73. Міжнародний рух капіталу

Міжнародний рук капіталів – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

Форм міжнародного розміщення капіталу:

1)За суб’єктами, що вивозять капітал:

- Приватний

- державний капітал

- змішаний капітал

2)За об’єктами :

- Грошовий;

- Кредитний

3) За строками вкладення:

- короткотерміновий (до одного року)

- середньостроковий (від одного до п'яти років)

- довготерміновий (понад п'ять років)

4)За способом отримання доходу на капітал :

-позиковий

-підприємницький

Позичковий капітал включає: міжнародні позики й кредити, фінансову допомогу, банківські депозити, засоби на рахунках інших фінансових інститутів.

Формами вивозу підприємницького капіталу є прямі та портфельні інвестиції.

Прямі інвестиції надають право управлінського контролю за об’єктом , у який інвестований капітал.

Портфельні здійснюється шляхом придбання акцій іноземних підприємств у розмірах, які не заперечують право власності або контролю над ними.

74 Міжнародна міграція робочої сили та її фактори

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, кращих умов життя.

Причинами міграції робочої сили є фактори як економічного, так

і неекономічного характеру. До причин неекономічного типу відносяться:

політичні, національні, релігійні, расові, сімейні та стихійні лиха, війни.

Причини економічного характеру криються в різному економічному рівні

розвитку окремих країн. Об'єктивно можливість

міграції з'являється внаслідок національних відмінностей в умовах заробітної

плати, а також в можливості знайти роботу (зокрема за певним фахом).

Важливим чинником міжнародної трудової міграції

являється вивезення капіталу, функціонування міжнародних корпорацій.

75 Система національних рахунків та її основні макроекономічні показники

Система національних рахунків (СНР) — це система взаємопов'язаних економічних показників, які відобра­жають загальні й найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

Основними макроекономічними показниками є ВВП і ВНП.

ВВП – вартість кінцевої продукції виробленої на території даної країни на протязі року незалежно від того чи знаходяться фактори виробництва у власності громадян даної країни.

ВНП – це вартісний обсяг кінцевої продукції , послуг вироблений факторами виробництва, що є власністю громадян даної країни у тому числі і на території інших країн на протязі року.

ВНП = ВВП + чисті факторні доходи

76 Ввп та методи його розрахунку

ВВП – це вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених всередині країни за певний період(за рік) як за участі національних, так і іноземних ресурсів.

Існують 3 методи розрахунку ВВП.

Виробничий метод (по доданій вартості)

обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс чисті податки на виробництво та імпорт якщо вони не включені до оцінки вартості продукції

ВНП = ВВП + сальдо доходів від економічної діяльності одержаних від інших країн

Розподільчий метод(по доходах)

Обчислюється як сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік.

ВВП = W + R + i + p + a + Tн (w- зар.плата, r- рентні доходи; i- %,тобто доход від грошового капіталу, p- прибуток підприємств, a- амортизація,Tн- не прямі податки.)

Метод кінцевого використання (по витратам)

обчислюється як сума окремих елементів су­купних втрат, здійснених всередині країни і пов'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг.

ВНП = С + G + Iq + Xn(C- споживчі витрати дом. госп., G-витрати держ. на закуп. тов.і послуг, Iq-валові приватні інвестиції , Xn- чистий експорт.

77 сукупний попит. фактори які на нього впливають.

Сукупний попит (AD)- це величина обсягу продукції, яку готові купити за кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб’єкти.

Сукупний попит можна визначити за формулою (розрахунок ВНП методом витрат):

AD = C + Iq + G + Xn.

Фактори, що впливають на сукупний попит поділяються на цінові та нецінові.

До цінових факторів відносяться:

1)зміна процентної ставки;2)ефект багатства, або касових залишків;3)ефект імпортних закупівель.

До нецінових факторів відносять:

1)зміну в споживчих витратах(добробут населення, очікування споживача,заборгованість споживача, податки);2)зміну в інвестиційних витратах(процентні ставки, очікувані прибутки від інвестицій,податки з підприємств,технологія,надлишкові потужності); 3)зміну в державних витратах; 4) зміну у витратах на чистий експорт(національний доход у закордонних країнах,

валютні курси.