4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів

Розвиток економіки не є випадковим, тому всі еко­номічні процеси підпорядковуються са­ме їм властивим законам. За­кони проявляються не в кожному окремому явищі, а у вигляді сукупності явищ і процесів, що від­буваються.

Політекономія відкриває і формулює свої економічні категорії, закони і принципи.

Економічні категорії – це теоретичне відображення реально існуючих виробничих відносин людей. Наприклад: товар, гроші, вартість, капітал.

Категорія – це нижчий ступінь пізнання економічних явищ, а вищим, який дозволяє повною мірою розкрити суть явища, є економічний закон.

Економічні закони відображають найсуттєвіші, стійкі, типові причинно-наслідкові взаємозв'язки економічних процесів і явищ. Закони вира­жають сутність економічних відносин.

Економічні принципи – теоретичні узагальнення, які відображають певні тенден­ції розвитку економічної системи.

Принципи пов'язані з економічними законами, але на відміну від них у природі не існують, а спеціально ство­рюються. Їх можна розглядати як фор­му реалізації економічних законів. Принципи мають менш стійкий і менш обов'язковий характер, ніж закони.

Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів (рис. 1.6), яка включає всезагальні, за­гальні і специфічні закони.

Рис. 1.6. Система економічних законів

Економічні закони мають як спільні, так і відмінні риси по­рівняно із законами природи (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Загальні властивості та відмінності економічних за­конів і законів природи

Форми пізнання та використання економічних законів.

Існують дві основні форми пізнання та використання економіч­них законів: емпірична, коли люди, не знаючи сутності економіч­них законів, використовують їх несвідомо у своїй практичній діяльності, та наукова, коли люди, пізнавши і роз­кривши сутність економічних законів, використовують їх свідо­мо, а отже, і більш ефективно у своїй економічній діяльності.

Рис. 1.8. Рівні використання економічних законів

5. Функції політекономії

Слово «функція» в дослівному перекладі з латинської означає «виконан­ня, звершення».

Функції політекономії – завдання, які виконує ця наука, її роль і призначення.

У процесі становлення і розвитку політекономії як на­уки були сформовані її основні функції (рис. 1.9): пізнаваль­на, методологічна, практична, прогностична, виховна.

Рис. 1.9. Функції економічної теорії

Пізнавальна функція. Реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкрива­ючи і формулюючи економічні категорії і закони, політекономія збагачує знання людей, розширює їх науковий світогляд.

Методологічна функція політекономії дає можливість використо­вувати економічні знання для здійснення досліджень не тільки у галузі економіки, а й усіх економічних дисциплін. Вона розкриває основні поняття, економічні закони, категорії, принципи господарюван­ня, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

Практична функція політекономії – це науко­ве обґрунтування економічної політики держави, яка б найповніше відповідала інтересам суспільства, а також розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціональ­ного господарювання для зростання життєвого рівня населення.

Економічна політика – це система заходів дер­жави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах суспільства. Вона має визна­чати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.

Прогностична функція забезпечує суспіль­ству можливість здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів і допомагає людям запобігати економічним втратам, пом’якшувати деякі негативні процеси.

Саме завдяки вивченню політекономії людина може знати, які дії мо­жуть сприяти подоланню економічних криз, зменшенню інфляції, скорочен­ню безробіття, зростанню реальних доходів населення тощо.

Отже прогностична функція економічної теорії – це складання наукових прогнозів розвитку виробництва з урахуванням суттєвих економічних закономірностей, явищ, тео­ретичних висновків.

Виховна функція – полягає у формуванні в людей еко­номічної культури та економічного мислення, дає їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи.

Економічне мислення – це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають її господарську поведінку.

Рис. 1.10. Етапи формування наукового економічного мислення

Отже, за сучасних умов, коли наша країна здійснює пе­рехід до якісно нового стану економіки, функціональна роль політекономії істотно підвищується. Щоб змінити умо­ви нашого життя, зробити його кращим, необхідно мати гли­бокі економічні знання для оволодіння механіз­мами використання економічних законів у господарській діяль­ності.