4. Необхідність, зміст і принципи функціонування кредиту

Кредит (від лат. слова creditum, що означає “позика”) – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на умовах зворотності, платності та добровільності.

Завдяки кредиту скорочується час на задоволення господарських і особистих потреб. Кредит є невід’ємним елементом економічного розвитку і на нього спирається світова економіка.

Кредитні кошти використовують як держава, уряд, великі підприємства, так і малий бізнес та окремі громадяни.

Для того щоб тимчасово вільні грошові засоби не перестава­ли виконувати функцію капіталу, вони повинні рухатись, бо тільки рух забезпечує їхнє зростання. Наявність тимчасово вільних грошових засобів, з одного боку, та наявність суспіль­ної потреби в їхньому використанні – з іншого, зумовлюють об’єктивну необхідність існування кредиту.

Суб’єкти кредиту – це кредитори і позичальники.

Кредитори – це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власнос­ті вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам.

Кредиторами можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізу­ють кошти в інших суб’єктів, а потім самі надають їх у позики своїм клієнтам.

Позичальники – це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позику від кредиторів.

Позичальниками можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Принципи функціонування кредиту:

1. Цільова спрямованість. Цей принцип кредиту полягає в тому, що економічні суб’єкти повинні заздалегідь чітко визначити ціль, на яку будуть використані позичені кошти.

2. Строковість позики. Передбачає, що вільні кошти кредиту передаються позичальнику на чітко визначений строк, який сторони повинні узгодити до моменту вступу в кредит­ні відносини.

3. Повернення позиченої вартості. Позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в по­зику вартості.

4. Забезпеченість. Полягає в прийнятті кредиторами додаткових заходів щодо гарантування повернення позики (застава рухомого та нерухомого майна, цінних паперів чи інших цінностей або зобов’я­зання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, доручення).

5. Платність користування. Позичальник повертає не тільки основну суму боргу, а й сплачує додат­кові кошти у вигляді процента.

Усі принципи кредитування тісно пов’язані між собою, тому для ефективного кредитування дотримання всіх його принципів є обов’язковим.

5. Форми і функції кредиту

Класифікація кредитів за його формами здійснюється в декількох напрямках.

1. За терміном повернення:

• короткострокові (до одного року);

• середньострокові (до п’яти років);

• довгострокові (понад п’ять років).

2. За терміном погашення кредити поділяються на такі, що відшкодовуються:

• коштами боржника;

• коштами гарантів;

• за рахунок нових кредитів.

3. За принципом забезпеченості:

• забезпечені (векселем, майном чи цінними паперами);

• не забезпечені (бланкові).

4. За порядком надання:

• прямі;

• непрямі – коли між кредитором і позичальником є посередник.

5. За ступенем ризику:

• стандартні;

• з підвищеним ризиком (кредити, надані клієнтам з нестійким фінансовим становищем або які допускали прострочені платежі банкові у минулому).

6. За способом погашення кредиту:

• кредит, що пога­шається в розстрочку (поступово, частинами);

• кредит одноразово­го погашення.

7. За методом стягнення банківського процента:

• про­цент стягується в момент отримання кредиту;

• під час його пов­ного повернення;

• однаковими частинами впродовж терміну кредиту.

8. Залежно від цільового призначення:

• на придбання товарно-матеріальних цінностей (сировина, матеріали тощо);

• на витрати (сезонне виробництво, підготовка нових виробництв);

• для розрахунків (у зв’язку з відвантаженням готової продукції);

• для здійснення платежів (несвоєчасне перерахування коштів за відванта­жений товар);

• на розподільчі операції (для покриття тимчасових разових потреб за від­сутніх вільних коштів);

• на створення запасів готової продукції (залишки на складах, запаси на складах торговельних організацій тощо).