- •1.Фінансова наука, передумови її виникнення, етапи розвитку
- •2.Структура фінансової науки, її функції, предмет
- •3.Історичний характер фінансів, їх генезис
- •4.Історичні та економічні передумови виникнення фінансів
- •5. Еволюція фінансів
- •6. Сутність фінансів, їх характерні особливості та роль.
- •8. Фінансові категорії, їх зміст
- •9. Поняття фінансової системи. Характеристика сфер та ланок фінансових відносин
- •10. Організаційна структура фінансової системи.
- •11. Сутність управління фінансовою системою.
- •12. Функції законодавчих і виконавчих органів державної влади в управлінні фінансовими потоками.
- •13. Міністерство фінансів України, його основні функції і завдання
- •14. Правові засади організації фінансових відносин
- •15. Конституція України як джерело фінансового права
- •16. Фінансова політика, її зміст. Фінансова політика в Україні на різних етапах державотворення
- •17.Економічна сутність фінансових ресурсів, джерела їх утворення та напрями використання
- •18. Поняття фінансового механізму, його структура. Фінансові методи та важелі у структурі фінансового механізму
- •19. Фінансове планування та прогнозування. Етапи та методи фінансового планування
- •20.Загальна характеристика фінансових планів
- •21. Фінансовий контроль, його зміст. Державний фінансовий контроль, його суб’єкт
- •22. Сутність і види податків, їх функції.
- •23. Елементи системи оподаткування
- •24. Класифікація податків
- •25. Податкова система України. Принципи побудови системи оподаткування в Україні
- •26.Податкова політика
- •27. Податкова служба і податкова робота
- •28. Права і обов’язки працівників податкової служби та платників податків
- •29. Суть і значення бюджету
- •30.Бюджетна політика і бюджетний механізм
- •31. Правове регулювання бюджетних взаємовідносин. Бюджетний кодекс. Бюджетна класифікація
- •32. Економічна сутність і склад доходів бюджету
- •33. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
- •34. Бюджетний устрій та бюджетна система
- •35.Основні принципи побудови бюджетної системи
- •36. Міжбюджетні відносини, особливості їх організації
- •37.Інструменти міжбюджетних взаємовідносин
- •38. Сутність бюджетного процесу, його складові
- •39. Бюджетне планування
- •40. Виконання бюджету
- •41. Сутність бюджетного дефіциту, його економічні та соціальні наслідки. Види бюджетного дефіциту
- •42. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація
- •43. Методи обмеження та шляхи скорочення дефіциту бюджету
- •44. Економічна суть і роль державного кредиту, функції кредиту
- •45. Форми і види державного кредиту, їх характеристика
- •46. Державні позики, їх класифікація
- •47. Державний борг, його сутність, роль і значення в економіці
- •48. Обслуговування державного боргу і управління ним
- •49. Сутність, функції та принципи організації місцевих фінансів
- •50. Місцеві бюджети, їх доходи та видатки
- •52. Сутність бюджетного федералізму
- •53. Фінансове вирівнювання. Бюджетне регулювання.
- •54. Система соціального страхування: поняття, принципи, суб’єкти та об’єкти
- •55.Необхідність, зміст і роль соціальних позабюджетних фондів
- •56.Становлення та розвиток соціальних позабюджетних фондів
- •57.Загальна характеристика функціонування соціальних позабюджетних фондів
- •58. Основи фінансової діяльності суб’єктів підприємництва
- •59.Методи організації фінансової діяльності підприємств
- •60.Джерела формування та класифікація фінансових ресурсів підприємств
- •61.Формування фінансових результатів господарської діяльності
- •62.Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва – фінансових установ
- •63. Фінанси організацій і установ, створених органами виконавчої влади
- •64. Фінанси некомерційних організацій – об’єднань громадян
- •65. Фінансова діяльність підприємців – фізичних осіб.
- •66. Соціально-економічний зміст фінансів домогосподарств.
- •67. Фінансові ресурси населення: поняття та структура.
- •68. Бюджет домогосподарства, його структура. Сукупні ресурси і сукупні витрати домогосподарства
- •69. Заощадження домогосподарств як джерело інвестиційних ресурсів у країні.
- •70. Соціально-економічний зміст страхування
- •71. Сутність і функції страхування. Страхові відносини
- •72.Принципи страхування
- •73. Класифікація страхування
- •74. Суб’єкти страхування, їх обов’язки.
