- •11.Теоретичні і конституційно-правові основи демократії.
- •19. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоуправлінн
- •47.Права, свободи і обов’язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян
- •55)Поняття і ознаки багатопартійності. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •61.Конституційно-правове регулювання організціїі функціонування молодіжних і дитячих суспільних організацій в Україні.Статус молодіжних і дитячих суспільних організацій.
- •62.Поняття державного устрою України. Державний устрій і форма держави :поняття і відношення.
- •63.Принципи державного ладу України :загальна характеристика.
- •64.Суверенітет держави. Україна – суверенна і незалежна держава.
- •65.Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні
- •66.Принцип децентралізації державного управління і децентралізації державної влади в Україні.
- •67.Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько - президентської і президентсько-парламентськой республіки .
- •71. Конституційне закріплення і правовий порядок використання державних символів.
- •73. Державний кордон: поняття, види, порядок встановлення, режими.
- •74. Поняття і принципи державного устрою.
- •75. Державно-правові (юридичні) ознаки унітарної держави.
- •76.Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України
- •78. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок вирішення питань територіального поділу.
- •79. Поняття і юридична природа державної влади.
- •80. Структура конституційно-правового інституту державної влади в Україні.
- •83. Структура дійсного законодавства про державні органи України.
- •91.Апарат вру
- •92. Парламентські процедури: законодавча, учредительная процедура здійснення парламентського контролю
- •93. Акти вру
- •94. Уповноважений вру з прав людини
- •95. Конституційно-правовий статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності. Природа депутатського мандату.
- •96. Інститут президентства в Україні: історія становлення і сучасний етап розвитку.
- •97. Роль і положення Президента України в системі органів державної влади
- •98. Конституційно-правовий статус Президента України.
- •99. Повноваження Президента України. Акти Президента України.
- •100. Умови і порядок припинення повноважень Президента України. Процедура імпічменту
- •101. Адміністрація Президента України.
- •102. Інститут Представника Президента України.
- •103. Поняття виконавчої влади і її місце в механізмі державної влади.
- •104. Система виконавчої влади в Україні.
- •106. Кму: склад, компетенція, акти.
- •107. Прем’єр-міністр України порядок призначення, статус, повноваження і політична роль.
- •108. Система центральних органів виконавчої влади
- •110. Конституційно-правовий статус і система органів виконавчої влади на місцях
- •118. Конст.-правовий статус прокуратури. Функції і повноваження прокуратури.
- •119. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток юстиуії в Україні.
- •120. Ксу: функції і повноваження.
- •121. Склад і порядок формування Конституційного Суду України(ксу). Структура і організація діяльності ксу.
- •122. Статус судді ксу.
- •123. Принципи конституційного судочинства.
- •124. Суб»єкти і форми звернення в ксу.
- •125. Поняття і правова природа актів ксу. Правові позиції ксу: поняття і значення.
- •126. Сучасний етап розвитку конституційної юрисдикції в Україні: проблеми та тенденції.
- •127. Поняття і принципи місцевого самоуправління в Україні.
- •128. Система місцевого самоуправління в Україні.
- •129. Способи формування органів місцевого самоврядування в Україні. Конституірування органів місцевого самоврядування їх кадрового складу.
- •130. Відносини органів місцевого самоуправління з центральними органами державної влади в України.
75. Державно-правові (юридичні) ознаки унітарної держави.
Унітарною (від лат. unitas - єдність) вважається держава, всі або переважна більшість вищих територіальних одиниць якої не мають державо подібного статусу. Себто, територія унітарної держави складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць, які, за окремими винятками, не наділяються власним правовим статусом, а статус органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють управління в межах цих одиниць, визначається актами чинного законодавства центральної влади.Унітарні держави класифікуються:1) залежно від наявності чи відсутності в їхнім складі дер-жавоподібних територіальних утворень (автономних одиниць) на прості та складні. Територія простої унітарної держави поділяється лише на адміністративно-територіальні одиниці3, тоді як складна унітарна держава у своєму складі має автономні одиниці.2) залежно від ступеня централізації управління на централізовані, децентралізовані та відносно децентралізовані. В централізованій унітарній державі управління на всіх субнаціональних (нижчих загальнодержавного) територіальних рівнях здійснюється адміністрацією, що призначається вищим органом виконавчої влади. У децентралізованій унітарній державі відсутні місцеві органи виконавчої влади загальної компетенції, і на всіх субнаціональних територіальних рівнях функціонують органи місцевого самоврядування. Відносно децентралізовані унітарні держави характеризуються поєднанням прямого державного управління на місцях із місцевим самоврядуванням: на вищому (область) та середньому (район) субнаціональних територіальних рівнях одночасно функціонують органи виконавчої влади загальної компетенції та органи місцевого самоврядування.
