16. Фінансова політика, її зміст. Фінансова політика в Україні на різних етапах державотворення

Фінансова політика являє собою діяльність органів державної влади і державного управління з визначення засад довготермінового й короткотермінового економічного впливу на формування оптимально­го обсягу фінансових ресурсів, їх найефективнішого розподілу й вико­ристання в інтересах соціально-економічного розвитку суспільства.

Суб'єктом реалізації фінансової політики є фінансові органи і установи. Об'єктом фінансової політики є процес формування фінан­сових ресурсів, їх розміщення і використання. Засобом реалізації фі­нансової політики служить фінансовий механізм.

Фінансова політика відбиває суб'єктивний характер функціону­вання фінансів. Механізм функціонування фінансів, організація фінан­сових відносин та процес формування і використання фінансових ре­сурсів відбуваються не механічно самі по собі: їх організовують відповідні суб'єкти, що керуються чинниками політичного, економічного, соціального й екологічного характеру. Фінансова політика спря­мовує організацію фінансових відносин на поєднання різноманітних власних і загальносуспільних інтересів, які відбивають інтереси окре­мих партій і владних структур суспільства, інтереси центральних та місцевих органів влади й управління, інтересів різних верств населен­ня держави.

Суб'єктом розробки фінансової політики є держава в особі най­вищих органів влади і управління та центральних фінансових органів, якими є Міністерство фінансів та Національний банк України. Вищі органи влади (ВР України та Президент) визначають осно­вні напрями вирішення завдань соціального й ек. розвитку держави стратегічного характеру, а розробку конкретних заходів і реа­лізації фінансової політики тактичного спрямування здійснюють зде­більшого Міністерство фінансів України та Центральний банк.

Реалізація основної мети фінансової політики - забезпечення необхідними фінансовими ресурсами соціально-економічного розвитку суспільства - досягається її кількісними і якісними характеристиками

Залежно від періоду, на який розроблена фінансова політика, вона поділяється на:

а)  фінансову стратегію, яка являє собою основні напрями вико­ристання фінансів на тривалу перспективу. Вона проявляється в перс­пективних планах;

б) фінансову тактику, що характеризує спрямування фінансових відносин на вирішення конкретних завдань певного розвитку суспільс­тва, надання чи скорочення пільг, сприяння чи стримування розвитку окремих видів діяльності.

Залежно від завдань, які поставлені перед фінансовою політи­кою, остання поділяється на такі види:

а) політика стабілізації; б) політика економічного зростання; в) політика стимулювання ділової активності.

За характером реалізації фінансова політика може бути:

а) дискреційною (захисною); б) недискреційною.

У формуванні і становленні фінансової політики в Україні можна виділити три етапи

Перший – 24 серпня 1991 р. – 16 листопада 1992 р., тобто від проголошення політичної незалежності і до здобуття незалежності української економіки від російського рубля. фінансова політика України як суверенної держави майже повністю залежала від фінансової політики Росії.

Другий період – з листопада 1992 р. по вересень 1992 р. Це період пошуків державою “власного обличчя” у фінансовій політиці. фінансовий стан підприємств різко погіршився через лібералізацію цін на енергоносії, у результаті чого ефективне функціонування багатьох енергомістких виробництв стало неможливим. Платіжна криза продовжувала зростати. Банки затримували на рахунках кошти клієнтів, а комерційні структури використовували ці кошти для свого збагачення..

Третій період триває з жовтня 1993 р. Це етап реальних кроків у фінансовій політиці, які характеризуються певними позитивними зрушеннями у фінансово-грошовій сфері, погашенням гіперінфляції. Його можна трактувати як переддень економічних реформ в Україні, беручи до уваги і грошову реформу 1996 р.

Основними напрямками фінансової політики в сучасних умовах є:

1) проведення заходів щодо остаточного переведення підприємств, і особливо державних, до ринкових відносин;

2) оздоровлення грошово-кредитної системи та повний вихід з кризового стану фінансів держави;

3) комплекс заходів по соціальному захисту населення.