Трудові ресурси – це працездатне населення, яке за своїми віковими, фізичними і освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Включає все працездатне населення країни, чоловіки 16-60, жінки 16-55.

Трудові ресурси с/г включають працездатне населення, яке зайняте в с/г виробництві. 2 категорії: зайняті в громадському виробництві, зайняті в особистому підсобному господарстві

Трудові ресурси підприємств – сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його облікового складу. У підприємстві, окрім працездатних у підприємстві беруть участь підлітки від 12 до 16 років та особи пенсійного віку. Тобто це всі працівники, які прийняті на роботу.

Персонал підприємства – сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку і мають досвід практичної діяльності. Є головним ресурсом підприємства. Від його ефективності залежать результати діяльності і конкурентоспроможність підприємства

Поділ персоналу в залежності від функцій, які виконують його працівники: персонал основної діяльності та не основної. До першої групи відносять усіх працівників, зайнятих у виробництві та його обслуговування, до другої – працівників невиробничих підрозділів, які не пов’язані безпосередньо з виробничим процесом

За характером виконуваних функцій виділяють такі категорії персоналу: керівники, спеціалісти, службовці, робітники

Професія – особливий вид діяльності, яка потребує відповідних спеціальних знань та практичних навичок

Спеціальність – вид трудової діяльності в межах певної професії, який має специфічні особливості і вимагає від працівника додаткових спеціальних знань і навичок

Кваліфікація – сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання робіт певної складності за відповідною спеціальністю. Поділять працівників найвищої кваліфікації (які мають наукові степені та звання), вищої ккваліфікації (працівники з вищою освітою та значним досвідом), середньої (середня спеціалізована освіта і певний практичний досвід), спеціалісти-практики (без спеціальної освіти, але з значним досвідом роботи). Робітники за рівнем кваліфікації виконують різні за складністю роботи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані та некваліфіковані

Структура персоналу – характеризується складом і процентним співвідношенням категорій і груп працівників підприємства

Кількісна характеристика трудових ресурсів: облікова чисельність працівників підприємства, явочна чисельність, середньорічна чисельність, річний фонд ресурсів праці (Ф_рп=Ч_сп*Т_рп,). Важливим є правильне встановлення можливого фонду робочого часу одного середньорічного працівника – від 365 віднімають вихідні і святкові дні, відпустки і хвороби. В с/г при 6ти денному роб. Тижні становить 270 днів.

Річний фонд робочого часу одного працівника у годинах – добуток середньої кількості робочих тижнів на тривалість одного робочого дня – в середньому 1800 люд/год

дійсний фонд робочого часу одного працівника = явочне число днів виходу*фактична тривалість зміни

Показники, які характеризують рух трудових ресурсів п-тва:

• оборот робочої сили К_оп=Ч_пр:Ч_сп*100

• оборот робочої сили по звільненню: К_оз=Ч_зв:Ч_сп*100

• плинність персоналу: К_пл=Ч_зв:Ч_сп*100

• стабільність (відданість) персоналу – середній стаж роботи працівника на підприємстві К_сп=З_ср:Ч_сп

• рівень дисципліни персоналу: К_рд=Н_яр:Т_ф

показники, які характеризують рівень використання трудових ресурсів:

• кількість відпрацьованих людино-днів Т_ф=Т_зф:Ч_сп

• коефіцієнт використання трудових ресурсів К_в=Т_ф:Т_н

показники сезонного характеру використання трудових ресурсів с/г підприємства:

• коефіцієнт сезонності – відношення затрат праці в місяці макс. зайнятості до середньомісячних витрат

• розмах сезоності – відношення макс. місячних затрат праці до мін.

Продуктивність праці – здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за 1од робочого часу. Суть полягає в тому, що цей показник характеризує ефективність затрат праці.

Показники, за якими визначається продуктивність праці:

• прямі: виробіток продукції розрахунку на одиницю робочого часу, виробництво окремих видів продукції в натуральному виразі та на одного середньорічного працівника, вартість ВП на одного працівника та на 1люд/год

• обернені – показники трудомісткості виробництв (затрати праці на виробництво 1од.)

