- •Тема 1.1 вступ. Державна мова – мова професійного спілкування
- •1.1.1. Предмет і завдання курсу «українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •1.1.2. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •1.1.4. Мовні норми
- •1.1.4. Мовні норми
- •Синоніми
- •Граматичні норми
- •Орфографічні норми
- •1.1.5. Мовне законодавство та мовна політика в україні
- •1.2.5. Мовний етикет
- •1.2.5.1. Поняття етикету
- •1.2.5.2. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет
- •1.2.5.3. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул
- •Вузлики на пам'ять! Правила вітання
- •Звернення до незнайомої людини
- •Мудра порада
- •Привернення уваги до себе
- •Знайомлення
- •Знайомлення без посередника
- •Відмова
- •Мудра порада
- •Розрада
- •Співчуття
- •Схвалення
- •Зауваження, докір
- •Мудрі поради
- •Висловлення сумніву
- •Мудра порада
- •Висловлення власного погляду
- •Увага! Граматична компетенція
- •Комплімент
- •Вузлики на пам'ять! Правила вживання компліментів
- •Мудрі поради психологів
- •Прощання
- •Увага! Лексична компетенція
- •Прощання
- •Взірець художнього стилю:
- •Взірець власне наукового стилю:
- •Взірець офіційно-ділового стилю: Конституція України. Стаття № 24
- •Взірець публіцистичного стилю: Третє тисячоліття
- •Взірець конфесійного стилю: Молитва Господня
- •Взірець розмовного стилю:
- •Взірець епістолярного стилю:
- •Етикет телефонної розмови
- •Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Поняття про документ
- •Логічні елементи тексту документа
- •Особливості м'якої, твердої вимови і вживання м'якого знака
- •Уживання апострофа
- •Чергування приголосних звуків
- •2. Збіг і чергування груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст- при словотворенні:
- •Зміни приголосних перед -ськ(ий), -ств(о), -ш(ий) при словотворенні:
- •Зміни приголосних [к], [ц] перед суфіксом -н-:
- •Чергування голосних звуків
- •Подовження приголосних
- •Особливості вживання звертань і творення імен по батькові
- •Правопис складних іменників
- •1. Разом пишуться:
- •Прикладки
- •Правопис складних прикметників
- •2. Через дефіс пишуться:
- •Правопис прислівників
- •1. Разом пишуться:
- •2. Окремо пишуться:
- •3. Через дефіс пишуться:
- •Правопис префіксів
- •Іменник. Особливості правопису і вживання
- •Закінчення родового відмінка
- •Прикметник. Особливості правопису і вживання
- •Числівник. Особливості правопису і вживання
- •Дієслово. Особливості правопису і вживання дієслів та дієслівних форм
- •Документи та їx різновиди: вимоги до
- •Оформлення, загальна мовна характеристика текстів
- •Документи щодо особового складу
- •Резюме Чухальова Олександра Володимировича
- •Маю публікації в газетах та журналах. Працюю на комп’ютері.
- •Накази щодо особового складу
- •Автобіографія
- •Атестаційна характеристика
- •Довідково-інформаційні документи
- •Пояснювальна записка
- •Пояснювальна записка
- •Доповідна записка
- •Доповідна записка
- •Протокол
- •Протокол № 10
- •Витяг з протоколу
- •Витяг із протоколу № 6
- •Службові листи
- •Обов'язкові реквізити листа
- •Загальноприйняті правила в діловому листуванні
- •Типи службових листів
Прикметник. Особливості правопису і вживання
Прикметник – це самостійна частина мови, яка вказує на ознаку предмета і відповідає на питання «який?» або «чий?». Ця частина мови пояснює іменник, узгоджуючись з ним у роді (в однині), числі й відмінку: широкий степ, широка дорога, широке поле, у широкому степу, на широкій дорозі, широкі поля. За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні. Якісні мають простий, вищий і найвищий ступені порівняння (веселий – веселіший – найвеселіший), відносні вказують на ознаки предмета за його належністю до інших предметів, дій чи обставин (джерельна вода, річкове дно), а присвійні вказують на належність предмета людині або тварині і відповідають на питання «чий ?» (Шевченкові твори, орлині крила).
Вищий ступінь прикметників утворюється додаванням суфіксів -іш- (-ш-) до основи чи до кореня (повніший, дешевший) або слів більш, менш до простого ступеня (більш глибокий, менш продуктивний). Найвищий ступінь прикметників утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня (найбільший, найкращий або для підсилення якнайбільший, щонайкращий), а також слів найбільш, найменш до простого ступеня якісного прикметника (найбільш повний, найменш стійкий).
Оскільки якісні прикметники мають ступені порівняння і, отже, виражають суб'єктивну оцінку, у ділових документах переважають відносні прикметники, а при порівнянні якісних прикметників уживаються аналітичні форми: Не важливий – важливіший – найважливіший, а важливий – більш важливий – найбільш важливий.
За наявністю закінчень прикметники поділяються на повні (дрібний, густе, зеленому, материні) і короткі (дрібен, братів, сестрин, благословен). Коротка форма вживається переважно в народній творчості. Ось чому в діловому й науковому стилях прикметники (і дієприкметники) чоловічого роду мають тільки повну форму закінчення (пор.: рос. завод основан – укр. завод заснований), а жіночого, середнього роду і в множині – тільки коротку (пор.: рос. письменная, письменное, письменные - укр. письмова, письмове, письмові). Виняток становить художній стиль, де можливі повні варіанти: чорнії брови, карії очі.
За характером закінчень прикметники поділяються на тверду і м'яку групи.
До твердої групи належать якісні й відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ий (безладний, безробітний, величний, західний, книжний, навчальний, поточний, тотожний), а також присвійні прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ин (їн) (Андріїв, батьків, Ігорів, Маріїн, нянин) і всі короткі форми: годен, повен, прав, ясен.
До м'якої групи належать відносні прикметники, що мають основу на м'який приголосний і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (-їй) (будній, всесвітній, дорожній, осінній, ранній, середній, сторонній, художній), а також усі прикметники на -жній, -шній (внутрішній, зовнішній, колишній, сьогоднішній, теперішній), відносні прикметники на -й (безкраїй, довговіїй, братній) і якісний прикметник синій.
До жодної з цих груп не належать прикметники на -лиций (блідолиций).
При відмінюванні слід пам'ятати, що специфіка української вимови (відсутність редукції) приводить до того, що закінчення у своїй більшості мають відкритий склад, а наголос у прикметників (і дієприкметників) не впливає на характер закінчень. Порівняйте: рос. экономической политики, экономической политике, экономической политикой – укр. економічної політики, економічній політиці, економічною політикою; рос. золотой, але маленький – укр. золотий, маленький.