- •1.Фінансова наука, передумови її виникнення, етапи розвитку
- •2.Структура фінансової науки, її функції, предмет
- •3.Історичний характер фінансів, їх генезис
- •4.Історичні та економічні передумови виникнення фінансів
- •5. Еволюція фінансів
- •6. Сутність фінансів, їх характерні особливості та роль.
- •8. Фінансові категорії, їх зміст
- •9. Поняття фінансової системи. Характеристика сфер та ланок фінансових відносин
- •10. Організаційна структура фінансової системи.
- •11. Сутність управління фінансовою системою.
- •12. Функції законодавчих і виконавчих органів державної влади в управлінні фінансовими потоками.
- •13. Міністерство фінансів України, його основні функції і завдання
- •14. Правові засади організації фінансових відносин
- •15. Конституція України як джерело фінансового права
- •16. Фінансова політика, її зміст. Фінансова політика в Україні на різних етапах державотворення
- •17.Економічна сутність фінансових ресурсів, джерела їх утворення та напрями використання
- •18. Поняття фінансового механізму, його структура. Фінансові методи та важелі у структурі фінансового механізму
- •19. Фінансове планування та прогнозування. Етапи та методи фінансового планування
- •20.Загальна характеристика фінансових планів
- •21. Фінансовий контроль, його зміст. Державний фінансовий контроль, його суб’єкт
- •22. Сутність і види податків, їх функції.
- •23. Елементи системи оподаткування
- •24. Класифікація податків
- •25. Податкова система України. Принципи побудови системи оподаткування в Україні
- •26.Податкова політика
- •27. Податкова служба і податкова робота
- •28. Права і обов’язки працівників податкової служби та платників податків
- •29. Суть і значення бюджету
- •30.Бюджетна політика і бюджетний механізм
- •31. Правове регулювання бюджетних взаємовідносин. Бюджетний кодекс. Бюджетна класифікація
- •32. Економічна сутність і склад доходів бюджету
- •33. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
- •34. Бюджетний устрій та бюджетна система
- •35.Основні принципи побудови бюджетної системи
- •36. Міжбюджетні відносини, особливості їх організації
- •37.Інструменти міжбюджетних взаємовідносин
- •38. Сутність бюджетного процесу, його складові
- •39. Бюджетне планування
- •40. Виконання бюджету
- •41. Сутність бюджетного дефіциту, його економічні та соціальні наслідки. Види бюджетного дефіциту
- •42. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація
- •43. Методи обмеження та шляхи скорочення дефіциту бюджету
- •44. Економічна суть і роль державного кредиту, функції кредиту
- •45. Форми і види державного кредиту, їх характеристика
- •46. Державні позики, їх класифікація
- •47. Державний борг, його сутність, роль і значення в економіці
- •48. Обслуговування державного боргу і управління ним
- •49. Сутність, функції та принципи організації місцевих фінансів
- •50. Місцеві бюджети, їх доходи та видатки
- •52. Сутність бюджетного федералізму
- •53. Фінансове вирівнювання. Бюджетне регулювання.
- •54. Система соціального страхування: поняття, принципи, суб’єкти та об’єкти
- •55.Необхідність, зміст і роль соціальних позабюджетних фондів
- •56.Становлення та розвиток соціальних позабюджетних фондів
- •57.Загальна характеристика функціонування соціальних позабюджетних фондів
- •58. Основи фінансової діяльності суб’єктів підприємництва
- •59.Методи організації фінансової діяльності підприємств
- •60.Джерела формування та класифікація фінансових ресурсів підприємств
- •61.Формування фінансових результатів господарської діяльності
- •62.Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва – фінансових установ
- •63. Фінанси організацій і установ, створених органами виконавчої влади
- •64. Фінанси некомерційних організацій – об’єднань громадян
- •65. Фінансова діяльність підприємців – фізичних осіб.
- •66. Соціально-економічний зміст фінансів домогосподарств.
- •67. Фінансові ресурси населення: поняття та структура.
- •68. Бюджет домогосподарства, його структура. Сукупні ресурси і сукупні витрати домогосподарства
- •69. Заощадження домогосподарств як джерело інвестиційних ресурсів у країні.
- •70. Соціально-економічний зміст страхування
- •71. Сутність і функції страхування. Страхові відносини
- •72.Принципи страхування
- •73. Класифікація страхування
- •74. Суб’єкти страхування, їх обов’язки.
- •75. Поняття страхового ринку
- •76. Державне регулювання у сфері страхування
- •77. Суть, функції і роль фінансового ринку в державі з ринковою економікою
- •78. Структура фінансового ринку
- •79. Суб’єкти фінансового ринку.
- •80. Роль держави у регулюванні фінансового ринку
- •81. Ринок цінних паперів, його особливості
- •82. Фінансові посередники на ринку цінних паперів
- •83. Фондова біржа, її роль на ринку цінних паперів
- •84. Теоретичні основи фінансового менеджменту
- •85. Фінансовий менеджмент підприємницьких структур, його мета і основні завдання. Принципи і функції фінансового менеджменту
- •86. Сутність менеджменту державних фінансів, його види.
