[Ред.] Керівництво апарату

Керівник апарату Верховної Ради України призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України. Керівник апарату має перших заступників та заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Верховної Ради України. Заступники Керівника апарату відповідно до визначених Керівником апарату обов'язків здійснюють керівництво дорученими ділянками роботи.

Керівники структурних підрозділів апарату, їх заступники, інші працівники апарату призначаються на посаду і звільняються з посади відповідно до Порядку добору, прийняття на роботу, переведення на іншу посаду та звільнення з роботи працівників апарату Верховної Ради України.

Керівник апарату Верховної Ради України:

• здійснює керівництво і координацію роботи структурних підрозділів апарату, відповідає за виконання покладених на апарат завдань;

• організує підготовку і проведення сесій Верховної Ради України, нарад у Голови Верховної Ради України; забезпечує плановість і ефективність у роботі структурних підрозділів апарату; контролює реалізацію планів роботи і виконання визначених завдань;

• доповідає керівництву Верховної Ради України питання роботи апарату;

• візує підготовлені на підпис закони, постанови та інші акти Верховної Ради України; забезпечує офіційне опублікування відповідних актів, прийнятих Верховною Радою України;

• здійснює загальну політику щодо добору і розстановки кадрів в апараті, формування кадрового резерву:

• забезпечує роботу з організації навчання та підвищення кваліфікації працівників апарату;

• затверджує професійно-кваліфікаційні характеристики та посадові інструкції працівників структурних підрозділів апарату, а також інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність апарату;

• розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

• видає розпорядження;

• представляє апарат у відносинах з державними органами, установами і організаціями, об'єднаннями громадян, зарубіжними установами і організаціями.

Керівники структурних підрозділів апарату:

• здійснюють керівництво діяльністю відповідних підрозділів і несуть відповідальність за виконання завдань, покладених на підрозділи; розподіляють обов'язки між працівниками, забезпечують організованість у роботі і додержання трудової та виробничої дисципліни; організують ведення діловодства;

• забезпечують виконання доручень керівництва Верховної Ради України та її апарату;

• доповідають керівництву Верховної Ради України, Керівнику апарату питання, підготовлені у відповідному підрозділі;

• беруть участь у нарадах у Голови Верховної Ради України, засіданнях комітетів і комісій Верховної Ради України;

• відповідають за добір, розстановку, підвищення кваліфікації та навчання працівників; забезпечують розробку професійно-кваліфікаційних характеристик та посадових інструкцій працівників, створення кадрового резерву;

• представляють відповідні підрозділи у Верховній Раді України, органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.

Інші працівники апарату Верховної Ради України:

• забезпечують своєчасне і якісне виконання завдань відповідно до функціональних обов'язків, несуть за це відповідальність у порядку, передбаченому законом;

• виконують окремі завдання і доручення керівництва Верховної Ради України, апарату, підрозділу, а також безпосереднього керівника;

• у разі необхідності можуть бути присутні на засіданнях комітетів і комісій Верховної Ради України при розгляді питань, у підготовці яких вони брали участь;

• відповідно до законодавства України користуються правом знайомитися з матеріалами в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, а також одержувати від цих органів необхідні документи і матеріали для підготовки відповідних питань;

• мають право вносити керівництву апарату, відповідного підрозділу пропозиції з питань, що стосуються їх роботи.

92

Парламентські процедури — це встановлений нормами права порядок розгляду і прийняття рішень у парламенті. Встановлені чин­ним законодавством процедури розгляду і прийняття актів Верхо­вною радою України можна поділити на загальні і спеціальні.

До загальних парламентських процедур відносять процедури здійснення Верховною радою України функцій, в яких виявляється її соціальне призначення як законодавчого органу держави, а саме процедури законотворення, формування органів судової і виконав­чої влади та здійснення парламентського контролю за діяльністю останніх.

Спеціальні парламентські процедури виявляються у спеціально­му ускладненому чи спрощеному відносно загальних парламентських процедур порядку розгляду Верховною радою України окремих пи­тань, віднесених до її повноважень. такі процедури розгляду питань і прийняття рішень застосовуються Верховною радою тоді, коли ці питання безпосередньо не обумовлені здійсненням нею законодавчої діяльності, участю у формуванні органів державної влади або здій­сненням функцій парламентського контролю.

