Коляденко
.docxСЕКРЕТАР: Прошу всіх встати! Суд іде!
СУДДЯ: Вітаю всіх! Прошу всіх сідати.
Слухається справа за позовом Корольова Максима Богдановича до Корольової Тетяни Василівни та Корольова Богдана Васильовича. Предмет позову – скасування усиновлення.
Прошу доповісти про явку учасників процесу!
СЕКРЕТАР: До судової зали з’явилися: позивач, відповідач, представники сторін та заявлені сторонами – свідки. Всі про поведінку в суді попереджені.
Ваша честь! Представник органу опіки та піклування не з’явився в судове засідання, але він надіслав лист про те, що отримав позовну заяву і просить розглянути справу у його відсутності. Також, був надісланий висновок про те, що представник органу та піклування не заперечує проти задоволення позову, і просить винести рішення суду на власний розсуд.
СУДДЯ: Дякую. Добре, перевіримо, хто з’явився їз сторін. Позивач, ваші анкетні дані, будь-ласка.
ПОЗИВАЧ: Корольов Максим Богданович, я навчаюсь в Академії мистецтва, мені 20 років.
СУДДЯ: Добре. Де мешкаєте?
ПОЗИВАЧ: Я живу в м. Києві, вул.. Васильківська 142, кв. 43.
СУДДЯ: Дякую. Представник позивача?
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Представник позивача: адвокат Шевченко Юлія Вікторівна.
СУДДЯ: Дякую. Відповідачі?
ВІДПОВІДАЧКА: Я мати Максима Корольова, Тетяна Василівна. Мені 40 років, працюю бухгалтером. В нас двоє дітей, молодща донька 18 років, а Максиму 20 років.
СУДДЯ: Добре. Батько?
ВІДПОВІДАЧ: Корольов Богдан Васильович, 45 років, працюю електриком, прийомний батько Максима.
СУДДЯ: Зрозуміло. Представник відповідачів?
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧІВ: Ваша честь! Я представник відповідачів – Коляденко Дмитро Борисович.
СУДДЯ: Дякую. Я оголошую склад суду, який буде слухати дану цивільну справу. Головуючий суддя: Ускова Альона Анатоліївна, секретар: Цимбалюк Марина Петрівна, немає відводів?
НІ, ВАША ЧЕСТЬ.
СУДДЯ: Тоді, Шановне панство, розпочинаємо справу по суті. Я прошу коротко викласти мені позовні вимоги!
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Ми сьогодні звернулись з досить таким складним позовом у якому ми просимо усунути, а точніше скасувати усиновлення мого клієнта з його батьками – відповідачами по справі. Так як, мій клієнт вважає, що вони зловживають своїми батьківськими правами і не дають моєму клієнтові самостійно розвиватися, реалізовувати свої мрії, плани і амбіції, які закладені в ньому природою. Тому він вважає, що сімейних відносин між ним та його названими батьками – немає, і саме це ми покладаємо в основу нашого позову, і вважаємо за підставу для скасування усиновлення в порядку ч. 3 ст. 238 Сімейного кодексу України.
СУДДЯ: Дякую. Підтримуєте позовні вимоги?
ПОЗИВАЧ: Так.
СУДДЯ: Визнаєте позов чи ні?
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧІВ: Ваша честь! Мої клієнти не визнають позов, оскільки вважають його не обдуманим і виходячи з віку позивача – це є, скажімо так, такою реакцією… Це є проблема батьків з кожним з дітей, а ніж проблеми пов’язані з усиновленими і усиновителями. Позивач постійно провокував сам і конфлікти, і скандали в сім’ї, і скажімо так, відповідачі не вбачають взагалі підстав для задоволення такого позову, оскільки вони люблять його і відносяться до нього як до сина. Це просто тимчасові проблеми, і мої клієнти саме і відносяться до цього позову, як прояв тимчасових проблем саме з позивачем.
СУДДЯ: Зрозуміло.
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧІВ: Тобто це минуле, пройде ця ситуація і все владнається.