- •87. Бюджетний менеджмент
- •88.Податковий менеджмент
- •89. Міжнародні фінанси та міжнародні фінансові потоки
- •90. Зовнішньоекономічна діяльність, її суб’єкти
- •91. Платіжний баланс
- •92. Валютні ринки і валютне регулювання
- •93. Фінанси міжнародних організацій та міжнародних фінансових інститутів
- •96. Фінансові кризи, їх види
- •97. Механізм забезпечення фінансової безпеки
- •98. Еволюція та сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою (сша, фрн, Великої Британії, Франції, Японії)
- •Державні видатки у країнах з розвинутою економікою
- •101. Бюджетні дефіцити та їх вплив на фінансові системи розвинутих країн
- •102. Глобалізація світових фінансових ринків. Фінансові центри розвинутих країн
- •103. Особливості функціонування окремих фінансових центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Цюріх, Франкфурт-на-Майні). Фінансові центри країн, що розвиваються
- •104. Етапи економічної інтеграції в Європі. Валютна інтеграція. Спільна валютна політика та запровадження євро
- •105.Основні інституції єс та їх роль у формуванні єдиної фінансової політики
- •106.Європейська система центральних банків
- •107.Особливості організації фінансів Європейського Союзу
- •108.Бюджет Європейського Союзу. Бюджетна стратегія і бюджетний процес
105.Основні інституції єс та їх роль у формуванні єдиної фінансової політики
Інституції Європейського Союзу утворювалися й удосконалювалися з перспективою дедалі тіснішого об'єднання країн Європи та проведення ними єдиної інтеграційної політики.
Європейська Рада — керівний політичний орган, який включає глав держав або урядів, міністрів закордонних справ, а також голову Європейської Комісії разом з одним зі своїх заступників
Рішення Європейської Ради не мають обов'язкового характеру, але дають потужні політичні імпульси та накреслюють магістральні напрями подальшого розвитку ЄС.
Рада ЄС (Європейська Рада міністрів) — переважно політичний орган ухвалення рішень у ЄС, що затверджує або коригує пропозиції Європейської Комісії, якій доручено виконання рішень Ради міністрів. Рада ЄС характеризується двома основними ознаками: 1) її засідання відбуваються не на постійній основі; 2) склад Ради та її назва змінюються залежно від порядку денного її роботи, із залученням різних представників урядів держав-членів (на рівні міністрів) до участі в засіданнях.
Європейська Комісія (Комісія ЄС) — виконавчий орган ЄС, який має досить обмежені повноваження та можливості втілювати політику ЄС. Комісія повинна:
— розробляти й пропонувати законодавчі акти;
— керувати запровадженням політики ЄС;
— розпоряджатися бюджетом;
— підтримувати зовнішні відносини;
— забезпечувати нагляд та контроль за дотриманням законів ЄС;
— вказувати шляхи та перспективи розвитку.
Європейський Парламент — одна з п'яти інституцій Європейського Союзу; пройшла шлях від спостерігача за органами найвищої влади до повноцінного парламенту демократичної держави. Сучасні повноваження Європейського Парламенту передбачають участь у законодавчому процесі, бюджетні процедури, участь у виборах Комісії і в процесі вироблення й ухвалення рішень, зокрема й надання згоди на асоціацію чи приєднання нових держав.
Комісія, Рада та Парламент утворюють "інституційний трикутник'', що відіграє ключову роль у прийнятті фінансових рішень у ЄС. Процес прийняття рішень у ЄС на перший погляд здається занадто ускладненим, проте закладений у ньому механізм перевірок і противаг є суттєвим для демократичного процесу, котрий має грунтуватися на відкритій дискусії, консультаціях і консенсусі.
Суд Європейського Союзу — орган, створений у 1952 р. Договором про заснування Європейського об'єднання вугілля та сталі, який забезпечує дотримання права в ЄС. Оскільки Суд ЄС має надзвичайно великий обсяг обов'язків, Єдиний європейський акт (1987 р.) передбачив створення Суду першої інстанції — додаткового судового органу, покликаного "розвантажити" і максимально допомогти Суду ЄС виконувати його основну функцію. Отже, Суд ЄС та Суд першої інстанції втілюють судову гілку влади Євросоюзу.
Європейський економічний і соціальний комітет — інституція, що представляє інтереси держав — членів ЄС в економічній і соціальній сферах і здійснює дорадчі функції. Функція Комітету полягає у наданні Комісії та Раді своїх висновків щодо запланованих до ухвалення правових актів у випадках, передбачених договором, тобто тоді, коли консультації з ним є необхідною передумовою законності ухваленого правового акта, але не мають обов'язкової юридичної сили
Комітет регіонів — консультативний орган, створений у 1993 р, у рамках Маастрихтського договору, який забезпечує представництво регіональних та місцевих спільнот у процесі прийняття рішень ЄС. Завдяки створенню
Важливу роль у реалізації фінансової та монетарної політики ЄС відіграють фінансові інституції—Європейський інвестиційний банк і Європейський централний банк.
Європейський інвестиційний банк створено у 1958 р. відповідно до Договору про Європейське економічне співтовариство. Відповідно до ст. 267 Договору основне завдання Банку полягає у сприянні за допомогою своїх власних ресурсів і доступу на ринок капіталу збалансованому та стійкому розвитку спільного ринку.
Європейський центральний банк (офіційна дата створення — 1 червня 1998 р.) розпочав роботу на початку липня 1998 р. у Франкфурті-на-Майні у результаті прийняття рішення главами держав та урядів ЄС про перехід до третього етапу Економічного та валютного союзу.
ЄС поступово трансформується з міжнародної організації, з економічного та політичного союзу західноєвропейських країн в об'єднання держав з єдиною валютою, громадянством, кордонами, єдиною зовнішньою і внутрішньою політикою.