Чергування приголосних звуків

1. Історичні чергування приголосних звуків [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] або із [з’], [ц’], [с’]. Вони відбувалися в позиції перед голосними або приголосними, які їх пом’якшували. При цьому в сучасній російській мові вони частіше чергуються із [ж], [ч], [ш] (колись із [ж’], [ч’], [ш’]: друг – дружить, мука – мучной, махать – машина, Евгений – Женя, а в українській мові – із [з’], [ц’], [с’] (значно рідше із [ж], [ч], [ш]): нога – нозі – ніжка, рука – руці – ручка, вухо – вусі – вушко. За новими правилами правопису виняток становлять тільки прикметники баскський і казахський, утворені від іншомовних власних назв.

2. Збіг і чергування груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст- при словотворенні:

а) Зміна -цьк- в -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин-: козак –козацький – козаччина; німецький – Німеччина; Вінниця – вінницький –Вінниччина (але галицький — Галичина).

б) Зміна -ск-, -ськ-, -шк- в -щ- при творенні іменників і прикметників із суфіксами -ин-, -ан- (-ян-): віск – вощина – вощаний; полтавський – Полтавщина, дошка – дощаний; пісок – піщаний.

в) Зміна -ск- (-ськ-), -ст-; -зк- (-зьк-) відповідно у -щ-, -жч- при творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни або прізвищ на -енко, -ук: вереск – верещати, верещу, верещиш тощо (але: простити – простиш); брязк – бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т. ін.; Васько – Ващенко – Ващук, Ісько – Іщенко – Іщук, Водолазький – Водолажченко, Кузько – Кужченко.

Проте у присвійних прикметниках -ск-, (-ськ-), -шк- чергуються відповідно зі -сч- (-сьч-), -щ-: Параска – Парасчин, Ониська – Онисьчин, Мелашка – Мелащин.

3. Зміни приголосних перед -ськ(ий), -ств(о), -ш(ий) при словотворенні:

Якщо попередніми звуками перед суфіксами -ськ-, -ств-, -ш- є звуки [г], [к], [х]; [ж], [ч], [ш] або [з], [ц’], [с], то в результаті відповідних чсргувань і спрощень на їх місці з’являються буквосполучення -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий), -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -жч(ий), -щ(ий). Порівняйте:

г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Прага – празький, боягуз – боягузтво, Запоріжжя – запорізький;

к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о): козак – козацький – козацтво, ткач – ткацький – ткацтво, молодець – молодецький – молодецтво;

х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) = -ськ(ий), -ств(о): птах – птаство, товариш – товариський – товариство, залісся – заліський;

г, ж, з + -ш(ий) = -жч(ий): дорогий – дорожчий (дорожче), але: легкий – легший (легше); дужий – дужчий (дужче); низький – нижчий (нижче);

с + -ш(ий) = -щ(ий): високий – вищий – вище.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: брат – братський – братство, студент –студентський – студентство, люд – людський – людство, завод – заводський.

3. Зміни приголосних [к], [ц] перед суфіксом -н-:

Приголосні [к], [ц] разом із суфіксом -н- у подібних позиціях перетворюються у звукосполучення [чн] або [шн]: безпека – безпечний, безпечність, безпечно; вік – вічний, вічність, вічно; місяць – місячний; сонце – сонячний; яйце – яєчня.

Виняток становлять слова: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні бідолашний), соняшник, торішній.

5. Чергування [д] – [дж] і [зд] – [ждж] у дієслівних основах: ходити – ходжу, їздити – їжджу.