СУДДЯ: Я зрозуміла, що це, начебто, примха вашого сина. Добре. Ви на цій позиції представте?
ВІДПОВІДАЧ: Так.
СУДДЯ: Дякую. Максим, тепер я хочу поговорити з тобою окремо. Можна на «ти»?
ПОЗИВАЧ: Можна.
СУДДЯ: Добре. І хочу, що ти мені розказав: Що взагалі тебе спонукало з таким не простим позовом звернутися до суду?
ПОЗИВАЧ: Ваша честь! Нас уже більше нічого не з’єднує! Ми не сім’я! Я постійно відчував себе чужим, мені було дуже важко, я постійно терпів образи та негативні виказування у свій бік, і мені це було не приємно!
СУДДЯ: А, вибачте, Вас звідки забрали?
ПОЗИВАЧ: З дитячого будинку!
СУДДЯ: І Вам на це постійно докоряли?
ПОЗИВАЧ: Так, постійно. Мені доводилося робити вигляд, доводити їм, що вони не даремно це зробили… Як безхатченко якийсь…
ВІДПОВІДАЧ: Та шо ти кажеш!! Я не розумію, сину…
СУДДЯ: Скажи мені, будь-ласка, у вашій сім’ї ти виховуєшся не сам, в тебе є ще сестра?
ПОЗИВАЧ: Так, в мене є молодша сестра – Віка.
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Вона рідна дочка твоїм батькам?
ПОЗИВАЧ: Так, вона рідна дочка.
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: А як ти характеризуєш ставлення ваших батьків, до тебе і до твоєї сестри?
ПОЗИВАЧ: Очевидно, що вона їхня дитина. Якщо в неї щось не виходить, то вони за неї радіють, все добре… так повинно бути… А якщо щось не виходить, то вони на це закривають очі…
ВІДПОВІДАЧ: Для нас немає різниці!! Ти чи вона!! Ви для нас рідні діти!!
ПОЗИВАЧ: А коли в мене щось не виходить, такі висловлювання: «Ми на тебе розраховували, а ти, дурень, нас підвів!!»
ВІДПОВІДАЧКА: Максим, забери позов! Давай вдома про все поговоримо?
ПОЗИВАЧ: Ви що, смієтеся? Ні!! Ні!!
ВІДПОВІДАЧКА: Ми любимо вас! Ми ніколи не ділили вас в любові…
СУДДЯ: Скажіть, будь-ласка, Максим, що було поганого в дитинстві, за що, не те, щоб цькували батьки… Що тобі не подобалося? За що тебе лаяли?
ПОЗИВАЧ: Було декілька разів, коли я з друзями відпочивав, і десь був алкоголь… Я не знаю як Вам це пояснити… Вони просто, коли я прийшов додому, і запізнився на 20 хвилин, не більше… Вони мені за це всю ніч виносили мізки за те, що я виріс незрозуміло ким! Що в мене так і не буде майбутнього, що я нічого не вартий в цьому житті…
СУДДЯ: Це скільки тобі було років?
ПОЗИВАЧ: Мені тоді було 16 років.
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: Мабуть немає нічого дивного в тому, що батьки, таким чином, піклуватися, намагалися уберегти власного сина.
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Мабуть так. Але я прошу, щоб ти повідомив, які були санкції застосовані відносно тебе, коли ти повернувся з цієї вечірки, як тебе покарали??
ПОЗИВАЧ: Після вечірки, крім того, що мені говорили, так в мене ще й карманні гроші забрали. А я у друзів просив, щоб дібратися до школи!
ВІДПОВІДАЧ: Так, в нас був такий період, коли з грошима було важко. Але це був лише один такий момент. А в тебе це було завжди, і не один раз!
СУДДЯ: Ну, я чую перепалку навіть зараз. Батьки хочуть, начебто, показати свою любов, але через якусь сварку! Скажи, будь-ласка, а якісь вдома захоплення в тебе були чи поза будинком?
