Міністерство освіти і науки України

Вінницький технічний коледж

Лекція 2

з дисципліни „Політична економія”

на тему:

«Виробництво і його основні чинники. Суспільний продукт»

Викладач: Домішкан О.С.

2009 р.

1. Сутність і структура суспільного виробництва.

2. Матеріальне і нематеріальне виробництво.

3. Основні фактори суспільного виробництва та їхній взаємозв’язок.

4. Суспільний продукт і його структура.

5. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники.

1. Сутність і структура суспільного виробництва.

Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і ду­ховних благ, що становить трудову діяльність людей. Але без взаємодії з природою виробництво неможливе.

Ще в стародавні часи сутність виробництва полягала в тому, що лю­дина своєю працею користувалася дарами природи (ліс, вугілля) і її силами, змінювала їхню форму, пристосовувала до своїх потреб.

Суспільне виробництво – це сукупна організована ді­яльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, не­обхідних для їх існування та розвитку.

Будь-якому виробництву притаманні певні загальні ознаки (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Основні риси виробництва

По-перше, виробництво завжди виступає як суспільне вироб­ництво, тому що суб'єкти господарювання об’єднані взаємними зв’язками як виробники і споживачі щодо отримання знарядь праці, сировини, матеріалів та реалізації готової продукції. Вся ця система господарських зв'язків, що базується на суспільно­му поділі праці, відображає єдиний економічний організм.

По-друге, в процесі виробництва між людьми виникають ви­робничі відносини, соціально-економічний зміст яких визна­чається формою власності на засоби виробництва.

По-третє, суспільне виробництво має безперервний харак­тер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється. Суспіль­ство не може припинити виробляти, оскільки не може перестати споживати.

По-четверте, суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи, яка функціонує і роз­вивається на основі властивих їй об’єктивних економічних законів.

Виробництво матеріальних благ має тривалу історію розвитку – від при­мітивних кам’яних знарядь добування їжі до сучасного виробництва, яке уві­брало в себе новітні досягнення науки, техніки і технології. Розвиток мате­ріального виробництва супроводжував процес суспільного поділу праці та обміну результатами праці. Історії відомі три великих суспільних поділи праці.

Перший суспільний поділ праці відбувся 5 – 7 тисячоліть тому, коли зем­леробські племена відокремилися від тваринницьких.

Другий суспільний поділ праці пов’язаний з відокремленням ремесла від землеробства, що стало початком розмежування міських і сільських по­селень.

Третій суспільний поділ праці характеризується відокремленням тор­гівлі від виробництва і формуванням прошарку людей, зайнятих у сфері об­міну.

Розрізняють такі основні форми суспільного поділу праці:

• загальний, який виникає в результаті поділу суспільного виробництва на окремі великі сфери (промисловість, сільське господарство, сфера послуг тощо);

• частковий, що є результатом поділу сфер виробництва на галузі (наприк­лад, промисловість – видобувну, енергетичну, машинобудування, харчову, тощо; сільського господарства – на рослинництво і тваринництво, тран­спорт – на залізничний, автомобільний, морський, повітряний);

• одиничний – форма поділу праці, яка характеризує цей процес всереди­ні окремого підприємства (між цехами, бригадами, працівниками різних спеціальностей).

Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елемен­тів, або фаз:

• власне виробництво;

• розподіл;

• обмін;

• споживання.

Фази виробництва тісно між собою пов'язані, хоча кожна з них відносно відособлена, має свої характерні особливості.

Насамперед тісний зв’язок існує між власне виробництвом і споживан­ням. Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче й особисте.

Виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робо­чої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту.

Особисте споживання – процес задоволення потреб членів суспільства в матеріаль­них і духовних благах.

Воно виступає логічною кінцевою метою будь-якого виробництва. Тому, якщо зв’язок між виробництвом і споживанням десь втрачається, то трудова діяльність втрачає сенс.

Перед тим, як надійти до споживання, продукт передусім має бути розпо­діленим (пройти стадію розподілу).

Розрізняють такі види розподілу:

• розподіл засобів виробництва;

• розподіл трудових ресурсів;

• розподіл предметів споживання.

Але щоб отримати саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, кожного ви­робничого підрозділу й окремої людини, продукт має пройти стадію обміну.

Обмін виступає в трьох видах:

• обмін діяльністю і здібностями;

• обмін засобами виробництва;

• обмін предметами споживання.