Спеціальний ускладнений порядок розгляду питань і прийняття рішень застосовується у парламенті з приводу питань, які мають надзвичайно важливе значення для держави та суспільства (наприклад, розгляд і прийняття державного бюджету, імпічмент президента, відправлення у відставку Кабінету Міністрів і т. ін.).

Спеціальний спрощений порядок розгляду питань і прийняття рішень застосовується у Верховній раді з приводу питань, які по суті своїй мають інформаційний, організаційний або представницький формалізований характер (наприклад, заслуховування щорічних і позачергових послань президента України), або питань, які потре­бують якнайшвидшого розв’язання (наприклад, розгляд питань про запровадження в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану, оголошення війни і укладення миру тощо).

Норми, що стосуються правового врегулювання спеціальних парламентських процедур у Верховній раді, містяться в Конституції України, регламенті Верховної ради України та ряді інших актів за­конодавства України включно із процедурними рішеннями Верхо­вної ради, прийнятими в межах її конституційних повноважень.

Головним видом парламентських процедур є законодавча процедура

(законодавчий процес). Вона становить собою передбачений Конституцією та

законами України порядок здійснення законодавчої функції і реалізації

законодавчих повноважень. Законодавча процедура складна й багатогранна.

Вона поділяється на види і стадії. Основними видами законодавчого

процесу (законодавчої процедури) є конституційний процес і звичайний

законодавчий процес. Конституційний процес (конституційна процедура) —

це порядок внесення змін до Конституції (відповідно до ст. 154—159).

Звичайний законодавчий процес (законодавча процедура) — порядок

прийняття, зміни, скасування законів або призупинення їх дії.

Законодавча процедура складається з кількох стадій. Це вияв законодавчої

ініціативи, обговорення законопроекту, прийняття закону, його підписання

і оприлюднення (опублікування). Кожна з таких основних стадій

поділяється, у свою чергу, на окремі етапи, стадії, серед яких

розрізняють, зокрема щодо першої стадії: розробку проектів законів;

внесення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів,

поправок; розгляд законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок у

комітетах, тимчасових спеціальних комісіях; щодо другої і третьої стадій

законодавчого процесу (розгляд законопроектів і прийняття законів)

розрізняють розгляд законопроектів у трьох читаннях тощо. Заключна

стадія законодавчого процесу включає процедуру підписання законів,

опублікування, введення їх у дію тощо.

Особа, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, що

має право законодавчої ініціативи, вносить на ім'я Верховної Ради

законодавчі пропозиції, законопроекти, поправки (документи законодавчої

ініціативи) у письмовій формі за своїм підписом.

Законодавчі пропозиції і проекти законів вносяться разом із супровідною

запискою, яка має містити обґрунтування необхідності їх розробки або

прийняття, а також характеристику цілей, завдань та основних положень

оложень

майбутніх законів, вказівку на їх місце в системі чинного законодавства,

очікувані соціально-економічні та інші наслідки їх застосування. У разі

внесення законодавчої пропозиції, законопроекту або поправки, реалізація

яких потребує матеріальних чи інших витрат за рахунок державного або

місцевих бюджетів, додаються їх фінансово-економічне обґрунтування та

пропозиції щодо покриття цих витрат.

Внесені для розгляду Верховною Радою законодавча пропозиція чи проект

закону у разі невідповідності вимогам Закону про Регламент Верховної

Ради та положень про порядок розробки проектів законів і про структуру,

виклад, зміст та оформлення проектів законів із врахуванням висновків

комітету з питань регламенту не пізніш як у п'ятнадцятиденний термін

повертаються заступниками Голови Верховної Ради або Головою Верховної

Ради їх ініціаторам із зазначенням причин повернення. Основні підстави

повернення законодавчих пропозицій чи проектів законів мають бути

передбачені Законом про Регламент Верховної Ради України.

Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних засіданнях. Розгляд і

прийняття законопроекту (закону) включає: обговорення і схвалення

основних положень в основному, обговорення і схвалення статей та в

цілому (розгляд у трьох читаннях). Кількість повторних читань

законопроекту не обмежується.