Частина 2 ст. 2 Конституції України визначає Україну як унітарну державу, не конкретизуючи при цьому конкретну форму унітаризму. Аналіз положень Конституції України, присвячених питанням організації виконавчої влади на місцях, статусу Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування дозволяє характеризувати Україну як складну, відносно децентралізовану унітарну державу.Це пояснюється тим, що, по-перше, до складу України входить автономне територіальне утворення - Автономна Республіка Крим, по-друге, децентралізацію управління в Україні здійснено лише на низовому територіальному рівні - село, селище, місто, а на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях управління збережено централізоване державне управління. Подібна система територіальної організації влади є архаїчною і сьогодні в європейських країнах практично не застосовується. В контексті конституційної реформи гостро стоїть і питання щодо вдосконалення українського унітаризму на основі подальшої децентралізації управління, зокрема запровадження місцевого самоврядування на регіональному та субрегіональному територіальних рівнях.
76.Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України
Україна, будучи унітарною державою, має складний територіальний устрій, оскільки до її складу входить територіальна автономія - Автономна Республіка Крим. Під автономією (від грец. "автономія" - "незалежність") в юридичній науці прийнято розуміти відносно самостійне у здійсненні державної влади або місцевого самоврядування територіальне утворення у складі держави.Автономна Республіка Крим є територіальною автономією у складі України, невід'ємною частиною України, складовою системи адміністративно-територіального устрою нашої держави.У Автономній Республіці Крим традиційно проживали представники багатьох національностей - українці, росіяни, татари, греки, караїми, гагаузи та інші, тому утворенню автономії на території Кримського півострову сприяли переважно територіальні чинники-Історичні, географічні, економічні, побутові тощо.Верховною Радою України були також внесені відповідні зміни до чинної на той час Конституції України (ст. 75) та прийнято 29 квітня 1992 р. Закон України "Про статус Автономної Республіки Крим". Ці документи законодавчо визначили новий конституційно-правовий статус Криму як автономної республіки у складі України.Таке рішення було прийнято з урахуванням історичного і культурного розвитку населення на території Криму, його багатонаціональності та багатоконфесійності.У 1995 році Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Автономну Республіку Крим", яким до повноважень АРК були віднесені зокрема, такі питання, як прийняття, тлумачення законів АРК та контроль за їх дотриманням; вирішення питань територіального поділу АРК, встановлення і зміна меж районів, населених пунктів, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування міст, районів, районів у містах, селищ міського типу, сіл; визначення повноважень і порядку діяльності республіканських органів та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян; визначення структури і пріоритетних напрямів розвитку економіки республіки, забезпечення науково-технічного процесу, створення й функціонування вільних економічних зон відповідно до законодавства України тощо.Остаточне закріплення конституційного статусу АРК відбулося після прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, яка визначила, що АРК входить до системи адміністративно-територіального устрою України (ст. 133) і залишається невід'ємною часткою України (ст. 134) з наданням їй особливих повноважень порівняно з іншими адміністративно-територіальними одиницями.
