Президент

Президент Украины является главой государства и выступает от имени государства, является гарантом государственного суверенитета, территориальной целостности Украины, соблюдения Конституции Украины, прав и свобод человека и гражданина. Президент Украины избирается гражданами Украины на основе всеобщего, равного и прямого избирательного права путем тайного голосования сроком на пять лет. Президентом Украины может быть избран гражданин Украины, достигший тридцати пяти лет, имеющий право голоса, проживающий в Украине в течение десяти последних перед днем выборов лет и владеющий государственным языком. Одно и то же лицо не может быть Президентом Украины более двух сроков подряд.

Законодательная власть

Единственным органом законодательной власти в Украине является парламент - Верховная Рада Украины. Конституционный состав Верховной Рады Украины - четыреста пятьдесят народных депутатов Украины, которые избираются на основе всеобщего, равного и прямого избирательного права путем тайного голосования.

Народным депутатом Украины может быть избран гражданин Украины, достигший на день выборов двадцати одного года, имеющий право голоса и проживающий в Украине в течение последних пяти лет. Не может быть избран в Верховную Раду Украины гражданин, имеющий судимость за совершение умышленного преступления, если эта судимость не погашена и не снята в установленном законом порядке.

Срок полномочий Верховной Рады Украины составляет пять лет.

Исполнительная власть

Кабинет Министров Украины является высшим органом в системе органов исполнительной власти. Кабинет Министров Украины ответственен перед Президентом Украины и Верховной Радой Украины, подконтролен и подотчетен Верховной Раде Украины в пределах, предусмотренных Конституцией. Кабинет Министров Украины в своей деятельности руководствуется Конституцией и законами Украины, а также указами Президента Украины и постановлениями Верховной Рады Украины, принятыми в соответствии с Конституцией и законами Украины.

В состав Кабинета Министров Украины входят Премьер-министр Украины, Первый вице-премьер-министр, вице-премьер-министры, министры. Кабинет Министров Украины в пределах своей компетенции издает постановления и распоряжения, являющиеся обязательными к исполнению.

Судебная власть

Правосудие в Украине осуществляется исключительно судами. Делегирование функций судов, а также присвоение этих функций другими органами или должностными лицами не допускаются. Юрисдикция судов распространяется на все правоотношения, возникающие в государстве. Судопроизводство осуществляется Конституционным Судом Украины и судами общей юрисдикции. Народ непосредственно принимает участие в осуществлении правосудия через народных заседателей и присяжных. Судебные решения постановляются судами именем Украины и являются обязательными к исполнению на всей территории Украины. Система судов общей юрисдикции в Украине строится по принципам территориальности и специализации. Наивысшим судебным органом в системе судов общей юрисдикции является Верховный Суд Украины. Высшими судебными органами специализированных судов являются соответствующие высшие суды. В соответствии с законом действуют апелляционные и местные суды. Создание чрезвычайных и особых судов не допускается.

81

Понятие органа государства и его признаки

Механизм государства, как уже было сказано выше, состоит из различных

частей, имеющих специфическое устройство и выполняющих свойственные им

функции. Основным элементом, пожалуй, самым важным, этого механизма

является орган государства.

Государственный орган — это звено (элемент) механизма государства,

участвующее в осуществлении функций государства и наделенное для этого

властными полномочиями.[1]

Государственные органы так же можно определить, как структурные звенья

государственного аппарата, посредством которых функционирует государство.

Понятие «государственный орган» можно рассматривать с двух сторон. С

одной стороны, орган государства представляет собой орган власти, с другой

же, — это орган, выполняющий определенные задачи и функции.

Орган государства имеет собственную структуру, устанавливаемую

законом, а так же определенные полномочия по управлению конкретной сферой

общественной жизни. Причем все органы государства должны взаимодействовать

не только друг с другом, но и с другими частями государственного механизма.

Каждый орган государства имеет свой предмет ведения, т.е. осуществляет

какую-то определенную деятельность, а так же обладает своей компетенцией,

т.е. наделен определенными полномочиями.

Компетенции государственного органа – это совокупность прав и

обязанностей, возложенных на данный орган законом.