- •75. Поняття страхового ринку
- •76. Державне регулювання у сфері страхування
- •77. Суть, функції і роль фінансового ринку в державі з ринковою економікою
- •78. Структура фінансового ринку
- •79. Суб’єкти фінансового ринку.
- •80. Роль держави у регулюванні фінансового ринку
- •81. Ринок цінних паперів, його особливості
- •82. Фінансові посередники на ринку цінних паперів
- •83. Фондова біржа, її роль на ринку цінних паперів
- •84. Теоретичні основи фінансового менеджменту
- •85. Фінансовий менеджмент підприємницьких структур, його мета і основні завдання. Принципи і функції фінансового менеджменту
- •86. Сутність менеджменту державних фінансів, його види.
- •87. Бюджетний менеджмент
- •88.Податковий менеджмент
- •89. Міжнародні фінанси та міжнародні фінансові потоки
- •90. Зовнішньоекономічна діяльність, її суб’єкти
- •91. Платіжний баланс
- •92. Валютні ринки і валютне регулювання
- •93. Фінанси міжнародних організацій та міжнародних фінансових інститутів
- •96. Фінансові кризи, їх види
- •97. Механізм забезпечення фінансової безпеки
- •98. Еволюція та сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою (сша, фрн, Великої Британії, Франції, Японії)
- •Державні видатки у країнах з розвинутою економікою
- •101. Бюджетні дефіцити та їх вплив на фінансові системи розвинутих країн
- •102. Глобалізація світових фінансових ринків. Фінансові центри розвинутих країн
- •103. Особливості функціонування окремих фінансових центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Цюріх, Франкфурт-на-Майні). Фінансові центри країн, що розвиваються
- •104. Етапи економічної інтеграції в Європі. Валютна інтеграція. Спільна валютна політика та запровадження євро
- •105.Основні інституції єс та їх роль у формуванні єдиної фінансової політики
- •106.Європейська система центральних банків
- •107.Особливості організації фінансів Європейського Союзу
- •108.Бюджет Європейського Союзу. Бюджетна стратегія і бюджетний процес
40. Виконання бюджету
Виконання бюджету.
Це забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів, а також повного і безперервного фінансування передбачених бюджетом заходів. Участь у виконанні бюджетів беруть підприємства, організації та установи усіх форм власності, а також населення, які пов'язані з доходами і видатками бюджетів. Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
В Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного! місцевих бюджетів України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:
— операцій з коштами державного бюджету;
— розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
— контролю бюджетних повноважень під час зарахування надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів;
— бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного і місцевих бюджетів.
В основу діяльності Державного казначейства покладено принцип "єдиної каси", що в поєднанні з централізованою казначейською телекомунікаційною системою дає змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан державних фінансів і забезпечує можливість гнучкого маневрування державними грошовими ресурсами. Безпосередньо касове виконання бюджету здійснюється через банківські установи. Банківські установи здійснюють приймання та зарахування на відповідні рахунки бюджету податків та зборів, приймання і видачу коштів спеціального фонду установ, розрахункове і касове обслуговування установ і організацій, які фінансуються з місцевих бюджетів. Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк після набрання чинності законом про Державний бюджет України.
41. Сутність бюджетного дефіциту, його економічні та соціальні наслідки. Види бюджетного дефіциту
Бюджетний дефіцит — дуже складне економічне явище, у якому віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави. Він має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.
Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:
— строком виникнення;
— місцем виникнення;
— формою вияву;
— причинами виникнення;
— напрямами дефіцитного фінансування;
— критерієм визначення складових;
— строком дії;
— зв'язком із державним боргом.
За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит — затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами, тобто дефіцит бюджету відповідно до основного фінансового плану держави. Звітний бюджетний дефіцит — фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України. Як правило, величина планових та звітних обсягів не збігається у різних співвідношеннях. Наприклад, за підсумками виконання Державного бюджету України у 2001 та 2004 рр. фактичні суми дефіциту були більші за планові, а у 2002, 2003,2005, 2006 рр. — менші.
За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит — різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.
За формою вияву розрізняють відкритий, прихований і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит — офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, ЯКІ використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту.
Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит — прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Такими видами діяльності є:
— фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості у державному секторі і виплата ними зарплати за ставками, вищими від ринкових, за рахунок банківських позик чи шляхом нагромадження взаємної заборгованості;
— нагромадження у комерційних банках, які відокремилися від державного банку на початкових стадіях економічних реформ, великого портфелю непрацюючих позик;
— окремі операції, пов'язані з державним боргом, а також фінансування Національним банком України збитків від заходів зі стабілізації обмінного курсу валюти, безпроцентних і пільгових кредитів уряду, кредити рефінансування комерційним банкам на обслуговування окремих видів боргів, а також рефінансування сільськогосподарських, промислових і житлових програм за пільговими ставками.
Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.
За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний — підкоряється законам інфляції.
Активний бюджетний дефіцит пов'язаний із нестачею бюджетних ресурсів для фінансування капітальних видатків (інвестицій). Дефіцитне фінансування інвестицій у цілому можна вважати позитивним явищем, оскільки воно передбачає активний вплив бюджету на економічні процеси у суспільстві. Теоретичні засади дефіцитного фінансування інвестицій базуються на кейнсіанстві, зокрема на його постулатах "бюджетного мультиплікатора". Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням дефіцитних коштів на фінансування поточних видатків, зокрема на соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, оборону, управління. Таке витрачання коштів означає їхнє поглинання, що відображає пасивне реагування держави на складне фінансове становище у суспільстві.
За критеріями визначення складових дефіциту виділяють три його види: фактичний, структурний і циклічний. Фактичний дефіцит — це різниця між поточними видатками і поточними доходами держави. Циклічний бюджет — результат дії "вмонтованих" стабілізаторів, тобто механізмів, які дають можливість знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості і випуску, ве застосовуючи частих змін економічної політики, а структурний відображає різницю між видатками і доходами бюджету в умовах повної зайнятості.
Характеризуючи взаємозв'язок між цими видами, можна зробити висновок, що фактичний дефіцит є зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний — його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображає реальні доходи і видатки бюджету та дефіцит за відповідний рік, то структурний — дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенціальних виробничих і трудових ресурсів, а циклічний — результат недонадходження доходів бюджету внаслідок циклічних коливань в економіці.
Негативні соціально-економічні наслідки дефіциту на цьому етапі характеризуються:
— катастрофічним зменшенням обсягів ВВП (до 80 % порівняно з 1990 р.), обсягів державного і місцевих бюджетів;
— суттєвим погіршенням фінансового становища суб'єктів підприємницької діяльності (крім комерційних банків), що виявилося у зростанні дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств (що значно перевищила обсяги ВВП) і звуженні дохідної бази бюджетів;
— обвальною інфляцією, зокрема зменшенням наявних грошей (у більше ніж 10 050 разів), та підвищенням цін;
— тотальним абсолютним зубожінням населення країни, катастрофічно низьким рівнем заощаджень населення, послабленням основи фінансово-банківської системи країни;
— величезними обсягами та зростанням державного боргу країни, а також витрат з його обслуговування й погашення. Так, у 1999 р. зовнішній борг перевищував 13 млрд дол.; Україна мала виплачувати щомісяця кредиторам 550 млн дол., що дорівнювало місячному обсягу ВВП;
— створення фінансової піраміди облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), що призвело до катастрофічного зменшення валютних резервів. Тримачам ОВДП виплачувались здирницькі відсотки (до 120 % річних), причому більшість облігацій (до 60 %) розміщувалися серед нерезидентів;
— нераціональним, під надто високі відсотки запозиченням НБУ на зовнішньому ринку — крім облігацій ОВДП, насамперед розміщення євро-облігацій у сумі 1,5 млрд дол. (під 49 % річних), які значно перевищували валютні резерви України;
— непродуманою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, відкриттям кордонів, які сприяли вивезенню до 40 млрд дол. капіталу ново-сформованою буржуазією (щороку з країни вивозилось понад 5 млрд дол.);
— величезними втратами державних коштів від непродуманих пільг (у 1999 р. майже 20 млрд грн);
— неефективним управлінням бюджетними коштами;
— надмірними витратами на утримання державного апарату за одночасного скорочення витрат на розвиток соціально-культурної сфери (освіти, культури, охорони здоров'я тощо);
— орієнтацією комерційних банків на самозбагачення і зростаюче їх відчуження від потреб національного товаровиробника;
- доларизацією української економіки та національним впровадженим гривні (за 1996—1999 рр. вона знецінилась у 3 рази) тощо.