- •11.Теоретичні і конституційно-правові основи демократії.
- •19. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоуправлінн
- •47.Права, свободи і обов’язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян
- •55)Поняття і ознаки багатопартійності. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •61.Конституційно-правове регулювання організціїі функціонування молодіжних і дитячих суспільних організацій в Україні.Статус молодіжних і дитячих суспільних організацій.
- •62.Поняття державного устрою України. Державний устрій і форма держави :поняття і відношення.
- •63.Принципи державного ладу України :загальна характеристика.
- •64.Суверенітет держави. Україна – суверенна і незалежна держава.
- •65.Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні
- •66.Принцип децентралізації державного управління і децентралізації державної влади в Україні.
- •67.Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько - президентської і президентсько-парламентськой республіки .
- •71. Конституційне закріплення і правовий порядок використання державних символів.
- •73. Державний кордон: поняття, види, порядок встановлення, режими.
- •74. Поняття і принципи державного устрою.
- •75. Державно-правові (юридичні) ознаки унітарної держави.
- •76.Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України
- •78. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок вирішення питань територіального поділу.
- •79. Поняття і юридична природа державної влади.
- •80. Структура конституційно-правового інституту державної влади в Україні.
- •83. Структура дійсного законодавства про державні органи України.
- •91.Апарат вру
- •92. Парламентські процедури: законодавча, учредительная процедура здійснення парламентського контролю
- •93. Акти вру
- •94. Уповноважений вру з прав людини
- •95. Конституційно-правовий статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності. Природа депутатського мандату.
- •96. Інститут президентства в Україні: історія становлення і сучасний етап розвитку.
- •97. Роль і положення Президента України в системі органів державної влади
- •98. Конституційно-правовий статус Президента України.
- •99. Повноваження Президента України. Акти Президента України.
- •100. Умови і порядок припинення повноважень Президента України. Процедура імпічменту
- •101. Адміністрація Президента України.
- •102. Інститут Представника Президента України.
- •103. Поняття виконавчої влади і її місце в механізмі державної влади.
- •104. Система виконавчої влади в Україні.
- •106. Кму: склад, компетенція, акти.
- •107. Прем’єр-міністр України порядок призначення, статус, повноваження і політична роль.
- •108. Система центральних органів виконавчої влади
- •110. Конституційно-правовий статус і система органів виконавчої влади на місцях
- •118. Конст.-правовий статус прокуратури. Функції і повноваження прокуратури.
- •119. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток юстиуії в Україні.
- •120. Ксу: функції і повноваження.
- •121. Склад і порядок формування Конституційного Суду України(ксу). Структура і організація діяльності ксу.
- •122. Статус судді ксу.
- •123. Принципи конституційного судочинства.
- •124. Суб»єкти і форми звернення в ксу.
- •125. Поняття і правова природа актів ксу. Правові позиції ксу: поняття і значення.
- •126. Сучасний етап розвитку конституційної юрисдикції в Україні: проблеми та тенденції.
- •127. Поняття і принципи місцевого самоуправління в Україні.
- •128. Система місцевого самоуправління в Україні.
- •129. Способи формування органів місцевого самоврядування в Україні. Конституірування органів місцевого самоврядування їх кадрового складу.
- •130. Відносини органів місцевого самоуправління з центральними органами державної влади в України.
110. Конституційно-правовий статус і система органів виконавчої влади на місцях
Місцеві державні адміністрації; територіальні органи центральних органів виконавчої влади.Місцевими органами виконавчої влади є: 1) місцеві державні адміністрації- місцеві органи виконавчої влади загальної компетенції; 2) територіальні органи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - місцеві органи виконавчої влади спеціальної компетенції. Місцеві державні адміністрації входять до єдиної системи органів виконавчої влади. За станом на 31 травня 2004 р. в Україні діяло 24 обласних, 490 районних, 2 міських (у містах Києві та Севастополі) та 14 районних у місті державних адміністрацій.
Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України (статті 118-119), Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. та іншими законами України. Керівництво місцевою державною адміністрацією здійснює її голова. Він також формує і її склад. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі: 1) порушення ними Конституції України і законів України; 2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; 3) визнання судом недієздатним; 4) виїзду на проживання в іншу країну; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; 6) порушення вимог несумісності; 7) за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених цим Законом і законодавством про державну службу; 8) висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради; 9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради. Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються також у разі їхньої смерті. У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій. У здійсненні своїх повноважень голови місцевих державних адміністрацій відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Відповідні ради можуть впливати на вирішення питання щодо голови місцевої державної адміністрації. На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Конституція України передбачає особливі механізми взаємовідносин місцевих державних адміністрацій «по вертикалі» (з вищими органами виконавчої влади) та «по горизонталі» (з відповідними органами місцевого самоврядування), що пов'язано з особливостями територіальної організації влади в Україні на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях. Так, місцеві державні адміністрації відповідно до загальних засад побудови та функціонування системи органів виконавчої влади підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Водночас місцеві державні адміністрації підзвітні й підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Згідно зі ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; 2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їхнього національно-культурного розвитку; 4) підготування і виконання відповідних обласних і районних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів і програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень. Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією та законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за: 1) збереженням і раціональним використанням державного майна; 2) станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі; 3) використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів; 4) охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду; 5) додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю й сертифікацією; 6) додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захороненням промислових, побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою; 7) додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів; 8) додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів; 9) додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства й дитинства, сім'ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту; 10) охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці; 11) додержанням громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту і дорожнього руху; 12) додержанням законодавства про державну таємницю та інформацію; 13) додержанням законодавства про Національний архівний
фонд та архівні установи. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством. Керівників територіальних органів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку міністр, іншого центрального органу виконавчої влади - керівник цього органу. Координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань голови відповідних місцевих державних адміністрацій. При цьому з питань здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні й підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій.
115. Конституційно-правовий статус судів. ЗУ «Про судоустрій і статус судів» встановлює: Ст.47. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства .Незалежність судді забезпечується: особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення; недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді; порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; правом судді на відставку.
116. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції. Ст. 131 КУ: В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури ѕ двох членів Вищої ради юстиції.До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. Ст. ЗУ «Про ВРЮ» ст.6 На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років. Ст. 16 Вища рада юстиції є повноважною за умови призначення на посаду не менш як трьох четвертих від її конституційного складу та складення ними присяги, враховуючи тих осіб, які входять до Вищої ради юстиції за посадою.Перше засідання Вищої ради юстиції скликається через тиждень після складення присяги всіма її членами.
127. Правоохоронні і контрольно-наглядові о-ни: система і компетенція. Правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Завдання СБ України визначені Законом України «Про Службу безпеки України». Серед них — захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного, оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувальної діяльності іноземних спецслужб, підривних посягань з боку окремихорганізацій та осіб. Основні завдання МВС України. Основними завданнями МВС України організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю;абезпечення, запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів;забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства; Завдання митної служби України:виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;захист економiчних iнтересiв України;виконання зобов'язань, передбачених мiжнародними договорами України з питань митної справи;захист iнтелектуальної власностi учасникiв зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, iнших юридичних та фiзичних осiб;застосування заходiв тарифного та нетарифного регулювання при перемiщеннi товарiв через митний кордон України;митний контроль та митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, вдосконалення форм i методiв їх здiйсення;контроль дотримання правил перемiщення валютних цiнностей через митний кордон України;