3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація

Для того, щоб одержати нові знання, треба застосо­вувати науково обґрунтовані методи. Це важлива умова роз­витку всіх наук, у тому числі політекономії.

Метод нау­ки (від гр. metohodos "шлях до якої-небудь мети") поклика­ний забезпечити найбільш глибоко розкриття сутності її пред­мета.

Метод політекономії – це сукупність прийомів, за­собів і принципів, за допомогою яких досліджуються закони функціонування та розвитку економічних си­стем.

Політекономія застосовує як загальнонаукові, так і спе­цифічні методи пізнання економічних явищ і процесів (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Основні методи економічної теорії

Діалектика як метод – загальний для всіх наук метод пізнан­ня, у тому числі і для політекономії. Він базується на ви­користанні законів і принципів філософії, обґрунтованих німецьким філософом Георгом Гегелем, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взає­мозв'язку та взаємозалежності та у безперервному розвитку.

Але при вивчені економічних процесів не можна користуватися кон­кретними прийомами і технічними засобами, які широко засто­совуються, наприклад, у природничих науках. Тут використо­вують метод наукової абст­ракції.

Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні економічних процесів шляхом виокремлен­ня основних, найсуттєвіших сторін певного явища, очи­щених від всього другорядного, випадкового, не­істотного. Результатами застосування цього методу є виявлення і формуван­ня економічних законів.

Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.

При аналізі об'єкт дослідження роз­кладається на складові, кожна з яких вивчається окремо; при син­тезі відбувається пізнання явища як цілого у єдності усіх його елементів. Аналіз сприяє розкриттю кожного елемента, а синтез завер­шує розкриття суті об'єкта в цілому.

Індукція і дедукція. Індукція – це метод пізнання від окре­мого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищо­го ступеня. Дедукція – метод пізнання від загального до оди­ничного.

Історичний і логічний методи використовуються еконо­мічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідов­ності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до склад­ного.

Економічне моделювання – це опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), які відоб­ражають реальну картину економічного життя.

Рис. 1.5. Види економічних моделей

Економічний експеримент – штучне відтворення економіч­них процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятли­вих умов та подальшого практичного впровадження. Особливо важлива роль екс­периментів на переломних етапах розвитку економіки, в період криз, проведення економічних реформ, стабілізації та ін.

Для пізнання соціально-економічних процесів економічна теорія використовує і такі загальнонаукові методи пізнання, як поєднання кількісного і якісного аналізу, метод порівнянь, розробка наукових гіпотез.

Метод якісного і кількісного аналізу. Його викори­стовують для визначення конкретних практичних завдань щодо темпів і пропорцій розвитку господар­ства, розробки програм розвитку економіки тощо.

Метод порівняння. Використовують для визначення схожості та відмінності господарських явищ, так як будь-яке явище пізнається у порівнянні. Способи порівнянь різноманітні: порівняння ознак, властивостей, ста­тистичних величин, економічних категорій, дії економічних законів за різних умов тощо.

Розробка наукової гіпотези. Якщо зміст економічного яви­ща, яке вивчається, не відомий, а фактів для його з'ясування не достатньо, то дослідник змушений обмежитися теоретичним припущенням, тобто науковою гіпотезою. Щоб наукова гіпоте­за перетворилася на повноцінну теорію, потрібні додаткові до­кази, практичні підтвердження.