Законопроект, підготовлений головним комітетом до першого читання,

висновки відповідних комітетів та інші матеріали до нього надаються

депутатам не пізніше як за 6, а такий, що стосується Конституції, — не

пізніше як за 14 днів до розгляду на засіданні. При підготовці

законопроекту до першого читання головний комітет бере один із текстів

законопроектів за основу або складає інший текст.

При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його

ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного

законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надходження, співдоповідь

головного комітету, заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні

положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави,

статті, повноту і послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та

зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування

законопроекту для народного обговорення, розглядає проект закону про

внесення змін чи доповнень до чинних законів, інші проекти рішень

Верховної Ради, внесені ініціатором.

За результатами обговорення законопроекту у першому читанні Верховна

Рада може прийняти рішення про:

— прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацюванням) і

доручення відповідним комітетам підготувати законопроект на друге

читання;

— відхилення законопроекту;

— передачу законопроекту ініціатору його внесення на доопрацювання у

запропонований ініціатором внесення термін, але не більше 30 днів, і

повторне його подання головним комітетом на перше читання;

— передачу законопроекту комітетам Верховної Ради на доопрацювання із

встановленням строку доопрацювання і повторне поданням його на перше

читання;

— опублікування законопроекту для народного обговорення, доопрацювання

законопроекту для народного обговорення, доопрацювання

його із врахуванням наслідків обговорення і повторне подання на перше

читання.

Основним у розгляді законопроекту є, звичайно, друге його читання.

Законопроект до другого читання подається у вигляді таблиці, яка

містить: 1) законопроект, прийнятий у першому читанні за основу; 2) всі

внесеш і не відкликані у встановленому порядку пропозиції, поправки із

зазначенням ініціаторів їх внесення; 3) висновки головного комітету щодо

пропозицій і поправок; 4) законопроект, запропонований головним

комітетом в остаточній редакції.

Під час другого читання законопроекту Верховна Рада проводить його

постатейне обговорення та здійснює постатейне голосування.

За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада після

скороченого обговорення може прийняти рішення про:

— прийняття законопроекту у другому читанні, підготовку його на третє

читання;

— відхилення законопроекту;

— повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на

повторне друге читання;

— опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції?

прийнятій на першому або другому читанні, доопрацювання із врахуванням

наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання;

— повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на

третє читання.

Законопроект,, підготовлений до третього читання, висновки відповідних

комітетів та інші матеріали поширюються серед депутатів не пізніше як за

2, а пов'язані з Конституцією — за 4 дні до його розгляду на засіданні

Верховної Ради.

Під час третього читання Верховна Рада обговорює законопроект разом з

іншими документами в такій послідовності:

1) закінчення постатейного голосування щодо всіх статей законопроекту,

якщо воно не було до кінця здійснене під час другого читання;

2) прийняття постанови про схвалення внесеного Кабінетом Міністрів плану

організаційних,, кадрових, матеріально-технічних, фінансових,

інформаційних заходів для впровадження закону в життя;

3) прийняття законопроектів про внесення змін, доповнень до чинних

законів;

4) голосування щодо частин законопроекту;

5) прийняття законопроекту в цілому;

6) прийняття в цілому проекту закону або постанови про порядок введення

прийнятого закону в дію.

За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може

прийняти рішення про:

— прийняття закону в цілому;

— відхилення законопроекту;

— повернення законопроекту на доопрацювання із наступним поданням на

повторне третє читання;

— відкладення голосування щодо законопроекту в Цілому до прийняття інших

рішень;

— схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його тексту на

всеукраїнський референдум, жзадо законопроект стосується питання,

зазначеного у ст. 73 Конституції (про зміну території України).

Тексти законів та інших законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою,

оформляються апаратом Верховної Ради і в п'ятиденний термін підписуються

Головою Верховної Ради, після чого закони невідкладно надсилаються на

підпис Президентові.

Президент підписує закон, беручи його до виконання. Закон, переданий

Президентові, має бути підписаний ним протягом 15 днів від дня отримання

та офіційно оприлюднений.

Закон набирає чинності через десять днів від дня його офіційного

оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня

його опублікування.