Свою компетенцию государственные органы могут реализовывать в трех

формах:

. путем издания предписаний общего характера (издание нормативный актов);

. путем принятия предписаний индивидуального характера (акты применения);

. путем осуществления организационной деятельности.

Все государственные органы образованы и действуют на основе правовых

актов: Конституции и соответствующих законов.

Государственные органы, как и все структурные элементы государства,

обладают рядом признаков:

1. Орган государства, обладая определенной самостоятельностью, служит

частью единого механизма государства, занимает в нем свое место и прочно

связан с другими ее частями. Он осуществляет от имени государства его

задачи и функции посредством определенного вида деятельности в порученной

области;

2. Органы государства имеют определенную структуру, они объединены в

подразделения, скреплены едиными целями, ради достижения которых

образованы, и дисциплиной, которую все служащие обязаны соблюдать.

Государственные служащие, находятся в особых правоотношениях между собой

и органом и являются официальными. Права и обязанности государственных

служащих определяются законом и обеспечивают их правовой статус;

3. Орган государства обладает определенной компетенцией, за ним закреплены

некоторые задачи, функции, права и обязанности (правомочия). Компетенция

обусловлена предметом ведения, т. е. конкретными задачами и функциями,

которые решает и выполняет государственный орган. Компетенция обычно

юридически закреплена. Реализация органом государства своей компетенции —

это не только его право, но и обязанность., поэтому иногда трудно понять,

где есть право, а где – обязанность;

4. Орган государства обладает властными полномочиями, чем и отличается от

государственных учреждений и предприятий. Государственные органы вправе

издавать обязательные для исполнения правовые акты. Причем обеспечение

выполнения своих правовых актов так же относится к полномочиям

государственных органов. Для обеспечения требований этих актов органы

могут применять меры принуждения, убеждения, воспитания, поощрения, а так

же осуществлять надзор за их реализацией;

5. Для осуществления своей компетенции орган государства наделяется

необходимой материальной базой, имеет финансовые средства, свой счет в

банке, источник финансирования (из государственного бюджета).

6. Орган государства активно участвует в реализации функций государства,

используя для этого соответствующие формы и методы.

7. Органы государства тесно взаимодействуют между собой. Они образуют

единый социальный организм, главной задачей которого является обеспечение

нормального функционирования общества, защита законных прав и интересов

личности, охрана внешней безопасности и территориальной целостности

государства;

8. Орган государства имеет территориальный масштаб деятельности;

9. Органы государства тесно взаимодействуют между собой и устанавливают

правовые связи личного состава. Они образуют единый социальный организм,

главной задачей которого является обеспечение нормального

функционирования общества, защита законных прав и интересов личности,

охрана внешней безопасности и территориальной целостности государства.

82

2. Классификация органов государства

Классификацию органов государства можно проводить по различным

основаниям, наглядно это видно на приведенной выше схеме.[2]

По способу возникновения они подразделяются на первичные и

производные. Первичные органы государства никакими другими органами не

создаются. Они могут быть образованны двумя способами: либо в порядке

наследования (наследственная монархия), либо путем избрания в установленном

порядке, при этом получая властные полномочия от избирателей

(представительные органы). Производные органы в свою очередь создаются

первичными органами, которые и наделяют их властными полномочиями. К ним

относятся исполнительно-распорядительные органы, органы прокуратуры и т.д.

По объему властных полномочий органы государства классифицируются на

высшие и местные. Однако некоторые органы не являются государственными, к

ним можно отнести органы местного самоуправления. Высшие органы в наиболее

полной форме обладают высшей государственной властью, которая

распространяется на всю территорию государства. Местные же органы

государства функционируют в административных единицах (графствах, округах,

коммунах, уездах, провинциях и др.), их полномочия распространяются только

на эти регионы.

По широте компетенции выделяются органы государства общей и

специальной компетенции. Органы общей компетенции направлены на решение

широкого круга вопросов. Например, правительство, исполняя законы, активно

участвует в осуществлении всех функций государства. Органы специальной

(отраслевой) компетенции специализируются на выполнении какой-то одной

функции одного вида деятельности (министерство финансов, министерство

образования).

По порядку принятия решения (по порядку осуществления компетенций)

органы разделяются на коллегиальные и единоличные (единоначальные). К

коллегиальным органам можно отнести парламент, к единоличным же –

президента.

