101. Фінансування робіт по технічному обслуговуванню житлових будинків, проведення поточного ремонту та вивезення сміття

З гідно з чинним законодавством витрати на технічне обслуговування с-м тепло- та водопостачання, водовідведення і каналізації враховуютьс п-вами ЖКГ при формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових теритоорій, тобто включаються до складу квартирної плати.

Витрати на техн обслуговування внутр газопроводів і газового обладнання, яке здійснюється п-вами компанії “Укргаз” відноситься на експл витрати цих п-в.Разом із тим витрати ЖКГ на обслуговування внутрішніх мереж електропостачання підлягають відшкодування з боку електроенергетичніх п-в.Тобто, кошти, отримані в порядку такої компенсації, зараховуються до складу доходів п-в з експлуатації житлового фонду.

102. Особливості планування витрат на капітальний ремонт житлового фонду.

Під капітальним ремонтом розуміють комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлення і модернізацію конструкцій та обладнання будівель в зв’язку з їх фіз зношенням, руйнуванням, поліпшення експл показників, а також поліпшення планування будівлі та благоустрою территорії без зміни будівельних габаритів об’єкта.

Джерелами фінансуваня капітального ремонту житлового фонду є доходи від оренди нежитлових приміщень, перевищення доходів над видатками з експлуатації житлового фонду, бюджетні асигнування.

103.Тарифна політика держави та місцевих органів влади в сфері житлового господарства.

Перехід до ринкових умов господарювання в Україні зумовив радикальний перегляд цін і тарифів на послуги, що надаються підприємствами та організаціями житлово-комунального господарства, включаючи послуги для населення. Головною метою запровадження економічно обґрунтованих цін і тарифів є створення ефективного ринкового механізму функціонування житлово-комунального господарства і підвищення рівня обслуговування споживачів.

Розширення повноважень місцевих органів самоврядування в частині встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги вимагає економічно обґрунтованої методики розрахунку тарифів на житлово-комунальні послуги.

У вирішенні поставленої проблеми важливу роль відіграв за­кон України «Про житлово-комунальні послуги», ухвалений 24 січня 2004 р., який набрав чинності з 1 січня 2005 р. Відповідно до цього закону найвагоміші й водночас дуже важливі перетво­рення пов'язані із впровадженням нових підходів до розроблення тарифів. Цінова політика держави відповідно до зазначеного За­кону спрямована на забезпечення, з одного боку, необхідних еко­номічних гарантій для виробників, а з другого - на забезпечення соціальних гарантій населенню

Тарифи затверджуються виконавчими органами місцевого са­моврядування, як провило, на рік за поданням житлово-комунальних підприємств. При цьому, відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 р. тарифи встановлюються не нижче за собівартість, у розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін і тарифів на рівні, нижчому за економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов'язаний з відповідного місцевого бюджету компенсувати виробникам різницю між затвердженим розміром цін (тарифів) та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг. У разі необхідності тарифи можуть коригуватися відповідно до змін обставин, що впливають на їх величину і відображаються в договорах на обслуговування.