25. Сутність професійної компетентності вчителя початкових класів

Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Професія вчителя, призначення якої - виховувати підростаюче покоління,- вимагає від людини бути громадянсько-зрілою особистістю, якій мають бути притаманні ідейно-моральні якості, вона має усвідомлювати свої права, обов'язки, відповідальність перед державою, суспільством, самим собою, а також  володіти сформованою професійною компетентністю, щоб відповідати тенденціям розвитку українського суспільства.

Поняття професійної компетентності вчителя формулюється в довідковій літературі наступним чином: «володіння вчителем необхідною кількістю знань, вмінь і навичок, що визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування і особистості вчителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості»

Проте єдиного підходу до визначення поняття «професійна компетентність вчителя» нема.

На думку В.А. Адольфа «професійна компетентність - це складне утворення, що включає в себе комплекс знань, вмінь, властивостей і особистісних якостей, які забезпечують варіативність, оптимізацію та ефективність побудови навчально-виховного процесу».

А.П. Акімова трактує професійну компетентність вчителя як суму знань, вмінь, навичок, засвоєних суб'єктом в процесі навчання, - у вузькому розумінні поняття, і як рівень успішності взаємодії з навколишнім середовищем - у широкому .

До елементів професійної компетентності Н.В. Кузьміна відносить наступні:

- спеціальна компетентність в галузі дисципліни, що викладається;

- методична компетентність в галузі формування знань, умінь і навичок в учнів;

- психолого-педагогічна компетентність в області мотивів, здібностей, спрямованості учнів;

Висновок. Важливою умовою формування професійної компетентності майбутнього вчителя з урахуванням загальноєвропейських стандартів є удосконалення системи підготовки майбутнього вчителя.

26. Особливості особистісно орієнтованої професійної підготовки вчителя початкових класів

метою підготовки вчителя, зорієнтованого на особистісну педагогіку є формування вчителя, позитивно спрямованого на реалізацію особистісно орієнтованого навчання, що володіє методиками і технологіями особистісно орієнтованого навчання та загальними практичними вміннями і навичками як професійними компетенціями, необхідними для практичної педагогічної діяльності.

Найбільш суттєвою ознакою гуманної професійно діяльності вчителя є її спрямованість на іншу людину. Вважаємо, що основою підготовки вчителя до роботи в особистісно орієнтованому освітньому середовищі повинна стати спрямованість всього навчально-виховного процесу в стінах педагогічного університету на особистість студента як найважливіша передумова його майбутньої орієнтації на розвиток особистості учня.

Процес навчання в педагогічному університеті має бути організований таким чином, щоб активізувати механізм особистісного розвитку кожного студента. Це можливо за використання особистісно орієнтованих засобів і методів організації навчального процесу: створення особистісно стверджуючих ситуацій, переніс спілкування у діалогічну площину, формування позитивних образів - Я, створення ситуацій успіху, зміни позиції педагога стосовно того, хто вчиться.

Професійна підготовка вчителя, організована на основі особистісної орієнтації, актуалізує ще одне з головних джерел особистісної ситуації – особистісний потенціал самого педагога.

Однією з вагомих характеристик готовності майбутнього вчителя, є, також, здатність творити.

Готовність майбутнього вчителя до реалізації особистісно орієнтованого навчання як сутнісну характеристику спеціальної професійної підготовки (загальнопедагогічної і предметно-методичної) особистісно орієнтованого характеру, що визначається єдністю компонентів: ціле-мотиваційного, змістового, операційного й інтеграційного та характеризується сформованістю у студентів цілей, мотивів, системи знань, умінь і навиків особистісно орієнтованого навчання і проведення відповідних йому уроків під час педагогічних практик і в майбутній професійній діяльності.

Особливостями підготовки майбутнього вчителя до особистісно орієнтованого навчання є створення специфічних оргнізаційно-педагогічних умов, що зумовлюють її суб’єктну орієнтацію. До таких умов відноситься організація в межах особистісно орієнтованого освітнього середовища університету професійно-педагогічної (загальнопедагогічної, предметно-методичної, практичної) підготовки, зорієнтованої на особистість учня.

27. Контрольно-оцінна діяльність у педагогічному внз

Викладач перевіряє та оцінює успішність студентів, керуючись директивними документами, педагогічною теорією та практикою. Найголовнішими з цих вимог є індивідуальний характер перевірки та оцінювання знань, систематичність, диференційованість, об'єктивність, умотивованість оцінок, вимогливість викладача, єдність вимог.

В основу критеріїв оцінок можна покласти класифікаційний поділ типових помилок, які допускають студенти в усних відповідях і при виконанні практичних робіт, на недоліки і грубі помилки. Потім встановлювались якісні норми оцінок залежно від числа і співвідношення недоліків і грубих помилок у графічній роботі або усній відповіді студента.

У класифікації помилок слід виходити з того, то студент не засвоїв основні елементи теорії і практики навчальної дисципліни, і свідчать про органічні дефекти в його знаннях і вміннях.

Застосування критеріїв і норм оцінок дає можливість впорядкувати і звести у певну систему рівень вимог, що висувається при вивченні окремих дисциплін.

Методика і алгоритм розробки і встановлення критеріїв і норм оцінок повинні відобра­жати такі організаційно-методичні комплекси:

- розробка і встановлення узагальнених ознак кожної оцінки з дисппліни;

- опис, узагальнення і систематизація сукупності типових помилок, що допускають студенти з даної дисципліни;

- якісний поділ помилок на грубі і недоліки;

- систематизація помилок за окремими розділами і темами дисципліни:

- встановлення норм оцінок залежно від кількості і різноманітного поєднання допуще­них студентім помилок;

- розробка методичних вказівок щодо застосування встановлених критеріїв і норм оці­нок;

- доведення до студентів встановлених критеріїв і норм оцінок.

При розробці критеріїв системи оцінювання якості навчання необхідно враховувати 3 основні компоненти:

1. рівень знань;

2. навики самостійної роботи;

3. вміння застосувати знання на практиці.

Рівень знань.

Слід брати до уваги:

- глибину і міцність знань;

- рівень мислення;

- вміння синтезувати знання по окремих темах;

- вміння складати розгорнутий план відповіді;

- давати точні формулювання;

- правильно користуватись понятійним апаратом;

- культура відповіді (грамотність, логічність і послідовність викладу);

- виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань.

Навики самостійної роботи.

1. Навики пошуку необхідної літератури;

2. Орієнтація в потоці інформації по обраній спеціальності;

3. Навики ведення записів (складання простого і розгорнутого плану, конспекту, реферату, виступу, а також навики науково-пошукової роботи.

Вміння застосувати знання на практиці.

- реалізація на практичних, семінарських заняттях;

- виконання індивідуальних завдань під час проходження практики.

Ці рекомендації допоможуть викладачам розробити уніфіковані критерії оцінок по всіх дисциплінах.