58. Необхідність і спрямованість фінансового і бюджетного вирівнювання в Україні:

Якщо прогнозні показники доходів бюджету Авто¬номної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, мі¬ських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського Ав¬тономної Республіки Крим та міст обласного значення) бю¬джетів перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормати¬вів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підля¬гають передачі до Державного бюджету України.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчис¬леного за формулою обсягу коштів, що підлягає передачі до Державного бюджету України, і визначається в межах від 0,60 до одиниці.

В Укр.згідно з Бюдж.кодексом установлені взаємовідносини між бюдж-ми у формі міжбюдж.трансфертів,до яких віднос.: дотацію вирівнювання, субвенцію, вилучення коштів, ін.дотації.

Основною формою міжбюдж.трансфертів є дотація вирівнювання та зворотне їй вилучення коштів.Дотація вирівнювання надається бюджетам нижчого рівня і визначається як перевищення обсягу видатків,обчислених їз застосуванням фінансових нормативів бюдж-ної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів,над відповідними доходами бюджетів.Вилучення коштів визначається у протилежному порядку.Дотація вирівнювання і вилучення коштів є формою бюдж-го регулювання-забезпечення збалансованості бюджетів усіх рівнів.

Внески до державного бюджету України — це кошти, що передаються адміністративно-територіальними одиницями в Державний бюджет в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на поточний рік.

В Україні використовуватися такий інструмент, як офіційні трансферти, тобто кошти, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, і кошти, що передаються Державному бюджету з бюджетів областей і міст Києва та Севастополя.

Також можуть бути бюджетні субвенції, які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.

59. Існуючі суперечності в побудові системи взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом.

Бюджетні дотації, та субвенції мають надаватися на єдиних для всіх суб’єктів міжбюджетних відносин засадах з використанням простої і зрозумілої методики. Це дасть змогу усунути таку суттєву ваду, як непрозорість системи бюджетного регулювання в цілому і порядку надання фінансової допомоги місцевим бюджетам зокрема. Зараз на процес визначення конкретних розмірів бюджетних дотацій впливають не об’єктивні, а суб’єктивні чинники. Відсутність єдиних критеріїв, на підставі яких здійснюється визначення розмірів бюджетних дотацій і субвенцій, ставить їх у нерівні умови, посилює фінансову залеж¬ність місцевих органів самоврядування від рішень центру.

Остаточне збалансування бюджетів відбувається наприкінці бюджетного року за допомогою взаєморозрахунків по вертикалі між Державним і місцевим бюджетами. При цьому обсяги охоплених регулюванням заходів залежать від механізмів використання тих чи інших регулюючих методів, насамперед бюджетних трансфертів. Тому оптимальним варіантом регулювання міжбюд¬жетних відносин видається закріплення в процесі бюджетного планування порядку рівномірного, пропорційного надходження бюджетних трансфертів протягом усього бюджетного року і відсутність небажаних коректив.

Недолік діючого механізму бюджетного регулювання полягає в тому, що застосовуються не взаємозалежні, а різноманітні до того ж не регламентовані відповідними нормами, форми перерозподілу бюджетних коштів. Сфера дії кожного з інструментів бюджетного регулювання, їхнє об’єднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, що перерозподіляються, щораз визначаються по-різному, індивідуально. У результаті вплив цих методів призводить до адміністрування і суб’єктивізму при прийнятті конкретних рішень.