Кроме того, органы государства бывают выборные и назначаемые.

Помимо всех вышеперечисленных классификаций, выделяют еще и

классификацию по срокам полномочий. Здесь органы государства разделяют на

постоянные и временные. Постоянные органы создаются без ограничения срока

своего действия, тогда как временные – для выполнения краткосрочных задач и

достижения краткосрочных целей.

В структуре государственных органов выделяют еще и правоохранительные

органы, которые включают органы правосудия, юстиции, нотариата, ЗАГСа,

внутренних дел, прокуратуры, госбезопасности, внешней разведки и

адвокатуру.

На механизм государства и классификацию его высших органов

непосредственное влияние оказывает принцип разделения властей, в

соответствии с которым создаются законодательные, исполнительные и судебные

органы. Классификация по принципу разделения властей, на мой взгляд, самая

существенная из всех, поэтому я хочу рассмотреть ее более подробно в

следующих главах.

83

Орган держави (державний орган) - - це організаційно і структурно уособлена частина державного механізму, яка наділена в установленому Конституцією України порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матеріально-фінансовими ресурсами для реалізації завдань і функцій державної влади.

Конституція України регламентує такі основні складові організації і діяльності органів державної влади: а) закріплює загальне призначення цих органів як засобу, інструменту реалізації народовладдя, народного суверенітету (ст. 5); б) встановлює основні принципи їх організації і діяльності (поділ влади, участь громадян в управлінні державою, законність діяльності тощо) (статті 5, 6, 19); в) розмежовує повноваження загальнодержавних і місцевих органів (статті 116, 119 Конституції); г) встановлює структуру державних органів і правовий статус найважливіших з них: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд (розділи 4, 5, 6, 12).

Сукупність норм Основного Закону складають відповідний конституційний інститут — основи системи державних органів України. Зміст цього інституту конкретизується як у нормах конституційного права, так і в нормах та інститутах інших галузей права (наприклад, адміністративного в частині питань функціонування виконавчої влади), регулювання діяльності органів судової системи, прокуратури має міжгалузевий характер: організаційна структура, устрій - - предмет конституційного права; компетенція, форми діяльності — цивільно-процесуального, кримінально-процесуального, адміністративного та інших галузей права України.

Наука конституційного права виділяє такі ознаки органу держави: а) конституційно-правовий статус; б) особливості його формування; в) характер державно-владних повноважень; г) специфіка взаємовідносин різних державних органів і структур громадянського суспільства.

Основоположною ознакою належності державного органу до державного апарату є наявність у органу держави державно-владних повноважень. Головні з них закріплені в Конституції України. Державно-владні повноваження характеризуються тим, що: а) порядок формування і діяльність органу, його структура і компетенція закріплюються нормами права, насамперед конституційного; б) орган держави наділяється правом видання юридичних актів, які є обов'язковими для виконання суб'єктами права (закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів тощо); в) встановлені цими нормативно-правовими актами приписи забезпечуються засобами переконання, виховання, а за необхідності — можливості застосування примусової сили держави; г) державний орган при реалізації своїх функцій і повноважень спирається на матеріально-фінансове забезпечення своїх приписів (наприклад, фонди держави, кошти державного бюджету України тощо). Примусовий характер владних повноважень державного органу, його монополія на застосування насильства принципово відрізняє його від інших політичних І суспільних інститутів.

У категорії державно-владного повноваження чітко проявляється органічний зв'язок держави і права, механізму держави в цілому і окремого державного органу.

Є й інші ознаки, притаманні державному органу. По-перше, орган держави --це відповідна організація, організований колектив людей, об'єднаний загальною метою і родом діяльності. Водночас державний орган може бути представлений і окремим громадянином даної держави (наприклад, глава держави — Президент України).

По-друге, орган держави створюється в установленому державою порядку. Так, порядок формування Верховної Ради, Президента, Конституційного Суду, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначається безпосередньо в Конституції України, а також в інших нормативно-правових актах. Державні органи можуть формуватися тільки в порядку, що встановлений державою. Всупереч такому порядку орган держави з'явитися не може. Відступ від цього правила означав би порушення частини третьої ст. 5 Конституції України: «Ніхто не може узурпувати державну владу». Порядок утворення державного органу має важливе значення для його конституційного статусу, оскільки визначає джерело і природу повноважень. Органи, що формуються безпосередньо українським народом, джерелом своїх повноважень мають його суверенну волю. Порядком формування Кабінету Міністрів України визначається його підзвітність і підконтрольність парламентові і главі держави.

