Подовження приголосних

Зверніть увагу, що приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш подовжуються, якщо вони стоять між двома голосними. Таке подовження відбувається:

а) в іменниках середнього роду II відміни з кінцевим -я. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: життя – життєвий (але: знання – знань);

б) в орудному відмінку однини іменників III відміни:

молодь – молоддю, подорож – подорожжю;

в) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду I відміни:

рілля, суддя, Ілля, стаття (але статей);

г) у деяких прислівниках: навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню;

ґ) подовжується звук л в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллють;

д) подовжуються приголосні у словах: Ганна, ссавці, ссати, бовваніти, овва, лляний.

У суфіксах прикметників і дієприкметників -нн- пишеться:

а) у збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн-: здоровенний, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -янн(ий), -енн(ий) зі значенням неможливості дії або найбільшої міри якості: невблаганний, нездійсненний, незрівнянний, нескінченний (але тьмяний, дерев’яний, довгожданий);

в) у прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, натхненний, старанний, огненний, мерзенний, спасенний, божественний, окаянний, священний (але свячений, хрещений).

Примітка. Не подвоюється н у дієприкметниках: вихований, зроблений, сказаний, спечений, як і в прикметниках на -енн(ий) з відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): вар’ений (пор. ва́рений), пече́́ний (пор. пе́чений) та ін., а також у прикметнику довгожданий.

Треба розрізняти такі слова, як здійсне́нний (який може здійснюватися – прикметник) і зд’ійснений (який здійснився – дієприкметник), нездола́́нний (непереможний) і нездо́ланий (якого не подолали), незліче́нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі́чений (не порахований) та ін.

Слід пам’ятати, що ніколи не подовжуються губні приголосні (б, п, в, м, ф) та р: любов’ю, сім’я, матір’ю.

Подвоєння приголосних відбувається внаслідок збігу двох однакових приголосних на межі значущих частин слова:

а) двох префіксів: возз’єднання;

б) префікса й кореня: віддати, беззвучний;

в) кореня й суфікса: законний, туманний, туманність;

г) двох суфіксів: письменник, іменник;

ґ) основи дієслова й постфікса -ся: розрісся, піднісся;

д) на межі двох частин складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), юннат (юний натураліст).

Подвоєння зберігається в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників з подвоєними -нн-: невинність, непримиренність, старанність; невинно, старанно, невблаганно.

Пам’ятайте, що у власних іншомовних назвах і похідних словах подвоєння букв зберігається: Голландія, голландський; Діккенс, Торрічеллі, Таллінн, Марокко, Тольятті, Руссо, Бессарабія.

Але: Гавана, Вашингтон, Касабланка, Бразилія, Мадагаскар.

У загальних іншомовних назвах приголосні звичайно не подвоюються: група, колектив, комісія, сума, каса.

Винятки: аннали, білль, бонна, брутто, булла, вілла, ванна, дурра, мадонна, манна, мірра, мотто, мулла, нетто, панна, пенні, тонна.

Подвоєння відбувається при збігові однакових приголосних префікса й кореня: інновація, ірраціональний, контрреволюція, імміграція (але еміграція, емігрант).

Якщо похідне слово за своїм змістом відходить далеко від непрефіксального, приголосний не подовжується: нотація – анотація, конотація.

Спрощення в групах приголосних пов’язане з вимовою. Воно відбувається у звукосполученнях -ж(д)н-, -з(д)н-, -с(т)н-, -с(т)л-; -з(к)н-, -с(к)н- та -с(л)н- за фонетичним принципом правопису (тобто «не вимовляємо і не пишемо»): тиждень – тижневий, проїзд – проїзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, бризк – бризнути, брязк – брязнути, писк – писнути, тріск – тріснути, масло – масний, мисль –умисний, навмисне.

Так, у словах честь – чесний, жалість – жалісний, чернець – ченця, перстень – персня спрощення відбувається й фіксується.

Але в словах: кістлявий, хвастливий, пестливий, зап’ястний, хворостняк, випускний, пропускний, тоскно, скнара, скніти та в числівниках: шістнадцять, шістдесят, шістсот спрощення не відбувається й не фіксується.

У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст літера т у групі приголосних -стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: аванпост – аванпостний, баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний.

У словах, утворених за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- від іншомовних твірних основ з кінцевими групами приголосних, багаточленні словосполучення, які, як правило, в усному мовленні спрощуються, на письмі передаються повністю й без будь-яких винятків: [студен’с’кий] – студентський, [агенство] – агентство.