- •11.Теоретичні і конституційно-правові основи демократії.
- •19. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоуправлінн
- •47.Права, свободи і обов’язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян
- •55)Поняття і ознаки багатопартійності. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •61.Конституційно-правове регулювання організціїі функціонування молодіжних і дитячих суспільних організацій в Україні.Статус молодіжних і дитячих суспільних організацій.
- •62.Поняття державного устрою України. Державний устрій і форма держави :поняття і відношення.
- •63.Принципи державного ладу України :загальна характеристика.
- •64.Суверенітет держави. Україна – суверенна і незалежна держава.
- •65.Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні
- •66.Принцип децентралізації державного управління і децентралізації державної влади в Україні.
- •67.Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько - президентської і президентсько-парламентськой республіки .
- •71. Конституційне закріплення і правовий порядок використання державних символів.
- •73. Державний кордон: поняття, види, порядок встановлення, режими.
- •74. Поняття і принципи державного устрою.
- •75. Державно-правові (юридичні) ознаки унітарної держави.
- •76.Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України
- •78. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок вирішення питань територіального поділу.
- •79. Поняття і юридична природа державної влади.
- •80. Структура конституційно-правового інституту державної влади в Україні.
- •83. Структура дійсного законодавства про державні органи України.
- •91.Апарат вру
- •92. Парламентські процедури: законодавча, учредительная процедура здійснення парламентського контролю
- •93. Акти вру
- •94. Уповноважений вру з прав людини
- •95. Конституційно-правовий статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності. Природа депутатського мандату.
- •96. Інститут президентства в Україні: історія становлення і сучасний етап розвитку.
- •97. Роль і положення Президента України в системі органів державної влади
- •98. Конституційно-правовий статус Президента України.
- •99. Повноваження Президента України. Акти Президента України.
- •100. Умови і порядок припинення повноважень Президента України. Процедура імпічменту
- •101. Адміністрація Президента України.
- •102. Інститут Представника Президента України.
- •103. Поняття виконавчої влади і її місце в механізмі державної влади.
- •104. Система виконавчої влади в Україні.
- •106. Кму: склад, компетенція, акти.
- •107. Прем’єр-міністр України порядок призначення, статус, повноваження і політична роль.
- •108. Система центральних органів виконавчої влади
- •110. Конституційно-правовий статус і система органів виконавчої влади на місцях
- •118. Конст.-правовий статус прокуратури. Функції і повноваження прокуратури.
- •119. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток юстиуії в Україні.
- •120. Ксу: функції і повноваження.
- •121. Склад і порядок формування Конституційного Суду України(ксу). Структура і організація діяльності ксу.
- •122. Статус судді ксу.
- •123. Принципи конституційного судочинства.
- •124. Суб»єкти і форми звернення в ксу.
- •125. Поняття і правова природа актів ксу. Правові позиції ксу: поняття і значення.
- •126. Сучасний етап розвитку конституційної юрисдикції в Україні: проблеми та тенденції.
- •127. Поняття і принципи місцевого самоуправління в Україні.
- •128. Система місцевого самоуправління в Україні.
- •129. Способи формування органів місцевого самоврядування в Україні. Конституірування органів місцевого самоврядування їх кадрового складу.
- •130. Відносини органів місцевого самоуправління з центральними органами державної влади в України.
130. Відносини органів місцевого самоуправління з центральними органами державної влади в України.
131.Конституційні принципи взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Очевидним є актуальність питання гармонізації стосунків між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Практика делегування є однією з найважливіших форм економії фінансових та людських ресурсів, оскільки виключає необхідність створення поряд з органами місцевого самоврядування ще якихось структур державної виконавчої влади, особливо на первісному рівні адміністративно-територіального поділу держави. Водночас слід чітко розмежувати компетенцію між органами публічної влади на місцях на основі принципу субсидіарності; завершити перерозподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування різного територіального рівня на засадах децентралізації та деконцентрації.Основні положення Конституції України 1996 р. свідчать про те, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади, місцеве самоврядування обмежується самостійним вирішенням питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» встановлює, що місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування сласних повноважень, для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації.Стаття 118 Конституції та ст. 72 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюють підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій перед відповідними радами у частині делегованих їм повноважень. Органи державної влади передають органам місцевого самоврядування повноваження, реалізація яких має безпосереднє відношення до інтересів місцевого населення. Не допускається делегування органам місцевого самоврядування державних повноважень, якщо вони віднесені до питань адміністративно-територіального устрою; якщо делегування повноважень призведе до порушення прав і свобод людини і громадянина, верховенства Конституції і законів України, територіальної цілісності України. Крім закону, у якості правової основи делегування державних повноважень, з багатьох поточних питань доцільно використовувати більш оперативну форму взаємодії, таку, як договір (угода), що укладається між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Відповідно п. 5 ст. 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації
132. Конституційно-правовий статус депутата місцевої ради і правові гарантії його діяльності. Депутат місцевої ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад. Він зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсн Чинне законодавство надає депутатам місцевих рад гарантії депутатської діяльності. Ніхто не має права обмежити повноваження депутата місцевої ради, інакше як у випадках, передбачених Конституцією України та поточним законодавством. Відповідні ради та їх органи мають забезпечити необхідні умови для ефективного здійснення депутатами їх повноважень. На час сесії чи засідання постійної комісії ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків. У разі здійснення депутатських повноважень у робочий час депутату місцевої ради за основним місцем роботи відшкодовуються середній заробіток та інші витрати, пов'язані з депутатською діяльністю, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Депутат місцевої ради користується на території відповідної ради правом безплатного проїзду на залізничному, автомобільному і водному транспорті, а також на всіх видах міського пасажирського транспорту (за винятком таксі). Депутат місцевої ради не має права на депутатську недоторканність, проте кримінальна справа стосовно нього може бути порушена лише судом або прокурором. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом. Про порушення кримінальної справи і застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту стосовно депутата місцевої ради має бути повідомлено до відповідної місцевої ради.енні місцевого самоврядування.