До основних парламентських процедур належить і має належати також

процедура (процедури) формування органів державної влади, тобто

установча процедура. Вона охоплює, зокрема, процедури надання згоди на

призначення Президентом Прем'єр-міністра, прийняття резолюції недовіри

Кабінетові Міністрів; призначення суддів Конституційного Суду, обрання

суддів безстрокове; надання згоди на призначення Президентом на посаду

Генерального прокурора, висловлення недовіри Генеральному прокуророві;

призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної

Ради з прав людини; призначення на посади та звільнення з посад голови

та членів Рахункової палати; призначення на посаду та звільнення з

посади Голови Національного банку, членів Ради Національного банку;

призначення членів Національної ради України з питань телебачення і

радіомовлення; призначення на посаду та припинення повноважень членів

Центральної виборчої комісії; надання згоди на посади та звільнення з

посад Президентом Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду

державного майна, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення

України.

Пріоритетною уставчою процедурою є надання згоди на призначення

Президентом Прем'єр-міністра. Вона передбачає: звернення Президента

письмово до Верховної Ради про надання згоди на призначення ним

Прем'єр-міністра. Одночасно з письмовим поданням подається низка

інформаційних матеріалів: відомості про освіту, фах, належність до

політичної партії, автобіографія, декларація про доходи, виписка з

трудової книжки про трудову діяльність тощо. Перед внесенням на розгляд

кандидатури Прем'єр-міністра вона обговорюється у відповідних комісіях і

у депутатських фракціях, групах.

Під час розгляду кандидатури Прем'єр-міністра України у засіданні

Верховної Ради бере участь Президент.

Кандидат на посаду Прем'єр-міністра виступає з доповіддю про основні

напрями майбутньої діяльності Кабінету Міністрів, відповідає на

запитання народних депутатів. В обговоренні кандидатури можуть брати

участь тільки народні депутати.

Надання згоди на призначення Президентом запропонованого ним кандидата

на посаду Прем'єр-міністра здійснюється на пленарному засіданні

Верховної Ради таємним голосуванням шляхом подачі бюлетнів. Результати

голосування щодо згоди на призначення Прем'єр-міністра оформляються

постановою Верховної Ради.

Іншою, не менш важливою, парламентською процедурою з числа основних його

процедур є процедура здійснення парламентського контролю.

Верховна Рада відповідно до своїх повноважень безпосередньо або через

свої органи здійснює (має здійснювати) парламентський контроль за

забезпеченням конституційних прав, свобод і обов'язків громадян України,

мадян України,

додержанням законів та інших актів, за виконанням загальнодержавних

програм і бюджету, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона

обирає, призначає або затверджує.

Верховна Рада розглядає питання про додержання Конституції та законів

України з власної ініціативи чи за поданням комітетів та тимчасових

комісій Верховної Ради, народних депутатів України.

Верховна Рада розглядає програму діяльності Кабінету Міністрів на період

його та своїх повноважень Ця програма подається на розгляд Верховній

Раді місячний термін теля утворення уряду. За результатами розгляду

програми Кабінету Міністрів приймається відповідна постанова.

Верховна Рада здійснює контроль також за ходом виконання

загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального,

національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища як

безпосередньо, тобто заслуховуючи доповіді Кабінету Міністрів з цих

питань, так і через комітети Верховної Ради відповідно до їх

компетенції. Кабінет Міністрів одночасно із звітом про виконання

Державного бюджету має подавати на розгляд Верховної Ради доповіді про

хід і результати виконання затверджених нею програм.

Однією з найважливіших контрольних процедур є заслуховування звіту

Кабінету Міністрів.

Верховна Рада раз на рік розглядає звіт Кабінету Міністрів про хід і

результати виконання схваленої нею програми його діяльності. Щорічний

звіт Кабінету Міністрів про свою діяльність подається у 45-денний строк

після закінчення календарного року не пізніше як за 15 днів до розгляду

на засіданні Верховної Ради. Він передається комітетам Верховної Ради, а

також поширюється серед депутатів.