По-третє, орган держави діє, як правило, в установленому державою порядку. Так, парламент України діє у порядку, визначеному Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, іншими законами. Складовою частиною такого порядку є правові акти, що приймаються державним органом, які мають різну юридичну силу і функціональне призначення. Одна юридична сила у закону, що приймається парламентом України, і інша — у постанов Кабінету Міністрів, які повинні прийматися на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.

Ступінь правової регламентації процедури діяльності державних органів різний. Він є вищим щодо Верховної Ради і судових органів. Перша діє у специфічному сесійному порядку, який досить детально врегульований у Регламенті Верховної Ради, а другі — розглядають цивільні і кримінальні справи в межах спеціальної процедури — цивільного і кримінального судочинства. Конституційний Суд України діє не тільки на основі Конституції України, а й Закону «Про Конституційний Суд України», Регламенту Конституційного Суду України. Явно менше врегульовані процедури діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади. Більш ґрунтовного правового закріплення, визначення юридичної природи і підстав появи потребує прийняття актів Президента України (указів, розпоряджень).

По-четверте, державний орган уповноважений державою виконувати її завдання і функції. Наприклад, Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади згідно зі ст. 116 Конституції виконує цілий комплекс управлінських функцій і повноважень на основі Конституції та законів України, актів Президента України. Глава держави, Верховна Рада України, уряд, суди реалізують практично всі функції держави.

Кожний з цих та інших органів наділені відповідною компетенцією, до якої належать сукупність предметів їх відання і повноважень стосовно цих предметів відання. Державний орган, виконуючи свої функції, одночасно бере участь у реалізації різних функцій держави. Так, ст. 80 Конституції закріплює Верховну Раду як парламент, єдиний орган законодавчої влади в Україні. У ст. 102 Конституції України Президент України визначається як глава держави, Кабінет Міністрів — як вищий орган у системі органів виконавчої влади (ст. 113). Закріплюючи призначення органу, його місце в державному механізмі, норми Конституції України значною мірою визначають й інші якісні характеристики державного органу, і насамперед його компетенцію, організаційну структуру, принципи, на базі яких створюються ці органи.

По-п'яте, важливою конституційною ознакою державного органу є його компетенція. Конституція України виходить з того, що правовий статус органу має включати чітку, детальну регламентацію повноважень органів. Це досягається за рахунок наділення кожного державного органу відповідними правами, які, як правило, одночасно є для нього й обов'язками, встановленням сфери застосування цих прав (предметів відання) і територіальних меж їх використання. Компетенція, таким чином, є юридичним вираженням функцій державного органу1. Конституція, як правило, детально не регламентує компетенцію органів державної влади. Вона детально розкривається в поточному конституційному законодавстві: закон про прокуратуру; закон про судоустрій в Україні; закон про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, закон про Конституційний Суд України тощо.

По-шосте, орган держави є частиною єдиного державного апарату, відповідної системи органів державної влади тієї чи іншої країни. Всі вони між собою тісно взаємопов'язані.

По-сьоме, орган держави має внутрішню структуру, яка складається із підрозділів, що скріплені єдністю цілей, заради яких вони були створені, і дисципліною, якої всі службовці мають додержуватися. Структура державного органу є похідною від виконуваних ним функцій, обсягу повноважень, компетенції. Структура державних органів може бути досить простою (прокурор району) або складною (Верховна Рада України з її комітетами, комісіями). Чим вище місце органу у вертикальній ієрархії, тим, як правило, складніша його структура.

Органи Української держави можна класифікувати за різними ознаками.

За способом виникнення їх поділяють на первинні і вторинні. Первинні органи держави ніякими іншими органами не створюються. Вони обираються за встановленою процедурою і наділяються владними повноваженнями безпосередньо виборцями (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Президент України). Похідні органи створюються первинними органами, які наділяють їх владними повноваженнями (Адміністрація Президента України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини).

