22. Теоретико практичні засади індивідуально- диференційованого підходу майбутніх учителів початкових класів

. Диференційований підхід відбувається шляхом різноманітного групування учнів з урахуванням їх індивідуальних здібностей: через створення внутрікласних та міжкласних груп, різнорівневих класів.

Найбільш вживаним шляхом реалізації рівневої диференціації при навчанні в початковій школі, на нашу думку, є внутрікласне групування учнів. По-перше, це пов'язано з віковими особливостями дітей молодшого шкільного віку (6-10 років), оскільки в цьому віці інтереси учнів та їх особисті якості знаходяться в стадії початкового й недостатнього стабільного стану, в зв'язку з цим для них більше підходить диференціація, яка заснована на створенні в класі мобільних груп та відрізняється великою динамічністю. По-друге, раннє виділення різнорівневих класів може позбавити багатьох учнів можливості одержати повноцінні зразки діяльності, перейти при бажанні на будь-якому стані до вивчення предмету на більш високому рівні оволодіння матеріалом.

Форма організації навчальної діяльності учнів, при якій клас тимчасово ділиться на декілька груп, одержала назву групової роботи. Групова робота знаходить застосування в практиці викладання поряд з двома іншими організаційними формами - загальнокласною (фронтальною) та індивідуальною роботою.

Багато дослідників вважають, що головна перевага диференційованої групової роботи полягає в тому, що вона створює сприятливі умови для успішного просування як слабких, так і сильних учнів, дозволяє їм розкрити свої потенційні можливості.

Вчені підкреслюють важливу роль диференційованої групової роботи у формуванні позитивної мотивації до навчання, що, на їх думку, є одним з визначальних чинників навчального процесу. Якщо учням дати свободу вибору, то вони захочуть об'єднатися за здібностями. Більш сильним учням цікавіше працювати з однокласниками, які мають такі ж здібності. Слабкі учні будуть прагнути до того, щоб усі в групі були рівні між собою. Це підвищує їх впевненість і сприяє активному обміну думками. Отже, одним із реальних шляхів здійснення диференціації навчання при роботі з дітьми молодшого шкільного віку є використання групової форми роботи на уроках.

23. Контроль умінь майбутнього вчителя початкових класів проводити уроки, вести їх обговорення, давати оцінку і самооцінку проведених занять

Якість і ефективність уроку залежить від уміння вчителя аналізувати свої й чужі успіхи та помилки. Тому важливим елементом педагогічної творчості є аналіз і самооцінка власного уроку. Аналіз своєї роботи — один з найпродуктивніших заходів підвищення кваліфікації. Його якість залежить від багатьох факторів і, перш за все, від звички вчителя до вдумливого аналізу своїх дій і здобутих наслідків та результатів. Аналіз уроку варто проводити відразу після його закінчення, до початку наступного. Самооцінка грунтується на аналізі вже проведеного уроку, коли вчитель ще раз аналізує визначений план, з'ясовує, що йому вдалось, а що ні, намагається знайти причини невдачі і закріпити те, що вдалося успішно.

У педагогічній літературі описані різні підходи до аналізу уроку за якими вчитель може здійснити самоаналіз і самооцінку уроку. Пропонуємо цю схему з незначними її скороченнями і модифікаціями.