21 жовтня 1998 р. Верховна Рада АРК прийняла Конституцію АРК, а 23 грудня 1998 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим", який надав чинності Конституції АРК як законодавчого акта.Конституцією України 1996року(ст. 138) до відання АРК віднесене широке коло питань політичного, соціально-економічного, екологічного, культурного та іншого характеру.У політичній сфері АРК сприяє реалізації політичних прав і свобод громадян України та вирішує інші питання політичного характеру, зокрема, стосовно організації та проведення місцевих референдумів; призначення виборів депутатів Верховної Ради АРК, затвердження складу виборчої комісії АРК; участі у забезпеченні прав і свобод громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки; участі у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів.У соціально-економічній сфері управління майном, що належить АРК; розроблення, затвердження та виконання бюджету АРК на основі єдиної податкової і бюджетної політики України; розроблення, затвердження та реалізація програм АРК і питань соціально-економічного розвитку тощо.У культурній, екологічній та інших сферах - забезпечення функціонування і розвитку державної і національних мов та культур на території АРК; охорона і використання пам'яток історії, розроблення, затвердження та реалізація програм АРК з питань культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля відповідно до загальнодержавних програм; визнання статусу місцевостей як курортів: встановлення зон їх санітарної охорони; ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в АРК або в окремих її місцевостях.Крім того, АРК має Конституцію АРК та здійснює нормативне регулювання низки питань соціального та господарського значення. Нормативно-правові акти Верховної Ради АРК та рішення Ради міністрів не можуть суперечити Конституції АРК і законам України.До повноважень АРК також віднесено здійснення нормативного регулювання з таких питань; сільського господарства і лісів; меліорації і кар'єрів; мисливства і рибальства; санітарної та лікарняної служби; містобудування і житлового господарства; громадських робіт, ремесел та промислів, благодійництва; туризму, готельної справи та ярмарків; транспорту загального користування, автошляхів та водопроводів; музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури та історико-культурних заповідників (ст. 137 Конституції України).Нормативно-правові акти Верховної Ради АРК та рішення Ради міністрів АРК з цих питань не можуть суперечити Конституції і законам України І приймаються на їх виконання. Дія таких нормативно-правових актів Верховної Ради АРК з мотивів їх невідповідності Конституції та законам України може бути зупинена Президентом України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.Зазначені питання становлять коло конституційних повноважень АРК, у межах яких представницькі та виконавчі органи здійснюють свою діяльність самостійно. Крім того, законами України та Конституцією АРК (розділ II) передбачаються деякі інші повноваження.Автономна Республіка Крим має відповідні органи влади і місцевого самоврядування, які здійснюють визначені Конституцією України, Конституцією АРК та Іншими законами України функції і повноваження АРК.
77. Політико-правові засоби удосконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні. Україна – держава з поліетнічним населенням. На Україні проживає близько півтори сотні представників інших національностей. Першим законодавчим актом незалежної України, що відноситься до сфери міжнаціональних відносин, можна назвати Закон про громадянство, прийнятий в жовтні 1991 р. Будь-які обмеження чи переваги в питанні про громадянство, пов’язані з національною приналежністю, не допускались. Найбільш повно обов’язки держави у відносинах громадян різних національностей були викладені в прийнятій 1 листопада 1991 р. Верховною радою Декларації прав національностей України. В ст. 1 говорилось: « Українська держава гарантує всім народам. Національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права… Дискримінація за національною ознакою забороняється і карається законом ». Щодо правових засобів попередження міжнаціональних конфліктів, стабілізації внутрішньополітичної ситуації можна потрібно віднести Закон про національні меншини в Україні, прийнятий ВР 25 червня 1992 р. На даний момент наша держава намагається підтримувати національні меншини в Україні. Відкриваються школи, бібліотеки, музеї тощо. Але більш важливою і помітною у нашій країні є проблем відносин між націями. Історично так склалося, що територія нашої держави довгий період знаходилась під владою інших держав. Постійно відбувались міграції. Це призвело до того, що на всій території нашої країни ми зустрічаємо людей різних національностей, відповідно з різною культурою та релігійними поглядами. Але на даний час, упускаючи проблему відносин з чужими народами, ми маємо більш помітні і суттєві конфлікти з близькими для нас націями. Конфлікт заходу і сходу в Україні є досить суттєвим (наприклад мовний). Він впливає на прийняття законопроектів нашої держави. Щоб гармонізувати міжнаціональні стосунки у багатонаціональній державі необхідно врахувати усі історичні, культурні, релігійні та ін. аспекти її громадян. Необхідне прийняття законопроектів, що зможуть врегулювати ці стосунки, і максимально обмежити можливість виникнення конфліктів.