За обсягом владних повноважень органи Української держави згідно з Конституцією України поділяються на вищі (парламент України, Президент України, Кабінет Міністрів України) і місцеві (місцева державна адміністрація). Не всі місцеві органи є державними (наприклад, органи місцевого самоврядування). Вищі органи держави найбільш повно уособлюють державну владу, яка поширюється на всю територію держави. Місцеві органи держави функціонують в адміністративно-територіальних одиницях (область, район), їх повноваження поширюються тільки на їх територію.

За широтою компетенції виділяють органи держави загальної і спеціальної компетенції. Органи загальної компетенції правомочні вирішувати широке коло питань. Наприклад, уряд України, виконуючи Конституцію і закони України, бере активну участь у реалізації всіх функцій держави. Так, згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю тощо. Органи спеціальної (галузевої) компетенції спеціалізуються на виконанні якоїсь однієї функції, одного виду діяльності (наприклад, Міністерство юстиції України).

За видами діяльності на основі принципу поділу влади державні органи поділяються на законодавчі, виконавчі та судові.

Органи державної влади України розрізняють і за тим, що одні з них — це колективні утворення (наприклад, Верховна Рада України, яка складається із 450 народних депутатів), а інші представлені однією особою (Президент України). За загальним правилом орган держави складається із колективу державних службовців, правовий статус яких визначається законами і конкретизується в посадових інструкціях, штатних розкладах тощо. До державних службовців належать і посадові особи, які мають владні повноваження, видають правові акти, самостійно проводять їх у життя. Службовці безпосередньо матеріальних благ не виробляють, тому утримання їх покладається на суспільство. Вони отримують заробітну плату в державному органі відповідно до займаної посади.

84

Поняття принципів організації та діяльності органів держав­ної влади; універсальні конституційні принципи організації та діяль­ності органів державної влади. Принципи організації та діяльності органів державної вла­ди - це основоположні вихідні положення, на яких базуються по­будова й функціонування органів державної влади. Принципи ор­ганізації та діяльності органів державної влади дістали закріплен­ня в Конституції та в законах України, і їх можна поділити на дві групи: 1) універсальні- притаманні всім видам органів державної влади, державному апарату України в цілому; 2) спеціальні - такі, що визначають побудову й функціонування лише окремих видів органів державної влади і пов'язані зі специ­фікою здійснення відповідних видів державної діяльності. * * * Універсальними конституційними принципами організації та діяльності органів державної влади України є: 1. Принцип суверенності та єдності системи органів дер­жавної влади - полягає в тім, що система органів державної влади (державний апарат у цілому) від імені й за дорученням народу України виступає носієм державної влади, а діяльність органів державної влади базується на засадах верховенства, повноти й неподільності державної влади в середині країни та незалежності від будь-якої іноземної влади і рівноправності в зовнішніх зноси­нах. Цей принцип випливає з положень статей 1, 5 Конституції України. 2. Принцип поділу влади - стосовно організації та діяльності органів державної влади випливає з положень ст. б Конституції України і виявляється в тім, що, по-перше, органи законодавчої та виконавчої влади формуються відносно незалежним один від од­ного шляхом (Верховна Рада України обирається виборцями, а персональний склад органів виконавчої влади визначається Прези­дентом України або відповідними посадовими особами органів виконавчої влади); по-друге, сфери компетенції органів, що їх здійснюють різні гілки влади, чітко розмежовані Конституцією України; по-третє, різні види органів державної влади наділені Конституцією України взаємними контрольними повноваженнями, які в сукупності становлять систему «стримувань і противаг». 3. Принцип законності - випливає із загальнішого конститу­ційного принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України) і полягає в тім, що органи державної влади організуються і діють лише на підставі та в спосіб, що передбачені Конституцією і зако­нами України (ст. 19 Конституції України). 4. Принцип участі громадян у формуванні й діяльності ор­ганів державної влади - отримав досить широку конкретизацію в Конституції України. Так, у ч. 1 ст. 38 йдеться про право гро­мадян брати участь в управлінні державними справами, у всеук­раїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути об­раними до органів державної влади, а в ч. 2 ст. 38 - про те, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби. Важливою формою участі громадян у діяльності органів дер­жавної влади є індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, що зо­бов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40), а також реалізація їх консти­туційного права оскаржувати в суді рішення, діяльність чи без­діяльність органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55). 5. Принцип позапартійності - закріплюється в ч. З ст. 37 і полягає в забороні створення і діяльності організаційних структур політичних партій в органах державної влади (за винятком Верхов­ної Ради України, де утворюються партійні фракції), а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших держав­них установах і організаціях. У літературі, крім названих, виділяють також інші універсальні принципи, а саме: соціальної справедливості; 'гуманізму і милосер­дя; поєднання переконання і примусу; привселюдності, відкритос­ті і врахування громадської думки; виборності тощо