ПОЗИВАЧ: Так були. Я ж людина. Розумієте, ми з друзями організували групу і збиралися грати музику. Але мене батьки не відпускали на репетицію! Не відпускали, уявляєте? Казали, що ці друзі – злочинці, наркомани, п’яниці…
ВІДПОВІДАЧ: Звичайно! Тобі краще грати в переходах…
ПОЗИВАЧ: Ти знаєш їх! Це наші сусіди!
ВІДПОВІДАЧКА: Так, ми їх дуже гарно знаємо!
ВІДПОВІДАЧ: Вітько прийшов наркоманом, що всі скаржаться на нього…
ПОЗИВАЧ: Він не наркоман! В мене нормальні друзі!
ВІДПОВІДАЧ: Ну, тоді запитай сусідів! Вони тобі все розкажуть!
ПОЗИВАЧ: А щодо університету, то я взагалі – промовчу!
ВІДПОВІДАЧКА: Ми думаємо про твоє майбутнє, щоб ти обрав професію, яка принесе тобі прибуток!
ПОЗИВАЧ: Ви хоч уявляєте мене інженером?? Я хочу в Академію мистецтва! Я цього добився, але мені батько зробив вибір: «Або ти вступаєш до Політехнічного, і ми тобі будемо допомагати. Або роби, що хочеш і живи на свої гроші!»
ВІДПОВІДАЧКА: Ти ж сам знаєш, яка тоді в нас була фінансова проблема…
ПОЗИВАЧ: Пиво тобі ніхто не заважав пити перед телевізором!
ВІДПОВІДАЧ: Так шо ти зрівнюєш?? Я вже давно заробляю своїми силами!
ПОЗИВАЧ: Я теж, вже заробляю!
ВІДПОВІДАЧ: Надумав вчить мене…
СУДДЯ: Максим, я скажу, знаєте що? Засмучуйся, не засмучуйся, але я такі розмови чую і з рідними дітьми. Так що, це не підстава для скасування усиновлення, але це твоє право безумовно. І що закінчилося з Академією Мистецтва?
ПОЗИВАЧ: Я зібрав речі і пішов, мене вигнали…
СУДДЯ: Я пішов? Чи мене вигнали?
ПОЗИВАЧ: Так скажем, мене винудили пітти…
СУДДЯ: Хто?
ПОЗИВАЧ: Мені не залишив вибору – батько!
ВІДПОВІДАЧ: Ваша честь! Такого не було! Не було ніколи!
ПОЗИВАЧ: Сказав, що дармоїдів годувати ніколи не буде!
ВІДПОВІДАЧ: Правильно, але це були просто емоції. Ти б знав, як себе мати почувала, коли ти пішов з дому! Вона декілька днів не їла, а в ночі не спала, а тобі все одно…
ПОЗИВАЧ: А знаєш, що я відчував?
ВІДПОВІДАЧ: Та що ти відчував? Ти не спроможний щось відчувати!
ПОЗИВАЧ: Пам’ятаєш, як и розповів про всиновлення?
ВІДПОВІДАЧ: І шо?
ПОЗИВАЧ: Ти хоч думав тоді, що я відчував? В мене був шок цілий тиждень!
ВІДПОВІДАЧ: Та який шок? Ти ж чоловік!
СУДДЯ: Максим, скажи будь-ласка, ти зараз займаєшся в Академії Мистецтва. Тобі подобається? Все добре?
ПОЗИВАЧ: Так, все добре)
СУДДЯ: А де ж ти мешкаєш? Якщо з хати пішов.
ПОЗИВАЧ: Я з другом знімаю квартиру. Працюю. Плачу за квартиру і за навчання.
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: Як же Ви відреагували на те, що батьки не будуть допомагати вам грошима, скажіть?
ПОЗИВАЧ: Ну, як я міг відреагувати? Я був у відчаї. Я на них розраховував, а тут таке…
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: То може ви вирішили просто подати позов, тому що не змогли пробачити їм те, що вони Вам не допомагають?
ПОЗИВАЧ: Справа взагалі не в грошах!