Звіт про роботу Кабінету Міністрів на засіданні робить Прем'єр-міністр

або, у разі його відсутності, Перший віце-прем’єр-міністр. Після

заслуховування звіту Кабінету Міністрів та співдоповідей комітетів

Верховної Ради відбувається його обговорення. За підсумками обговорення

звіту Верховна Рада приймає відповідну постанову. У випадках, коли

.діяльність Кабінету Міністрів буде визнана незадовільною, Верховна Рада

може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів в' цілому, що тягне

за собою його відставку.

Контрольна діяльність Верховної Ради поширюється й на деякі інші органи

і посадові особи.

Верховна Рада розглядає звіти Генерального прокурора, Голови

Національного банку, Голови Фонду державного майна та керівників інших

органів і посадових осіб, які обираються, призначаються чи

затверджуються Верховною Радою, крім органів судової влади та суддів.

Щорічні письмові звіти таких органів і посадових осіб подаються до

Верховної Ради протягом місяця після закінчення календарного року і

поширюються серед депутатів. У разі необхідності їх розгляду на

засіданні Верховної Ради відповідні питання включаються до порядку

денного сесії.

Важливими і дієвими формами парламентського контролю є і мають бути

депутатські запити як офіційні звернення на сесії Верховної Ради до

органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівників інших органів

державної влади та місцевого самоврядування, а також до керівників

підприємств, установ і організацій, розташованих на території України,

незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Запит оголошується головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради або

самим депутатом, якщо він на цьому наполягає.

Відповідь на депутатський запит також оголошується головуючим на

засіданні Верховної Ради в тому разі, якщо на цьому наполягає депутат.

Доцільним є і проведення у порядку парламентського контролю "Дня Уряду"

(Кабінету Міністрів) за ініціативою народних депутатів та громадян

України з актуальних питань внутрішньої і зовнішньої політики держави,

її соціально-економічного розвитку, про стан додержання Кабінетом

Міністрів вимог Конституції, виконання законів України тощо.

Можлива й така форма парламентського контролю за реалізацією

Конституції, законів України та їх окремих положень, як парламентські

слухання.

Поряд із основними процедурами діяльності Верховної Ради — законодавчою,

установчою та контрольною — у парламенті України мають діяти і

спеціальні процедури, тобто спеціальний порядок розгляду деяких питань.

Зокрема, за спеціальними процедурами відбуваються заслуховування

Верховною Радою щорічних та позачергових послань Президента;

затвердження Державного бюджету і контроль за його виконанням; розгляд

зовнішньополітичних питань.

За спеціальними процедурами мають: розглядатися питання про внесення

змін до Конституції; здійснюватись повноваження щодо Автономної

Республіки Крим; розглядатися звернення громадян про порядок

дострокового припинення повноважень народного депутата; питання про

запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її

місцевостях, оголошення стану війни, загальну або часткову мобілізацію,

оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної економічної ситуації;

здійснюватися усунення Президента з поста в порядку особливої процедури

(імпічменту); розглядатися питання про згоду на притягнення до

кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата,

затримання чи арешт судді, судці Конституційного Суду тощо.

Істотне вдосконалення загального порядку роботи Верховної Ради та

порядку здійснення окремих функцій (процедур) і розгляду й вирішення

окремих питань має здійснюватись в ході прийняття найближчим часом нових

парламентських законів, зокрема: про Регламент Верховної Ради, про

комітети Верховної Ради, про статус народного депутата та інших

законодавчих актів, а також у процесі здійснення організаційних заходів.

93

Акти Верховної Ради України

Конституція України не містить вичерпного переліку видів правових актів Верховної Ради України, обмежуючись у ст. 91 вказівкою, що такими є «закони, постанови та інші акти». У науковій літературі зазначений видовий перелік актів законодавчої влади доповнюють такими видами, як декларації, регламенти і нормативно-правові договори, а серед законів виділяють такі їх різновиди, як Конституція (Основний Закон), конституційні, звичайні, надзвичайні закони, а також кодекси.

Порядок підготовки, обговорення, прийняття правових актів Верховної Ради України, а також порядок набуття ними чинності регламентується Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України від 27 липня 1994 р., Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 4 грудня 1997 р. № 1327/97. Порядок проходження проектів правових актів через підрозділи парламентського апарату визначається Інструкцією з діловодства в апараті Верховної Ради України, затвердженою розпорядженням Керівника апарату Верховної Ради України від 19 лютого 1998 р. № 169.