85

 Конституційна система органів державної влади та її еле­менти; способи класифікації органів державної влади. Органи державної влади утворюють певну систему, яка харак­теризується функціональною та організаційною єдністю. Єдність системи органів державної влади обумовлена їхніми соціальним призначенням і метою діяльності. Органи державної влади відображають єдність інтересів і волі народу, яку вони покликані реа­лізувати. Функціональна єдність системи органів державної вла­ди передбачає спільність їхніх завдань і функцій, у процесі їх реалізації вони діють спільно, тісно взаємодіють між собою. Ор­ганізаційна єдність системи органів державної влади виявляється в тім, що одні органи обираються або призначаються іншими, одні керують діяльністю інших, одні підзвітні та підконтрольні іншим тощо. Стаття 6 Конституції України, закріплюючи принцип поділу влади, згідно з яким державна влада в Україні здійснюється на за­садах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, визначила також і відповідні види органів у системі органів державної влади України: органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Кож­ний із цих видів (незважаючи на спільні риси: статутно-правовий характер, участь у реалізації завдань і функцій держави, державно-владний характер повноважень, загальні принципи організації та діяльності тощо, які обумовлюють єдність системи органів держа­вної влади України), характеризується специфічними ознаками (об'ємом компетенції, порядком формування, організаційними і правовими формами діяльності тощо) і являє собою її відповідну підсистему (систему нижчого рівня). Своєю чергою, окремі підсис­теми системи органів державної влади (зокрема органи виконавчої та судової влади) можуть мати окремі ланки, які визначаються за різними критеріями - функціями, характером компетенції, терито­рією діяльності тощо. Органи законодавчої влади в демократичних державах - це представницькі законодавчі органи - народні (національні) пред­ставництва або легіслатури, які утворюються шляхом вільних і загальних виборів. Вони виражають волю всього народу, і їхньою основною функцією згідно з принципом поділу влади є законо­творчість. Згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституювання Верховної Ради України як єдиного органу зако­нодавчої влади не означає, що закони в Україні можуть приймати­ся лише цим органом. Законодавча влада може здійснюватися на­родом України не тільки через своїх представників у Верховній Раді, а й безпосередньо - всеукраїнським референдумом,- хоча практики проведення законодавчого референдуму в Україні ще немає. Органи виконавчої влади відповідно до принципу поділу влади утворюються для здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності з керівництва господарською, соціально-культурною та адмі­ністративно-політичною сферами життя суспільства . До системи органів виконавчої влади Конституція України відносить насампе­ред Кабінет Міністрів України - вищий орган у цій системі. Кабі­нет Міністрів України спрямовує і координує роботу інших орга­нів виконавчої влади: а) центральних- міністерства, державних комітетів (держав­них служб) і центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; б) місцевих - місцевих державних адміністрацій, місцевих ор­ганів міністерств, державних комітетів та інших центральних ор­ганів виконавчої влади. Специфічними рисами органів виконавчої влади є те, що вони: по-перше, формуються призначенням; по-друге, здійснюють особливий вид діяльності - виконавчу і розпорядчу діяльність, спрямовану на виконання Конституції та законів України, актів Президента України як безпосередньо, так і шляхом адміністративної правотворчості; по-третє, здійснюють діяльність на засадах поєднання єдино­начальності й колегіальності. Органи судової влади - суди відповідно до принципу поділу влади здійснюють судову владу шляхом конституційного, цивіль­ного, кримінального та адміністративного судочинства. Конститу­ція України до системи судових органів відносить суди загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України) та Конституційний Суд України (ст. 147 Конституції України). Специфічними рисами орга­нів судової влади є те, що вони: по-перше, провадять особливу юрисдикційну діяльність -правосуддя. Ця діяльність має правоохоронний характер, вона спрямована на охорону від будь-яких зазіхань на закріплені Конституцією України засади конституційного ладу, права і сво­боди людини і громадянина, права