19. В чому ви бачите демократичні принципи організації господарства Запорізької Січі?

Економічна система запорозького козацтва складалася із двох секторів: січового та індивідуального. В свою чергу січове господарство поділялося па загальносічове та курінне. На цьому рівні переважали ті форми господар­ської діяльності, які потребували спільних зусиль, артільної роботи. Ядром соціальної організації Січі був курінь, де й минало все козацьке життя. Як самостійна економічна одиниця кожний курінь мав майно і доходи, якими Кіш як центральний запорозький уряд не розпоряджався. Саме між куреня­ми Кіш жеребкуванням переділяв щорічно найбільш прибуткові угіддя — рибні лови, пасовища та сіножаті

Принципи організації господарства З.С. були досить демократичними:

• не було кріпацтва, що панувало тоді майже у всій Російській імперії, виробництво ґрунтувалося на власній та найманій праці;

• в основу економічного устрою було покладено ідею володіння, а не право власності. Землею володіло військо, вона належала всім і кожному козаку, аби тільки він сам був причислений до Коша;

• на землю міг претендувати кожен запорожець там, де поспівав першим і скільки брався її обробити

20(24). Поясніть чим відрізняється розсіяна мануфактура від централізованої.

Мануфакту́ра — форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. Мануфактура передувала заводам і фабрикам.

Форми мануфактури

У розсіяній мануфактурі підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачав їх сировиною знаряддями виробництва. Дрібний виробник фактично знаходився на положенні найманого працівника, що отримував заробітну плату, але продовжував трудитися в своїй домашній майстерні.

Змішана мануфактура поєднувала виконання окремих операцій в централізованої майстерні з роботою вдома. Подібна мануфактура виникала, як правило, на базі домашнього кустарного промислу.

Найбільш розвиненою формою була централізовна мануфактура, яка об'єднувала наємних робочих в одній майстерні. Мануфактура вела до спеціалізації працівників і розділенню праці між ними, що підвищувало його продуктивність.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI-першій половині XVIIст., грунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі.

Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва і утвердилася в другії половині XVIIст.

21. Поясніть зміст політики протекціонізму та фритредерства.

Фритредерство (англ. free trade — свободная торговля) — направление в экономической теории, политике и хозяйственной практике, провозглашающее свободу торговли и невмешательство государства в частно-предпринимательскую сферу жизни общества.

На практике свобода торговли обычно означает отсутствие высоких экспортных и импортных пошлин, а также немонетарных ограничений на торговлю, например, квот на импорт определённых товаров и субсидий для местных производителей определённых товаров. Одной из ранних теорий торговли был меркантилизм, возникший в Европе в XVI веке. В XVIII веке протекционизм был подвергнут резкой критике в трудах Адама Смита, учение которого можно считать теоретической основой свободной торговли. В XIX веке взгляды Смита получили более полное развитие в трудах Давида Рикардо.

Основным посылом развития «свободной торговли» явилась возникшая в XVIII веке необходимость сбыта избыточного импортированного в экономику капитала развитыми странами (Англия, Франция, далее США) с целью избежания обесценения денег, инфляции, а также для экспорта произведённого товара в страны-участники и колонии.

Движение сторонников Фритредерство зародилось в Великобритании в последней трети 18 в. и было связано с начавшимся промышленным переворотом. Однако требование введения системы свободной торговли высказывалось ещё раньше франц. экономистом Э. Крюсе, англ. экономистом Н. Барбоном, франц. физиократами Фритредерство Кенэ, П. Мерсье де ла Ривьером и др. Всестороннее теоретическое обоснование Фритредерство дали А. Смит и Д. Рикардо, которые представляли эту политику как идеальную, всегда выгодную всем странам и народам. Борьба англ. фритредеров была направлена против аграрных пошлин, поддерживавших в интересах крупных землевладельцев высокие цены на с.-х. продукты. Англ. промышленная буржуазия была заинтересована в низких ценах на с.-х. продукты, т. к. это обеспечивало удешевление сырья и рабочей силы. Кроме того, снижение таможенных пошлин во взаимной торговле способствовало бы увеличению вывоза англ. товаров за границу. Фритредеры выступали также против пережитков средневековой регламентации промышленного производства.

Протекциони́зм — политика защиты внутреннего рынка от иностранной конкуренции через систему определённых ограничений: импортных и экспортных пошлин, субсидий и других мер. С одной стороны, такая политика способствует развитию национального производства.

В экономической теории протекционистская доктрина является противоположной доктрине свободной торговли - фритредерству, спор между этими двумя доктринами продолжается со времен Адама Смита. Сторонники протекционизма критикуют доктрину свободной торговли с позиций роста национального производства, занятости населения и улучшения демографических показателей. Оппоненты протекционизма критикуют его с позиций свободы предпринимательства и защиты прав потребителей.

Селективный протекционизм — защита от конкретного товара, или против конкретного государства;

Отраслевой протекционизм — защита конкретной отрасли;

Коллективный протекционизм — взаимная защита нескольких объединившихся в союз стран;

Скрытый протекционизм — протекционизм при помощи нетаможенных методов;

Местный протекционизм — протекционизм продукции и услуг местных компаний.

С легкой руки Адама Смита протекционизм XVI-XVIII вв. стали называть меркантилизмом. И хотя сегодня существуют два разных понятия - протекционизм и меркантилизм, но экономические историки применительно к эпохе XVII-XVIII вв. ставят между ними знак равенства [1]. Критики протекционизма обычно указывают на то, что таможенные пошлины повышают стоимость импортных товаров внутри страны, от чего могут пострадать потребители. Кроме того, важным аргументом против протекционизма является угроза монополизации: защита от внешней конкуренции может помочь монополистам установить полный контроль над внутренним рынком.