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: А я бачу, що справа саме в грошах!
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Ваша честь! Я хочу заперечити, так я к мій клієнт сказав, що рік тому він пішов з батьківського будинку, і почав жити самостійно, сам себе забезпечувати. Тому ставити це за умову, що є підставою для такого позову, я вважаю не доречним!
СУДДЯ: Ну, добре. Будемо слухати батьків, і зрозуміємо історію далі. Готові?
ВІДПОВІДАЧ: Та готові…
СУДДЯ: Будь-ласка, в першу чергу, Ви почули все в очі. От прокоментуйте цей позов вашого сина!
ВІДПОВІДАЧ: Ваша честь! Я теж такий був у 17 років. І був такий випадок, коли я теж пішов від батьків, але мені і в голову не приходила думка – подавати позов на батьків! Мені доводиться надіятися, що він порядна людина… Що я виховав його чоловіком, і він знає, що робить!
ПОЗИВАЧ: Мене не виховували! Мене дресирували!
ВІДПОВІДАЧ: Про що ти кажеш?! Ми порівно відносилися, що до нього, що до його сестри!
СУДДЯ: А давайте розкажіть, тільки не «ми», а за вас особисто! Які у Вас особисто взаємини з сином?
ВІДПОВІДАЧ: Та гарні в мене стосунки з сином! Гарні стосунки. Як будь-якого нормального батька, і не нормального сина! На жаль…
СУДДЯ: Пані Відповідач, а у Вас, які стосунки з сином?
ВІДПОВІДАЧКА: Гарні стосунки. Місяць назад, коли ми отримали позов в суд, то я була здивована…
СУДДЯ: Ні! Ні! Це пізніше… Як було, коли Ви його всиновляли? Чому це було?
ВІДПОВІДАЧКА: Це було щастя! Лікарі сказали, що в нас немає шансу, в нас не може бути дітей… Тому ми вирішили взяти дитину в дитячому будинку. Це було велике щастя, коли Максим з’явився в нашій сім’ї. Це було сонечко і радість в нашому будинку… Я його любила, люблю як рідного сина, і буду любити…
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: Будь-ласка, розкажіть про ваші проблеми з сином. Не про те, що було добре, а про те, що дійсно таке негативно відбувалося, які проблеми?
ВІДПОВІДАЧКА: Ну, проблеми є у кожного в сім’ї. Так, була складна проблема в школі. Він часто прогулював уроки і погано навчався. І один раз в місяць ми приходили в школу до директора, тому що нас викликали!
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: Проблеми лише у школі були у вашого сина? Чи поза школою ще якісь?
ВІДПОВІДАЧКА: Так, в нас була така ситуація, про яку соромно говорить… Максима з друзями взяли з наркотиками…. Це було в 11 класі. Як тоді пам’ятаю, була на роботі і мені зателефонували… і на роботі дізналися, і керівник дізнався… Я тоді від сорому не знала куди себе подіти… І ще в нього в кармані знайшли марихуану. І ми просто поставили йому умову: Щоб більше такого не було, і якщо він хоче обрати собі таке життя, то нехай не повертається додому!
СУДДЯ: Ви його практично вже спровокували?
ВІДПОВІДАЧКА: Це все емоції…
ВІДПОВІДАЧ: Так, це все емоції!! Просто емоції!
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: А Ви не вважаєте, що можливо його реакція на ці наркотики була на щось таке… ну…
СУДДЯ: На якийсь стрес?
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: На якийсь стрес, на інформацію, що спровокувала!
ПОЗИВАЧ: Так, вони навіть ніколи не думали про це!
СУДДЯ: А, у якому віці він дізнався про усиновлення?
ВІДПОВІДАЧКА: На початку навчального року.
СУДДЯ: Скільки йому років було?
ВІДПОВІДАЧКА: Ми вирішили відкрити цю таємницю. Чоловік каже, що вже час, давай покажемо документи…
ВІДПОВІДАЧ: Краще нехай від нас дізнається, чим від когось зі сторони…
СУДДЯ: Я Вас почула! Я питаю, а скільки йому було років?