Проекти законодавчих актів та законодавчі пропозиції, що вносяться на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України та іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, приймаються і реєструються в секторі службової кореспонденції Загального відділу Секретаріату та передаються з їх комп'ютерними копіями до сектора реєстрації законопроектів Управління організаційної роботи з комітетами Секретаріату.

Законопроектам, оформленим відповідно до вимог Регламенту Верховної Ради України, Положенням про порядок роботи з проектами законодавчих актів і матеріалами, що містять законодавчі пропозиції, які подаються на розгляд Верховної Ради України, сектор реєстрації законопроектів Управління організаційної роботи з комітетами Секретаріату присвоює реєстраційний номер і подає їх на розгляд Голові Верховної Ради України або його заступникам (за розподілом обов’язків).

 Проекти законодавчих актів після розгляду Головою Верховної Ради України або його заступниками з резолюціями повертаються до сектора реєстрації законопроектів Управління організаційної роботи з комітетами Секретаріату, який разом з Відділом технічної роботи з документами Секретаріату тиражує та виготовляє копії документів і через сектор службової кореспонденції Загального відділу Секретаріату розсилає їх зазначеним у резолюціях адресатам. Оригінали цих проектів зберігаються у секторі реєстрації законопроектів Управління організаційної роботи з комітетами Секретаріату до прийняття відповідних законодавчих актів, після чого вони передаються до протокольного сектора Загального відділу Секретаріату.

По кожному законопроекту, зареєстрованому у встановленому порядку, секретаріат головного комітету Верховної Ради України, через який подавався законопроект, здійснює ведення справи законопроекту.

Законопроекти, оформлені з порушенням встановлених вимог, разом із супровідним листом, підписаним одним з керівників Верховної Ради України, в якому обґрунтовується необхідність їх доопрацювання, повертаються відповідним суб'єктам права законодавчої ініціативи.

Комітети Верховної Ради України після розгляду проектів законодавчих актів подають у довідці до них свої висновки і пропозиції щодо порядку розгляду законопроектів на засіданнях Верховної Ради України у першому читанні та списки осіб, яких потрібно запросити на розгляд відповідного законопроекту.

Секретаріати комітетів Верховної Ради України після погодження з Юридичним управлінням та Управлінням організаційної роботи з комітетами Секретаріату вносять пропозиції щодо тиражування підготовлених до розгляду в другому і третьому читаннях проектів законодавчих актів для народних депутатів України. Оригінали порівняльних таблиць та довідкових матеріалів після тиражування секретаріати комітетів Верховної Ради України передають до протокольного сектора Загального відділу Секретаріату у встановленому порядку.

Копії підготовлених до розгляду проектів законодавчих актів секретаріати комітетів Верховної Ради України після погодження з Науково-експертним та Юридичним управліннями Секретаріату, а проекти найбільш важливих законів, що регулюють економічну, соціальну та гуманітарну сфери – з Науково-аналітичним управлінням Секретаріату, передають до Управління організаційної роботи з комітетами Секретаріату для контролю за проходженням законопроектів.

Акти, прийняті Верховною Радою України, опрацьовуються відповідними комітетами Верховної Ради України, візуються головами або заступниками голів цих комітетів, керівниками відповідних підрозділів апарату і передаються до протокольного сектора Загального відділу Секретаріату для їх оформлення на спеціальних бланках у встановленому порядку.

Додатки до законів і постанов візують голови або заступники голів відповідних комітетів Верховної Ради України та завідуючі їх секретаріатами.

Внесення у прийняті акти чи додатки до них будь-яких змін або доповнень, не зафіксованих у стенограмах засідань Верховної Ради України, не допускається.

Акти Верховної Ради України на підпис Голові Верховної Ради України готує протокольний сектор Загального відділу Секретаріату. На зворотному боці останнього аркуша їх візують голови відповідних комітетів Верховної Ради України і завідуючі секретаріатами цих комітетів, керівник Юридичного управління Секретаріату, завідуючий протокольним сектором Загального відділу Секретаріату та Керівник апарату Верховної Ради України.

