- •1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства
- •2. Форми міжнародних економічних відносин (мев)
- •3. Всесвітній ринок товарів та послуг
- •4. Торговельний і платіжний баланси країни
- •5. Зміст і структура світової валютної системи
- •II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
- •III. Ямайська валютна система (створена в 1976 р. І по сьогодні).
- •6. Сутність, причини, форми і тенденції розвитку міграції робочої сили
- •Основні поняття
- •Що повинні знати студенти
- •Контрольні запитання
- •Тести для перевірки знань студентів
- •2. Класифікація країн, що входять до світового господарства, відбувається:
- •4. Валютний курс, який вільно формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції, має назву:
- •5. Бреттон-Вудській валютній системі був притаманний:
Міністерство освіти і науки України
Вінницький технічний коледж
Лекція 15
з дисципліни „Політична економія”
на тему:
«Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту світового суспільства»
Викладач: Домішкан О.С.
2009 р.
1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства.
2. Форми міжнародних економічних відносин (МЕВ).
3. Всесвітній ринок товарів та послуг.
4. Торговельний і платіжний баланси країни.
5. Зміст і структура світової валютної системи.
6. Сутність, причини, форми і тенденції розвитку міграції робочої сили.
1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства
Світове господарство – сукупність національних економік, взаємозв’язаних і взаємодіючих між собою торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками на основі міжнародного поділу праці.
Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, що зародився у XVI ст. у період Великих географічних відкриттів. Процес утворення світового ринку триває.
Основні етапи розвитку світового господарства:
I – кінець XIX – початок 20-х років XX ст. завершилось формування світової системи господарства;
II – кінець 20-х років – кінець 80-х років XX ст. починається процес якісних змін системи світового господарства;
III – кінець 80-х – початок 90-х років XX ст. відбувається розвиток міжнародної економічної інтеграції;
IV – кінець XX – початок XXI ст. – світове господарство стає більш динамічним і цілісним, набуває глобального характеру.
Для того, щоб національна економіка стала часткою світового господарства, вона повинна бути відкритою.
Відкрита економіка – це економіка, яка бере участь у економічних відносинах між країнами, тобто яка має експорт та імпорт (товарів, послуг, капіталу, робочої сили, інформації та технології).
Закрита економіка – це економіка, усі товари якої виробляються і продаються всередині країни.
У світове господарство входить понад 230 національних господарств.
Ці господарства перебувають на різних стадіях суспільного розвитку.
Класифікація країн, що входять до світового господарства:
I. Залежно від рівня економічного розвитку, де головний критерій - ВВП на душу населення:
• високорозвинені (понад 10 держав);
• розвинені (приблизно 25 держав);
• середньорозвинені;
• слаборозвинені (приблизно 150 країн);
• нерозвинені (Ангола, Шрі-Ланка).
II. За галузевою структурою:
• індустріальні;
• сировинні;
• аграрні.
III. За ступенем інтеграції у світове господарство:
• інтегровані;
• слабо інтегровані.
Зв’язки національної економіки із світовим господарством здійснюються через:
• торгівлю – частка національної продукції йде на експорт (продаж за кордон), а частина доходів йде на імпорт (закупки закордонних товарів);
• ціни на світовому ринку;
• фінанси – великі інвестори, такі як корпорації або банки, діють у міжнародному масштабі;
• міжнародні валютні відносини;
• обмін науково-технічною інформацією і технологічними розробками;
• переміщення робочої сили.
З проголошенням державної незалежності Україна стала суб’єктом світового господарства. У 2000 р. Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції майже зі 190 країнами світу.
Матеріальною основою світового господарства є поділ праці між країнами, який виходить за межі національного господарства.
Міжнародний поділ праці (МПП) – спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів та послуг відповідно до їхніх природнокліматичних, історичних та економічних умов з метою реалізації їх на зовнішньому ринку.
Форми міжнародного поділу праці – загальний, частковий, одиничний.
Показник участі країни у МПП:
Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік.
Рис. 15.1. Форми інтернаціоналізації економік
Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.
Форми МЕІ:
— торговельна інтеграція (створення зон вільної торгівлі країн-учасниць);
— валютно-фінансова інтеграція (зняття обмежень на переміщення капіталів всередині угруповання, єдина валютна політика тощо);
— створення єдиного економічного простору (усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі).
Рис. 15.2. Найбільші регіональні інтеграційні угруповання
Рис. 15.3. Суб’єкти світового господарства
Міжнародні корпорації (МНК) – концерн або союз концернів різних країн, які домінують в одній або кількох сферах світового господарства.
Транснаціональні корпорації (ТНК) – фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вони зареєстровані, – найчастіше в декількох країнах, де розміщені їхні відділення, філії, підприємства.
Транснаціональні банки (ТНБ) – крупні банки, які виконують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу і контролюють валютні й кредитні операції на світовому ринку.
До міжнародних організацій та інститутів відносять:
Міжнародну організація праці;
Міжнародний валютний фонд;
Міжнародний банк реконструкції і розвитку;
Європейське товариство з атомної енергії (EUROATOM);
Міжнародний союз автомобільного транспорту тощо.