ВІДПОВІДАЧ: За два місяці до цих подій.
СУДДЯ: До 16 років?
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Ви не можете зараз логічно пов’язати, що ця реакція і подія з наркотиками і дало йому крок, щоб так зробити. А в якій формі Ви йому це повідомили?
ПОЗИВАЧ: Просто сказали: «Ми тебе всиновили! Зрозуміло?? Все, йди вчи уроки!!» Потім показали документи… Я був в шоці!!
ВІДПОВІДАЧ: Ой, не треба придумувати!!
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Відповідач! Ви самі, буквально перед цим, говорили, коли ви повідомляли про усиновлення, ви сказали, що він чоловік і повинен був це сприйняти як стандарт!
СУДДЯ: В мене запитання не до Вас, а до жінки, до мами! Ви про це із сином розмовляли?
ВІДПОВІДАЧКА: Я завжди хочу з ним поговорити, але він завжди відвертається від розмови. Я завжди відкрита для тебе, щоб поговорити. Ти в будь-який час можеш зі мною поговорити! І я цього хочу, але в мене це не виходить… Я не знаю як в даній ситуації себе поводити…
СУДДЯ: Ви ще щось хочете додати нам?
ВІДПОВІДАЧКА: Я дуже люблю свого сина і не розумію, як бути в даній ситуації. Ми залишаємося його батьками записаними в свідоцтві про народження. І ще раз, прошу, сину, забери позов! Ми зможемо все вирішити вдома…
ПОЗИВАЧ: Раніше треба було думати, я вже зробив свій вибір!!
СУДДЯ: Добре. Я почула вас. До відповідача, до мами запитань немає?
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Немає.
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: Немає.
СУДДЯ: Тепер з Вами, тато, поговоримо. От я бачу, дійсно на папері Ви батьки, але мені розкажіть зараз, от сьогодні наразі, своє ставлення до цього позову?
ВІДПОВІДАЧ: Ваша честь! Навіть, не знаю з чого розпочати. Ви розумієте, те що він каже, що ми до нього погано ставимося, це все не правда!! Ми дуже добре до нього ставимося, а він думає навпаки…
СУДДЯ: То він дійсно вважає навпаки!
ВІДПОВІДАЧ: Ми не розуміємо, з чим це пов’язано. Ми вважаємо, що відносимося до нього дуже добре. Розумієте, ми бажаємо йому добра, щоб в нього все було в житті, щоб він навчався, працював…
ПОЗИВАЧ: Це моє життя! І я сам буду вирішувати, що мені потрібно!
ВІДПОВІДАЧ: Добре, ми згодні, що це твоє життя, але ми твої батьки. Ми повинні тобі допомогти розпочати твій життєвий шлях!
СУДДЯ: Зачекайте! Хвилиночку! Ви зараз говорите про те, що в ас все вдома добре! Ви його любите, хоче він по-іншому вважає. Проблем немає, а чому ж тоді хлопець, з хати, де немає проблем – забирає речі і йде геть?
ВІДПОВІДАЧ: Ми його не проганяли! Це був його вибір! Так?
ПОЗИВАЧ: Ви просто дали зрозуміти, що мені вже час йти!
ВІДПОВІДАЧ: Та не було такого! Ми тебе не проганяли! Ваша честь! В мене до нього одне прохання! Будь-ласка! Залиш сестру в спокої!
СУДДЯ: Що ви сказали? Облиш сестру – що мали на увазі?
ВІДПОВІДАЧ: Він як пішов, він з нами не спілкується! Ми не можемо до нього додзвонитися! Не можемо! Він спілкується тільки з сестрою. І як це сталося, вона стала пізно повертатися додому, почала ночувати невідомо де! Казала, що у Максима і його друзів! Це нормально? Раніше такого не було…
СУДДЯ: Позивач! До Вас запитання: Максим! Ночує сестра?
