78.Визначення прибутку підприємств місцевого господарства. Управління використанням прибутку.

Важливо знати, що нині діюча методика розрахунку прибутку передбачає те, що підпри­ємство спочатку визначає валовий дохід, який розраховується шляхом віднімання вартості матеріальних витрат виробництва та суми амортизаційних відрахувань від отриманої виручки. Зати­шок виручки становить валовий дохід підприємства, який підля­гає подальшому розподілу та використанню. За рахунок валового доходу відбувається формування і використання фонду заробіт­ної плати працівникам підприємств. Залишок валового доходу являє собою чистий дохід, або прибуток підприємства. Прибуток є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки під­приємств місцевого господарства, а й держави та місцевих орга­нів влади. Це пов'язано з тим, що податок на прибуток підпри­ємств комунальної форми власності сплачується до місцевих бюджетів, а податок на прибуток підприємств інших форм влас­ності, які надають комунальні та житлові послуги на місцевому рівні, сплачується до державного бюджету. Після розрахунків з бюджетом невикористана частина прибутку залишається в роз­порядженні підприємства, її можна використати на формування цільових фондів, спрямувати частину прибутку на фінансування витрат, пов'язаних з подальшим розвитком виробництва, на ви­плату дивідендів. При цьому важливе значення в розподілі при­бутку має оптимальне співвідношення між фондом нагрома­дження і фондом споживання. Ці фонди умовні, бо безпосе­редньо на підприємствах вони не утворюються. Використання чистого прибутку визначається самостійно кожним суб'єктом господарювання.

79.Оборотні кошти підприємств місцевого господарства та методи визначення їх потреби.(+див пит 80)

Слід знати, як розрахувати потребу в обігових коштах, яка залежить від обсягів виробництва, кількості матеріалів, необхідних для виробництва товарів та надання послуг, їх ціни, періоду виробництва і обертання та інших чинників. У практиці використо­вуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий та економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розроблення обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох чинників, пов'язаних з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції. Найбільш трудомістким і складним є розроблення норм запасу. Нормування обігових коштів сприяє створенню необхідних умов для скорочення запасів товарно-матеріальних цінностей, прискорює оборот коштів. Нормування повинно забезпечити оптимальну потребу в обігових коштах, тому що їх заниження призводить до фінансових ускладнень, а надлишок коштів послаблює режим їх економного використання і дозволяє використовувати фінансові ресурси не за призначенням.

Нині підприємствам місцевого господарства надано право самостійно розраховувати нормативи обігових коштів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 р. Для цього Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів розроблений Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.

Визначення потреби в обігових коштах методом прямого розрахунку передбачає виконання розрахунків для кожного елемента обігових коштів. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обертання обігових коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку. Сутність економічного методу полягає в тому, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво. До другої частини включають ті статті нормованих обігових коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво. Для визначення нормативу обігових коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді. Невиробничий норматив обігових коштів збільшується на 50 % від зростання виробничої програми. Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що вивільняться в результаті планового прискорення обертання обігових коштів.

Важливо знати, що мінімальна потреба в обігових коштах на підприємствах місцевого господарства покривається за рахунок різних джерел залежно від їх форми власності.