1. Позитивні та негативні сторони непу.

Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.

З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії і ін.). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.

Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.

Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким.

Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.

Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.

2. Що таке меркантилізм? Які історичні передумови його виникнення?

Меркантилизм (итал. - «купец, торговец») - направление экономической мысли, последователи которого видели во внешней торговле источник богатства за счет осуществления активного торгового баланса (превышения экспорта над импортом товаров).

Политика меркантилизма заключалась в поощрении - с целью увеличения производства товаров для экспорта - развития промышленности, особенно мануфактурной, в активном протекционизме, в поддержке экспансии торгового капитала, в частности в поощрении создания монопольных торговых компаний; в развитии мореплавания и флота, в захвате колоний; в резком повышении налогового обложения для финансирования всех этих мероприятий. Концепция меркантилизма отражала интересы крупных торговых монополий. Поздний меркантилизм

Характерные черты позднего меркантилизма:

снятие жестких ограничений по импорту товаров и вывозу денег;

доминирует идея «торгового баланса»;

протекционизм экономической политики государства;

определяющей функцией денег признается функция средства обращения;

система монометаллизма.

Для позднего меркантилизма характерна система активного торгового баланса, который обеспечивается путем вывоза готовых изделий своей страны и при помощи посреднической торговли, в связи с чем разрешался вывоз денег за границу. При этом выдвигался принцип: покупать дешевле в одной стране и продавать дороже в другой.

Последователи меркантилизма

Наиболее известные последователи меркантилизма в Англии:

У. Стаффорд (1554 - 1612). Главный труд - «Краткое изложение некоторых обычных жалоб различных наших соотечественников». Написан с позиции защиты активного регулирования денежного обращения. По мнению автора фальсификация денег и их отлив за границу вызывают рост цен и ухудшают материальное положение народа. Решение экономических проблем он видел в запрещении вывоза золота и серебра, в регламентации торговли с целью ограничения импорта.

Т. Манн (1571- 1641). Предложил политику протекционизма, или политику защиты национального рынка.

Во Франции:

А. Монкретьен (1575- 1621). Главный труд - «Трактат политической экономии». Ввел в оборот термин «политическая экономия». Ратовал за расширение торговли, защищал получение торговцами больших прибылей, требовал ограничить деятельность иностранного купечества, выкачивавшего богатство из Франции.

Ж. Б. Кольбер (1619- 1693). Его экономическая политика была направлена на подъем промышленности, в результате чего интересы сельского хозяйства Франции оставались на втором плане. Добивался увеличения государственных доходов в первую очередь за счет активного торгового баланса: путем создания мануфактур, поощрения промышленности, увеличения вывоза промышленных изделий и ввоза сырья, сокращения ввоза готовых изделий иностранного производства.

Зарождение классической политической экономии

Головні історичні передумови виникнення меркантилізму:

поступове витіснення натурального господарства товарним виробництвом, розвиток товарообігу, поглиблення товарно-грошових відносин і розширення торговельних зв’язків;

інтенсивний розвиток міжнародної торгівлі, виникнення світового ринку, започатковане великими географічними відкриттями XV-XVI ст.;

ліквідація політичної роздробленості у західноєвропейських країнах, бурхливий процес становлення централізованих національних держав, їх утвердження у системі світогосподарських зв'язків, утворення перших колоніальних імперій Нового світу;

поглиблення суспільного поділу праці, виникнення мануфактурного виробництва, створення великих підприємств, зорієнтованих на зростаючий ринковий попит та задоволення експортних потреб;

розширення сфери діяльності та кардинальна зміна ролі торговельного капіталу, безпосередня участь купців у національній промисловості, поява перших монополістичних об’єднань торговців;

розвиток наукового знання, започаткований першою науковою революцією XVI—XVII ст.; посилення прикладного значення наукової діяльності; ліквідація ідеологічної монополії релігійного мислення.

Меркантилізм походить від лат. merkari — торгувати, mercantile перекладається з англійської та французької як торговий. Меркантелісти основну увагу приділяють проблемам торгівлі і грошей, протиставляючи їх феодальній економіці та натуральному господарстві. Головні риси меркантилізму: 1)багатство ототожнюється з грошима. А гроші з золотом і сріблом;

2)держава вважається тим багатшою, чим більше грошей вона має;

3) накопичене багатство може бути збільшено за допомогою державної влади від зовнішньої торгівлі або видобутку коштовного дорогоцінного каміння.

Ранній(монетарний) меркантилізм виник ще до ВГВ і був актуальним до кінця XVI ст. Його першою формою було зосередження уваги політики на залученні грошей до країни. Уряд запроваджував суворий контроль за зовнішньою торгівлею, сприяв ввезенню в країну золота й срібних грошей. Тому для раннього меркантилізму характерна теорія грошового балансу, яка ставила 2 завдання: зберегти гроші в країні та залучити якомога більше золота з-за кордону. Представники: В. Стаффорд, Г.Скаруффі

Пізній (мануфактурний) меркантилізм охоплює період другої половини ХУІ-середини ХУІІ ст. Представники: Т. Мен, Дж.Ло, Ж.Б.Кольбер, А.Монкретьєн. Для пізнього меркантилізму характерна теорія активного торгового балансу. Вона грунтувалася на таких основних положеннях: джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі; держава збагачується тим більше, чим більше експорт товарів переважатиме над імпортом; головними засобами збільшення активного торгівельного балансу країни визначаються: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості; недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон та обмеження імпорту іноземних товарів.