ПОЗИВАЧ: Так, буває ночує. Якщо далеко повертатися додому, то вона просить переночувати.
СУДДЯ: То хоч повідомити батькам можна? Щоб вони не нервувалися!
ПОЗИВАЧ:Вона не маленька! Може сама зателефонувати і сказати!
ВІДПОВІДАЧ: Дівчині 18 років, не маленька…
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Повнолітня особа… Повнолітня громадянка…
ПОЗИВАЧ: У неї своя голова на плечах…
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: А зміни поведінки в доньки, Ви пов’язуєте саме з тим, що вона спілкується з Максимом?
ВІДПОВІДАЧ: Звичайно! Звичайно! А яке в нього коло друзів? Ми чули! Якісь вуличні музиканти…
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Ваша честь! Я хочу наголосити лише на одному, що відповідачі жодного разу не проінформували суд, а саме в чому змінилася поведінка їхньої доньки після того як вона ночувала у Позивача.
СУДДЯ: Шановні! Зараз це виходить взагалі… Чекайте, це виходить взагалі за межі… Мені це цікаво, суду з точки зору психології спілкування відповідачів і позивача. Про сестру зараз не говоримо, вона не в площині нашого позову. Єдине, що я хочу Вам зазначити, що все одно в сенсі навіть Сімейного кодексу України, вашій доньці 18 років, вона не є дитиною! Забудьте! Вона доросла дівчина! Ви батьками лишаєтесь! Але в неї є право на своє життя.
Добре, рухаємося далі, немає запитань до відповідачів?
НІ НЕМАЄ!
СУДДЯ: Добре, слухаємо свідків. Будь-ласка, запросіть нам, пане Розпоряднику, Корольову Вікторію Богданівну!
СУДОВИЙ РОЗПОРЯДНИК: До судової зали запрошується – Корольова Вікторія Богданівна!
СУДДЯ: Свої анкетні дані, будь-ласка, назвіть?
СЕСТРА: Доброго дня! Мене звати Корольова Вікторія Богданівна. Мені 18 років. Я студентка. Сестра Максима.
СУДДЯ: Ти, як і донька батьків, і як рідна сестра Максима, маєш право взагалі не свідчити!
СЕСТРА: Я буду свідчити!
СУДДЯ: Будеш… Добре. Ти повинна говорити тільки правду. Добре?
СЕСТРА: Я розумію…
СУДДЯ: Розкажи мені, будь-ласка, в першу чергу… От, ти зараз представилася, що ти сестра Максима. Які у Вас стосунки?
СЕСТРА: Ваша честь! Йому дуже важко! А, батьки замість того, щоб зрозуміти, вони ображаються на нього!
ВІДПОВІДАЧКА: Ми піклуємося про Вас!
СЕСТРА: Це дивне піклування!
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧІВ: Ну, вибачте, якщо батьки не хочуть погоджуватись на кожну забаганку вашого син брата, то це не означає, що вони проти нього!
СЕСТРА: Але, батьки теж так кажуть! Ну, по-перше, Максим вже дорослий, і сам може приймати рішення! По-друге, батьки кажуть, що вони все роблять заради нього, все для його добра, але насправді, вони завжди були проти нього!
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Вікторія! А скажи мені, будь-ласка, а які стосунки у тебе особисто, з твоїми батьками?
СЕСТРА: Батьки завжди були суворими до нас обох. Вони думають, що ми ще маленькі і дурненькі, і вони в праві вирішувати все за нас! Вони нічого нам не дозволяють!
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: А, наприклад, конкретизуй?
СЕСТРА: Наприклад, всі мої одногрупники ходять на вечірки, дискотеки, друзі їздять відпочивати на канікули, а мені не можна! Я весь час повинна бути з батьками! Мене одну взагалі нікуди не відпускають!
ВІДПОВІДАЧ: І через це ти не приходиш додому?
ВІДПОВІДАЧКА: Ми хвилюємося за тебе, ми піклуємося про тебе!
