6. Які найбільш відомі ремесла розвивались в Західній Європі?

Міста стали осередками промисловості. Найбільш поширені галузі міського ремесла—текстильне виробництво (виготовлення вовняних, льняних і шовкових тканин), виплавка і обробка металів. Серед галузей текстильного виробництва домінувало виготовлення сукна і грубих вовняних тканин. Основними центрами вовняного виробництва в середньовічній Європі були район Фландрії і Флоренція. Шовко-виробництво, запозичене в країнах Сходу, розвивалося в північно італійських містах і деяких містах Франції (Ліон).

Значного розвитку досягло виробництво зброї. Безперервні війни вимагали великої кількості зброї і металічних обладунків (кольчуг, панцирів, щитів, шоломів). Попит на метал зумовив прискорений розвиток металургії. Відбувся перехід від відкритих горнів до закритих печей, які забезпечували високий температурний режим і дозволяли виготовляти залізо із тугоплавких руд. У XV ст. доменні печі мала більшість західноєвропейських країн.

Великих успіхів досягла гірнича справа. Найбільш відомими оули альпійські, чеські, надрейнські, французькі, англійські й шведські копальні. Залізна руда мала збут для потреб міського життя і особливо для потреб війська. Соляні копальні були власністю держави і приносили великі прибутки.

Характерною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація — об'єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки — цехи. Таке об'єднання було обумовлене всією системою середньовічних соціально-економічних відносин, феодально-становою структурою суспільства. Серед основних причин їх виникнення слід виділити такі: необхідність згуртування проти об'єднаного розбійницького дворянства, потреба ремісників у спільних ринкових приміщеннях (ремісники були одночасно й купцями), зростання конкуренції з боку сільських ремісників. В умовах політичної нестабільності і залежності від сил природи ремісничі корпорації створювали необхідні умови для професійної діяльності своїх членів, забезпечували їм особисту свободу, права і вольності, взаємодопомогу і захист, оберігали майно.

Цех був військовою організацією, що брала участь в охороні й обороні міста і виступала окремою бойовою одиницею міського ополчення. Він мав свою церкву, каплицю чи ікону в церкві, будучи своєрідною релігійною організацією. Кожне ремісниче об'єднання мало свою атрибутику й символіку: емблеми із зображеннями знарядь праці, прапори, цехову печатку, скриньку, де зберігалися документи й гроші.

7. Відомі три форми феодальної ренти. Назвіть їх і розкрийте їх суть.

У межах феодальної вотчини (французька сеньйорія, англійський манор) здійснювалась експлуатація селян, що стала основою для вилучення феодальної ренти. Феодальна земельна рента – це частина додаткового продукту залежних селян, яку безплатно, безеквівалентно привласнює землевласник. Вона є економічною формою реалізації власності феодала на землю, засобом позаекономічного примусу.

Розрізняють такі історичні форми феодальної ренти:

• Відробіткова рента (панщина);

• Рента продуктами (натуральний оброк);

• Грошова рента (грошовий оброк). 

Зазвичай ці три види існували одночасно, але в різні історичні періоди один із видів превалював.У період становлення феодалізму переважала відробіткова рента в поєднанні з продуктовою. У ХІ-ХУ ст. у зв’язку зі зростанням міст, поширенням товарно-грошових відносин поряд із попередніми двома формами набуває значення грошова рента. Поступово феодали скорочували своє господарство, передавали панську землю в утримання селянам і жили за рахунок натурального та грошового оброків. Цей процес, що дістав назву комутації ренти, вів до зростання економічної незалежності селянського господарства.

ПАНЩИНА (відробіткова рента) — примусове виконання безпосередніми виробниками певного обсягу дарової (неоплачуваної) праці в господарстві можновладця, який юридично є власником землі, що перебуває у фактичному користуванні чи володінні посполитих. У межах України виникла за часів Київської Русі. В XIV—XV ст. набула значного поширення, а в XVI — першій половині XVII ст. стала однією з основних форм визиску селян і зросла від 1—2 до 4—5 днів на тиждень. Визвольна війна сер. XVII ст. підірвала панщинну систему господарства на значній території України. Від початку XVIII ст. панщина поступово відновлюється і за гетьмана І.Мазепи набуває фіксованого характеру (2 дні на тиждень). Попри царський указ 1797 про встановлення триденної панщини вона вже тоді практично досягла 5—6 днів на тиждень. У вигляді різних відробітків вона проіснувала місцями аж до початку XX ст.

Продуктова рента (натуральний оброк) -Ця форма експлуатації чужої праці заснована на позаекономічний примус. Продуктова рента виплачувалася зем. власнику натурою.

Грошова рента (грошовий оброк). – найрозвинутіша форма земельної ренти, яка виникає на основі витіснення відробіткової та продуктової ренти в період розпаду феодального способу виробництва і його переходу до капіталістичної форми. Грошова рента, на відміну від попередніх форм ренти, створила певні стимули до праці, розвитку товарно-грошових відносин.