Акти Верховної Ради України на підпис Голові Верховної Ради України подає Керівник апарату Верховної Ради України.

Кожному акту Верховної Ради України протокольний сектор Загального відділу Секретаріату присвоює порядковий номер із зазначенням дати прийняття. Нумерація актів Верховної Ради починається з початку кожного скликання.

Підписані Головою Верховної Ради України закони України, крім законів України щодо ратифікації міжнародних договорів України, протокольний сектор Загального відділу Секретаріату надсилає фельдзв’язком на підпис Президенту України.

Підписані Президентом України закони України повертаються до Верховної Ради України і передаються до протокольного сектора Загального відділу Секретаріату, який через Відділ технічної роботи з документами Секретаріату забезпечує їх тиражування згідно з покажчиками розсилок, поданих відповідними комітетами Верховної Ради України та підписаними завідуючими секретаріатами комітетів, фельдзв’язком розсилає копії законів.

У випадку, коли Президент України повернув закон з пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду, Загальний відділ Секретаріату повідомляє про це Керівника апарату Верховної Ради України і передає їх для подальшої роботи до сектора реєстрації законопроектів Управління організаційної роботи з комітетами Секретаріату.

Після розгляду пропозицій Президента України Головою Верховної Ради України, а у разі його відсутності – Першим заступником Голови Верховної Ради України, копії закону і матеріалів до нього сектор реєстрації законопроектів Управління організаційної роботи з комітетами Секретаріату згідно з резолюцією надсилає на опрацювання відповідним комітетам Верховної Ради України та підрозділам апарату, а оригінали – передає до протокольного сектора Загального відділу Секретаріату.

Закони України щодо ратифікації міжнародних договорів України та постанови Верховної Ради України або витяги з них, що розсилаються протокольним сектором Загального відділу Секретаріату, завіряються гербовою печаткою Верховної Ради України, інші закони України – печаткою Загального відділу Секретаріату.

Виготовлення копій, оформлення витягів, надсилання додаткових примірників актів Верховної Ради України установам, організаціям, окремим посадовим особам, заміна раніше надісланих примірників цих актів, а також зміни в покажчику розсилки здійснюються протокольним сектором Загального відділу Секретаріату за розпорядженням керівництва Секретаріату Верховної Ради України. Протокольний сектор Загального відділу Секретаріату формує резервні примірники актів, які видаються лише з дозволу керівництва Секретаріату Верховної Ради України. Виготовлення копій рішень, рекомендацій і висновків комітетів Верховної Ради України організовують секретаріати відповідних комітетів за вказівкою голів комітетів Верховної Ради України.

Закони України щодо ратифікації міжнародних договорів України та постанови Верховної Ради України, які підлягають опублікуванню, протокольний сектор Загального відділу Секретаріату надсилає редакціям газет «Голос України», «Урядовий кур’єр», Державному інформаційному агентству України (ДІНАУ) і передає їх Видавництву Верховної Ради України для опублікування у «Відомостях Верховної Ради України», а також Управлінню комп’ютеризованих інформаційних систем та мереж Секретаріату для введення їх у систему інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

Проекти розпоряджень Голови Верховної Ради України, його заступників щодо кадрових питань апарату (призначення і переміщення по службі, заохочення тощо) готуються Відділом кадрів Секретаріату за його ініціативою чи участю або за поданням керівників відповідних підрозділів апарату. Розпорядження з інших питань діяльності апарату, а також народних депутатів України готуються і візуються у відповідних підрозділах апарату. Проекти розпоряджень подаються на підпис Керівником апарату Верховної Ради України.

Після підписання, розпорядження реєструються Відділом кадрів Секретаріату і надсилаються відповідним підрозділом згідно з покажчиком розсилки через сектор службової кореспонденції Загального відділу Секретаріату.

94

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — орган Верховної Ради України, що здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні (омбудсмен).

Зміст  [сховати]  1 Мета парламентського контролю за додержанням прав і свобод людини та громадянина 2 Структура органу 2.1 Секретаріат 2.2 Консультативна рада 2.3 Представники Уповноваженого 3 Уповноважені Верховної Ради України з прав людини