ВІДПОВІДАЧ: Звичайно! Вона нічого не розуміє…
СЕСТРА: Я розумію. А Ви уявіть, як я себе посуваю! Мені 18 років! А Ви примушуєте в 12 годин ночі бути вдома. Всі друзі тільки розпочинають веселитися, а мені наказано бути вдома! Ви думали, як я себе почуваю?
ВІДПОВІДАЧ: Та які друзі? Які друзі можуть гуляти всю ніч? Які?
СЕСТРА: Мої одногрупники-студенти! Ми ще молоді!!
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Я так розумію, що батьки, в принципі, по-різному ставляться до тебе і до твого брата? Так?
СЕСТРА: Так!
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: А в чому полягає ця різниця?
СЕСТРА: Е-е-е… Наприклад, в кінці навчального року мені завжди дарували подарунки, а Максиму – ні! Е-е-е… Батьки… Тато завжди хвалив мене за оцінки, а Максима не хвалив. Я не пам’ятаю такого випадку, коли тато хвалив Максима…
ВІДПОВІДАЧ: Звичайно, бо Максим – чоловік!
СЕСТРА: І що? Він твій син!
ВІДПОВІДАЧКА: Але ж в нього не було золотої медалі.
СЕСТРА: мамо! Це ж не привід говорити, що Максим – поганий! Я розумію, що всі думають, що я погана донька, тому що прийшла свідчити проти своїх батьків, і стала на захист брата! Але Ви знаєте, Ваша честь, я думала про це, і … Максиму дійсно було погано в нашій сім’ї. Ці постійні сварки…
СУДДЯ: А які сварки?
СЕСТРА: Тато і Максим сварилися кожного дня. Був один випадок, коли Максим всю ніч плакав у моїй кімнаті…
ВІДПОВІДАЧ: Та коли це було?
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: А яка була причина цієї істерики?
СЕСТРА: Батьки примушували Максима йти в церкву. Він відмовився. Вони відповіли, що справжній син так би не зробив! І він їх не любить.
ПРЕДСТАВНИКА ВІДПОВІДАЧІВ: Скажіть, Ви вважаєте вчинок брата правильним? І чи є правильний вчинок брата в тому, що він подав позов до суду на своїх рідних батьків?
СЕСТРА: Я не знаю… Але я розумію Максима…
ВІДПОВІДАЧ: Як таке можна зрозуміти?
СЕСТРА: Йому важко у нас! Ви не розумієте ні його, ні мене! Ви постійно контролюєте нас! Ви живите за нас, нашим життям!
ВІДПОВІДАЧКА: Ми хочемо з вами поговорити, а Максим розпочинає сварку. Цим все закінчується, закриваються двері і немає розмови…
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧІВ: Вікторія! А скажіть, будь-ласка, хто прийняв рішення щодо переселення Максима?
СЕСТРА: Як хто? Батьки! Вони довели його до цього! А тепер він змушений і навчатися, і працювати, щоб забезпечувати себе.
ВІДПОВІДАЧ: Він сам не захотів! Сам!
СЕСТРА: Ви його довели до цього! Ви!
СУДДЯ: Вікторія! Що означає «змушений забезпечувати себе сам?» Батьки не допомагають?
СЕСТРА: Ні… Ну, тобто… Мама іноді передає гроші для того щоб я їх віддала Максиму.
ПОЗИВАЧ: Мама? Ти ж казала, що це твої гроші!
СЕСТРА: Максим, але ж мама просила… Вибач, будь-ласка…
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧІВ: Тобто, батьки допомагають грошима?
СЕСТРА: Іноді, так.
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧІВ: Іноді?
СЕСТРА: Тато про це не знає.
СУДДЯ: А від батька цього не було?
СЕСТРА: Ні.
СУДДЯ: Дякую, я почула. Запитання є до свідка?
НІ ВАША ЧЕСТЬ, НЕМАЄ
СУДДЯ: Дякую, присядь, будь-ласка.
А нам, будь-ласка, пане Розпоряднику, наступного свідка запросіть – Мориляка Андрія Євгеновича!