співвідношення темпів росту продуктивності праці і зарплати: потрібен для оцінки ефективності праці, а також для більш обґрунтованого планування і оцінки можливої зміни цього співвідношення. На кожний процент підвищення продуктивності праці рівень її оплати повинен рости на 0,8-0,9%

фактори підвищення продуктивності праці:

• природні умови – особливо для с/г

• технічні фактори – удосконалення техніки і технології, оснащеність підприємств

• організаційно-економічні фактори – поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва, удосконалення управління

• соціально-економічні фактори – поліпшення використання трудових ресурсів на основі матеріального та морального стимулювання праці

оплата праці (заробітна плата) – грошовий вираз вартості робочої сили, який виступає у формі заробітку за виконану роботу. Складається з основної – 70%і додаткової – 30%.

Основні види зарплати: номінальна, реальна, мінімальна (законодавчо встановлений розмір з/п, нижче якого не може проводитись оплата праці)

Функції заробітної плати:

• відтворювальна – джерело відтворення робочої сили

• стимулююча – установлення залежності рівня з/п від результату праці

• регулююча – засіб розподілу і перерозподілу кадрів

• соціальна – забезпечення соціальної справедливості

основні елементи організації з/п:

• тарифно-кваліфікаційний довідник – збірник нормативних актів, кваліфікаційні характеристики робіт і професій

• тарифна сітка – для врахування в оплаті рівня кваліфікації працівників

• тарифна ставка – розмір оплати за одиницю робочого часу

• система посадових окладів – включає перелік посад та розміри їх місячних окладів

форми з/п:

• погодинна: пряма погодинна, погодинно-преміальна

• відрядна: пряма, непряма (для допоміжних працівників), відрядно-преміальна, відрядно-прогресина, акордна (встановлення строку виконання роботи)

безтарифна оплата праці – з/п представляє собою частку працівника у фонді оплати праці підприємства. з/п залежить від кваліфікаційного рівня, коефіцієнта трудової участі та відпрацьованого часу

матеріально-технічна база аграрного підприємства – сукупність засобів і предметів праці, які використовують в с/г виробництві

особливості МТБ в с/г: речові структурні особливості – зумовлені відмінностями в технології виробництва та різним поєднанням факторів: землі, зональними особливостями, урахування сезонності виробництва, живі організми як частина МТБ, засоби виробництва, які виробляються безпосередньо на с/г підприємствах (добрава, насіння)

показники, які характеризують розвиток МТБ: рівень забезпеченості засобами виробництва, кількість енергетичних ресурсів та спожитої електроенергії, обсяг внесення мінеральних добрив

енергетичні ресурси – потужність механічних двигунів, електромоторів, електроустановок і робочої худоби

електрозабезпеченість – кількість к.с. на 100 га посівної площі

енергоозброєність – кількість к.с. на одного середньорічного працвника

електроозброєність праці – кількість електроенергії, використаної на виробничі потреби з розрахунку на середньорічного працівника

менахізація с/г виробництва – заміна ручної праці машинною. Проходить у кілька етапів:

• часткова – окремі процеси механізовані, інші – ручним способом

• комплексна – виконання всіх процесів механічними засобами, збереження ручного управління машинами

• автоматизовані системи машин – всі процеси виконуються машинами

система машин – сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі. Використання системи машин збільшує вихід продукції при менших затратах праці, сприяє поліпшенню умов праці.

рівень механізації с/г виробництва – відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт. Характеризує матеріально-технічну базу с/г виробництва

показники, які характеризують ефективність використання машинно-тракторного парку:

• коефіцієнт змінності (відношення кількості відпрацьованих машино-змін до кількості машино-днів)

• виробіток в умовних еталонних га з розрахунку на 1 еталонний трактор

• виконання змінних норм виробітку

• собівартість еталонного 1га механізованих робіт

економічна ефективність впровадження нових машин визначається за показниками:

• зниження затрат праці на 1од роботи З_п=(П_с-П_н)*100/П_с

• зниження експлуатаційних витрат на одиницю виконуваної роботи – включають з/п, амортизацію, поточний ремонт, пальне, електроенергію: З_В=(В_с-В_н)*100/В_с

• зниження питомих капітальних вкладень – це витрати на придбання господарствами окремої машини: З_к=(К₁-К₂)*100/К₁

• строк окупності додаткових капітальних вкладень у нову техніку: Т=(К₂-К₁)/(В₁-В₂)

• зниження приведених витрат на одиницю роботи (1га, 1 тонна) – сума виробничих витрат і капітальних вкладень, приведених до річної розмірності за допомогою нормативного коефіцієнта їх ефективності: В_п=С+Е_н*К