інститутів громадянського су­спільства; по-друге, суди - це завжди колегіальні органи; по-третє, свою діяльність суди провадять в особливих процесу­альних формах із дотриманням специфічних принципів - гласності в розгляді справ, змагальності й рівноправ'я сторін тощо. Особливе місце в системі органів державної влади України посідає Президент України. Конституція України безпосередньо не відносить Президента України до якоїсь певної гілки влади (законодавчої, виконавчої чи судової) і закріплює його статус як глави держави, що дає можливість зробити висновок про особли­вий характер президентської влади як специфічної самостійної гілки влади (представницької за Б. Констаном). Проте це не озна­чає, що Президент України стоїть над усіма іншими гілками вла­ди, які мали б бути йому підпорядковані. Здійснюючи функції глави держави, Президент України бере участь у формуванні ін­ших гілок влади (наприклад, призначає позачергові вибори до Верховної Ради, призначає персональний склад Кабінету Мініст­рів України і третину суддів Конституційного Суду України) і взаємодіє з ними. Конституція України наділяє Президента Укра­їни певними владними повноваженнями стосовно до органу законодавчої влади - Верховної Ради України та органів вико­навчої влади. Але ці повноваження є необхідними елементами «системи стримувань і противаг», яка забезпечує необхідний баланс влади і передбачає відповідні контрольні повноваження і щодо Президента України, наприклад, право Верховної Ради України усувати Президента України з поста в порядку імпічмен­ту (ст. 111). Особливу групу органів державної влади, які також безпосеред­ньо не входять до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади, становлять органи прокуратури. Згідно зі ст. 121 Конституції України Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе-ративно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування ін­ших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду строком на п'ять років за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України (ст. 122 Конституції України). При цьому Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві Ук­раїни, яка має наслідком його відставку з посади. Та обставина, що органи прокуратури не віднесені безпосе­редньо до однієї з трьох гілок влади, дає підстави трактувати їх як державні органи, що не належать до органів державної влади . Такий підхід, на нашу думку, є недоцільним з огляду як на досить проблематичну відмінність понять «орган державної вла­ди» і «державний орган», так і з урахуванням того факту, що орга­ни прокуратури наділені державно-владними повноваженнями та беруть певну участь у функціонуванні судової гілки влади. * * * Відповідно до конституційних положень система органів дер­жавної влади України будується на засадах принципу поділу вла­ди. При цьому в основу класифікації органів державної влади по­кладено вид (форму) державної діяльності, здійснювану тим чи іншим органом. їхня класифікація, як відомо, в літературі та чин­ному законодавстві здійснюється й за іншими критеріями.

Крім терміна «орган державної влади», в Конституції України використовується також термін «державні установи», яким позна­чається сукупність установ, здебільшого соціально-культурного призначення, що перебувають у державній власності. Це, зокрема, відповідні освітні заклади, установи охорони здоров'я, кінотеатри, театри, бібліотеки, клуби, палаци культури тощо. Наприклад, під установами охорони здоров'я в законодавстві України розуміють­ся підприємства, установи та організації, завданням яких є забез­печення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я (ст. З Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 p.).

Класифікація органів державної влади України

Критерій класифікації	Види органів
1.Спосіб формування	1) виборні (Президент України, Верховна Рада України); 2) такі, що призначаються (Кабінет Міністрів України, органи прокуратури)
2.Територіальний мас­штаб діяльності	1) вищі (Президент України, Верховна Рада Украї­ни, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України) і цент­ральні (міністерства, державні комітети); 2) місцеві (місцеві державні адміністрації, місцеві суди загальної юрисдикції)
3.Характер компетен­ції	1) загальної компетенції (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів Украї­ни, місцева державна адміністрація); 2) галузевої компетенції (Міністерство вугільної промисловості, Державний комітет лісового гос­подарства);

86