СУДОВИЙ РОЗПОРЯДНИК: До зали судового засідання запрошується – Мориляк Андрій Євгенович!
СУДДЯ: Свої анкетні дані, будь-ласка, назвіть?
СУСІД: Мориляк Андрій Євгенович, мені 35 років, працюю акушером.
СУДДЯ: Ви знайомі з позивачем або відповідачами?
СУСІД: Так, я добре їх знаю, це мої друзі.
СУДДЯ: А що Ви можете нам розповісти по справі?
СУСІД: Таня і Богдан – дуже хороші люди. Я їх знаю давно. Але іноді я сам дивуюся як вони відносяться до своїх дітей! До їх вихованню…
Богдан! Я думаю ти знаєш про що я говорю?
ВІДПОВІДАЧ: Та не сунь ніс не в свою справу!!!
СУСІД: Справа в тому, що вони не виховують дітей, а дресирують. Діти, практично, не мають права голосу. Тобто все вирішують батьки!
ВІДПОВІДАЧКА: Андрію! Як ти можеш?!
СУСІД: Таня! Якщо ми тут знаходимося, то давай все вирішимо!
СУДДЯ: Свідок! Суду розказуйте, будь-ласка!
СУСІД: Я вибачаюся. Вони завжди приймали рішення за Максима. Такий приклад: захотілося їм всією сім’єю поїхати на відпочинок, діти хотіли в Крим, але Богдан категорично наполіг на тому, щоб поїхали в Закарпаття. Віка хотіла вивчати італійську і англійську мови, але Таня вирішила, що для неї буде краще вивчати французьку й німецьку мови, тому що ці мови більш потрібніші. І так було, практично, в кожній ситуації. Тобто, таке уявлення, що вони спеціально не давали дітям – волю.
ВІДПОВІДАЧКА: Але ж вона і зараз навчається в інституті!
СУСІД: Так, вона навчається, але вивчає не ті мови, які хотіла.
СЕСТРА: Так по твоєму бажанню!
СУДДЯ: А, скажіть, будь-ласка, от навіть обговорення цих питань, як відбувалось спілкування батьків і дітей?
СУСІД: Завжди розмови закінчувалися – сварками. Тобто вони починали говорити про те, що нам краще знати, діти не мають права голосу, і т.д.
СУДДЯ: А чий бік, Ви приймали в цих суперечках?
СУСІД: Ви знаєте, дуже важко… По-перше, з однієї сторони я з ними дружу, а з іншої сторони, я розумію, що молодь повинна все ж мати своє право вибору і їм влаштовувати своє життя. Не можна наказами керувати долею дітей. Треба знаходити якийсь компроміс. А батьки цього зовсім не робили…
СУДДЯ: А Ви зараз, дуже добре говорите! А в мене, ну, таке запитання до Вас конкретне: Чим Ви допомогли Максиму?
СУСІД: Я розмовляв з ним! Я намагався прийняти сторону батьків, тобто з одного боку, щоб захистити, вони ж все таки роблять добре, але з іншого боку, що ти Максим, повинен показати свій характер!! У Максима дуже гарний захист, у нього дуже гарні стосунки зі своєю сестрою Вікою. Вона найдорожча для нього у цій сім’ї.
СУДДЯ: А що це означає?
СУСІД: Вони весь час разом. Підтримують один одного. Радяться. Приймають якісь рішення. Вони, дійсно, як одна родина. Тобто батьки – це одне, а діти – це трішки інше.
СУДДЯ: Я вам дуже вдячна. Ви ще щось хочете додати?
СУСІД: Таня! Ти мене, звичайно, вибач за всі ці слова, але Ви жорстоко виховували своїх дітей!
СУДДЯ: Дякую! Запитання до свідка є?
НІ ВАША ЧЕСТЬ!
СУДДЯ: Добре! Присядьте, будь-ласка!
Пане Розпоряднику, наступного свідка, будь-ласка, запросіть – Шпору Миколу Миколайовича!