Характеристика основних видів кредиту

1. Комерційний (господарський) кредит.

Кредиторами тут є господарські установи (підприємства, фірми, компа­нії). В основі цієї форми кредиту – відстрочка підприємством-виробником плати за товар і надання підприємством-покупцем векселя як боргового зо­бов’язання оплати вартості покупки після закінчення певного терміну.

Як правило, комерційний кредит є короткостроковим.

При наданні комерційного кредиту мають на меті не отримання прибутку, а реалізацію товару.

Величина позичкового відсотка за комерційний кредит нижча від банківського і входить у ціну товару та суму векселя.

2. Банківський кредит.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. Ця форма кредиту є найрозповсюдженішою.

Кредитором є банк, позичальником – домогосподарства, підприємницький і державний сектор.

Мета банківського кредиту – отримання прибутку з позик.

Банківський кредит не має цільового обмеження.

Об’єктом банківського кредиту є капітал, а тому кредит надається тільки у грошовій формі. Він сприяє не тільки безпосередньому обігу капі­талу, а й його нагромадженню.

Якщо під час спаду виробництва та економічної кризи комерційний кредит скорочується, то попит на банківський кредит для сплати боргів значно зростає.

3. Споживчий кредит.

Цей кредит надається фізичним та юридичним особам на споживчі цілі.

Об’єктом цієї форми кредиту є товари тривалого користування (меблі, холодильники, пральні машини, автомобілі тощо).

Різновидом споживчого кредиту є надання приватним особам довгостро­кових позичок на будівництво приватного житла, на придбання майна моло­дим сім’ям, на здобуття вищої освіти тощо.

4. Державний кредит.

Державний кредит – система економічних відносин між державою в особі її органів влади чи управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами – з іншого, за яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант.

Найпоширенішою формою державного кредиту є така, за якої держава є позичальником грошових засобів, значно рідше держава виступає кредитором.

У певних випадках держава виступає гарантом, тобто бере на себе відповідальність за погашення позики. Якщо боржник своєчасно виконує свої боргові зобов’язан­ня перед кредитором, гарант не несе ніяких витрат. У випадку ж невиконання позичальником своїх боргових зобов’язань дер­жава покриває їх із своїх централізованих грошових фондів.

5. Міжнародний кредит.

Міжнародний кредит – це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу.

Ознакою цього кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.

Його суб’єктами є держава (в особі центрального банку, скарбниць або міністерства фінансів), банки, міжнародні фінансові організації, корпорації, фірми, фізичні особи.

Об’єктом міжнародного кредитування є передача на певний строк, як правило з виплатою процентів валютних ресурсів.

Кредиторами і позичальниками можуть бути міжна­родні організації – МВФ, МБРР та ін.

Функції кредиту:

1. Перерозподільча – кредит забезпечує акумуляцію тимчасо­во вільних грошових ресурсів домогосподарств, підприємниць­кого та державного сектору, які пере­розподіляються на користь тих суб’єктів, які мають тимчасову по­требу їх використання.

2. Емісійна функція виявляється у створенні нових платіжних засобів кредитними установами.

3. Контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриман­ням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.

4. Стимулююча функція – можливість вкласти вільні кошти у позики, що приносять дохід, стимулює кредитора прискорювати оборот свого капіталу.

5. Регулююча – кредит виступає важливим засобом державного регулювання економіки.