81. Показники фінансової стійкості та стабільності підприємств місцевого господарства.

Це пов'язано з тим, що місце­ві органи самоврядування повинні прийняти правильне рішення щодо конкретного виробництва. Вони мають з'ясувати доцільність виділення коштів з місцевого бюджету конкретному підприємству для подальшого його функціонування, майновий стан підприємст­ва, його платоспроможність, фінансову стійкість та ступінь ліквід­ності. Щоб комплексно оцінити фінансовий стан підприємства, необхідно дослідити динаміку найбільш загальних показників, що якомога повніше характеризують фінансовий стан підприємства. Позитивну сторону фінансової діяльності підприємства можуть характеризувати такі показники: стійка платоспроможність, ефек­тивне використання капіталу, своєчасне проведення розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. Незадовільний фінан­совий стан підприємства характеризують - неефективне розмі­щення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

Серед усієї сукупності показників фінансового стану підпри­ємства особлива увага приділяється таким показникам, як ліквід­ність і платоспроможність підприємства. Ліквідність підприємст­ва означає його здатність швидко продати активи й одержані гроші використати для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність під­приємства визначається цілою системою показників (коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, загаль­ний коефіцієнт покриття, коефіцієнт обертання матеріальних за­пасів та інші), серед них найважливішим є співвідношення вели­чини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборго­ваності. Платоспроможність підприємства визначається на підставі звітного балансу. Для цього необхідно порівняти наявність платіжних засобів з терміновими зобов"язаннями, передбаченими платіжним календарем. Для досконалішої характеристики плато­спроможності підприємства використовують цілу систему показ­ників, а саме: відношення довгострокової заборгованості до капі­талу підприємства, відношення надходжень коштів до довго­строкової заборгованості, відношення суми прибутку до сплати податків і постійних витрат до постійних витрат, відношення чи­стого прибутку до всієї суми активів та інші.

82. Поняття банкрутства та його правове забезпечення. Основні напрями запобігання банкрутства.

Поняття банкрутства Суб'єкти банкрутства Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється Законом “Про підприємства в Україні” (ст.ст.24,34). Порядок і умови визнання будь-яких юридичних осіб — (субєктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів регулює спеціальний Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство” прийнятий 30 червня 2000 року. Такі основні законодавчі акти про банкрутство, поняття якого містить стаття 1 Закону “Про банкрутство”. Це пов'язана з недо-статністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для нього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетомСубєктами банкрутства закон визнає лише юридичних осіб, причому осіб однієї категорії — субєктів підприємництва, не-спроможних своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом

Заходи по усуненню банкрутства підприємства пов’язані з ефективним управлінням його фінансами і виробництвом, правильним визначенням стратегічних цілей і тактики їх реалізації.

Все це в значній мірі пов’язано з реформуванням підприємств, під яким розуміється їх структуризація в процесі переходу на прийняті в ринковій економіці принципи функціонування при державній підтримці і стимулюванні. Це передбачає покращання управління, підвищення ефективності виробництва і конкурентноздатності продукції, що випускається, підвищення ефективності праці, покращання фінансово-економічних результатів діяльності. Таким чином, успіх реформування підприємства буде визначатись двома групами факторів: ефективністю створених державою умов та стимулів діяльності підприємства і запобіганням кризових явищ в економіці, а також ефективністю заходів, що приймаються підприємством по залученню і використанню ринкових механізмів і інструментів.

Таким чином, цілями антикризової стратегії підприємств повинні бути:

забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел засобів;

отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності, достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Вибір стратегії попередження банкрутства і ефективність заходів підприємств по залученню ринкових механізмів залежить від системи управління фінансами на підприємстві.

Вона, в свою чергу, визначається стратегічними цілями і тактичними задачами діяльності підприємства. Основою цієї системи повинен бути фінансовий аналіз, за результатами якого підприємство має можливість робити регулярну оцінку фінансового стану. Головні напрями цього аналізу наступні:

оцінка стану майна підприємства та джерел його формування, а також показників структури капіталу;

оцінка стану оборотних засобів, визначення їх достатності і на цій основі типу фінансового стану;

виявлення тенденцій, пов’язаних з оборотністю засобів підприємств;

визначення ступеня ліквідності і платоспроможності підприємства;

виявлення тенденцій рентабельності на основі системи показників.

В сучасних умовах регламентує процедуру банкрутства та ліквідації підприємств Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство” прийнятий 30 червня 2000 року. Завдяки цьому з’явилась реальна можливість фінансового оздоровлення неплатоспроможних підприємств, повернення боргів кредиторам, залучення реальних інвесторів шляхом застосування процедури банкрутства.