88.Податковий менеджмент

Менеджмент податків – це система принципів, методів, засобів і форм організації податкових платежів.

Функції менеджменту податків – це вияв сутності податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії.

Основними функціями менеджменту податків є податкове планування і прогнозування, податкове регулювання, податкове стимулювання і податковий контроль.

Податкове планування і прогнозування – це набір дій і рішень, що ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для забезпечення бюджетних завдань держави і податкових зобов’язань організації.

Податкове регулювання – це система економічних заходів оперативного втручання в хід виконання податкових зобов’язань.

Податкове стимулювання – це комплекс заходів і принципів, спрямованих на збільшення надходжень до бюджету і мінімізацію податкових зобов’язань.

Податковий контроль – це комплекс методів перевірки надходжень до бюджету та виконання податкових зобов’язань.

Основною функцією менеджера щодо управління податками – передбачати зміни податкової політики країни, законодавчої бази оподаткування і оцінювати їх з метою виявлення і використання легальних можливостей мінімізації податкових зобов’язань.

до системи органів ДПС належить ДПА України, ДПА в АР Крим і областях України, ДПА міст Києва та Севастополя, ДПІ в містах (крім Києва і Севастополя), в районах областей та містах. До органів системи ДПС України також належать спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями – податкова міліція.

Організація податкової роботи

Податкова робота – це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами.

Основними елементами податкової роботи є законодавча база, інструктивно-методичне забезпечення, облік платників і надходжень податків, порядок і форми розрахунків із бюджетом тощо.

Законодавча база – це сукупність юридичних норм, які встановлюють види податків, порядок їх стягнення.

Інструктивно-методичне забезпечення – це конкретизовані правила обчислення, нарахування і розрахунків податків.

Облік платників і надходжень податків – це комплекс заходів щодо визначення складу платників та їх економічних характеристик.

Порядок і форми розрахунків із бюджетом – це система методів і способів стягнення та перерахування податків.

Основними формами розрахунків їз бюджетом є розрахунки за фактичними даними і авансовими платежами з наступними перерозрахунками.

Невнесені у встановлені терміни суми податків називаються н е д о ї м к о ю.

Способами стягнення податків є:

– до джерел одержання доходу;

– на підставі декларації;

на основі платіжного повідомлення.

89. Міжнародні фінанси та міжнародні фінансові потоки

Міжнародні фінанси — це фінанси міжнародних наднаціональних фінансових організацій та інститутів у вигляді спільних або цільових фондів, метою створення яких є забезпечення цілісності та стабільності світового господарства.

Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні процеси і кредитують проекти, потрібні світовій спільноті, навіть якщо вони стосуються проблем однієї країни. Наприклад, закриття Чорнобильської АЕС кредитується з фонду, який створюється за рахунок фінансів розвинених країн.

Рух міжнародних фінансових потоків відбувається за сферами міжнародних розрахунків — каналами міжнародних розрахунків, до яких належать:

• валютно-кредитне і розрахункове обслуговування торгівлі, включаючи торгівлю золотом;

• зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал підприємств;

• операції з цінними паперами на світовому фондовому ринку;

• валютні операції на світовому валютному ринку;

• перерозподіл частини національного доходу окремих країн у вигляді членських внесків у капітал міжнародних фінансових організацій;

• надання фінансової допомоги окремим країнам, що передбачено державним бюджетом країни-донора та ін.

Міжнародні фінансові потоки функціонують на світових ринках — територіальних утвореннях, де здійснюються міжнародні фінансові операції.

Існують такі види світових ринків: валютні, фінансові (грошові, фондові, кредитні), страхові, золота.

Світові фінансові ринки (де здійснюються міжнародні фінансові операції) виникли на базі тільки розвинених стабільних національних ринків з вигідним географічним положенням. Виходячи з необхідності одночасно дотримуватись обох умов не кожний національний фінансовий ринок може отримати статус світового. На окремих світових фінансових ринках історично склалися світові фінансові центри.

Фінанси міжнародних фінансових інститутів (банків) утворені державами шляхом передплати на їх акції. Статутний капітал міжнародних фінансових інститутів, що створений шляхом передплати, здебільшого досі не оплачений в повному обсязі. Проте це не заважає зазначеним інститутам розвиватись відповідно до проголошених цілей. Наприклад, оплачена частина статутного фонду МБРР нині не перевищує 7 %.

Інфраструктура міжнародних фінансів складається зі світових і регіональних фінансових організацій та інститутів.

До світових фінансових інститутів належать: • спеціалізовані міжнародні фінансові інститути ООН: МВФ, МБРР,СОТ;

• Банк міжнародних розрахунків — БМР (створений у 1930 р. п'ятьма європейськими країнами та Японією).

Міжнародні фінансові інститути ООН (узагальнена назва) — безпосередньо організації та міжнародні фінансові інститути окремо або разом — виконують такі функції:

• регулюють міжнародні фінансово-кредитні відносини за допомогою своїх величезних фінансових ресурсів (МВФ, МБРР та інші банки);

• організовують міжнародні форуми з метою розробки рекомендацій щодо міжнародної фінансової політики;

• забезпечують збирання та обробку інформації, науково-дослідну діяльність з фінансів та економіки загалом.

Міжнародний валютний фонд — це міжнародна організація, заснована в рамках ООН 27 грудня 1945 р. (практична діяльність розпочалася з 1 березня 1947 р.). До складу МВФ входять чотири постійних фонди з різними цілями та умовами кредитування. До функцій МВФ входить також створення тимчасових цільових фондів.

До регіональних фінансових інститутів належать:

• Європейський банк реконструкції і розвитку економік пост-соціалістичних країн, засновниками якого є 40 країн Європи, Америки, Азії, Африки та Австралії. Створений 29 травня 1990 р. з метою фінансування перебудови;

• фінансові організації ЄС — Європейський центральний банк (створений у 1998 р.), Європейський інвестиційний банк ( 1958 р.), Європейський фонд розвитку (1958 р.), Європейський фонд орієнтації й гарантування сільського господарства (1962р.), Європейський фонд регіонального розвитку (1975 р.) та ін.;

• Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), до якої входять 24 країни, яким належать до 75 % обсягу виробництва країн Заходу. Організація двічі на рік обговорює світові фінансові проблеми, а також сприяє розвитку молодих країн;

• фінансові інститути країн — колишніх членів РЕВ — Міжнародний банк економічного співробітництва (створений у 1963 р.), Міжнародний інвестиційний банк (створений у 1970 р.). Регіональними банками розвитку є Азіатський, Африканський, Міжамериканський.