37. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

1) Поділ видатків на поточні видатки та видатки розвитку:

Поточні видатки-витрати бюджету на фінанс-ня мережі підприємств,установ,що діють напочаток бюджет. періоду і на фінанс-ня заходів щодо соц. захисту населення,утримання апарату управління,на соц.обслуговування населен.

До видат.розвитку належ.витрати на фінансуван.інвестиц. та іноваційної діяльності,реаліз.програм соц.-економічн. розвитку міста, капітал. будівництво, придбання обладнання та ін.техніки,та ін.видатки пов’язані з розширеним відтворенням.

2) Видатки місцевих бюджетів можна поділити на:

- видатки, пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування;

- видатки, пов’язані з реалізацією делегованих законом повноважень органів державної виконавчої влади.

3) Розподіл видатків на:

- видатки, що враховуються при обчисленні обсягу між бюджетних трансфертів

- видатки, що не враховуються.

38. Необхідність фінансового планування на різних рівнях місцевих органів влади та управління, методи фінансового планування.

Видатки бюджету на наступник рік до поточного року плануються з урахуванням результатів виконання коефіцієнтів зростання. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє

Методи планування:

1) нормативний – полягає в тому, що на базі заздалегідь установлених норм та техніко-еономічних нормативів розраховується потреба суб’єкта господарювання у фінансових ресурсах.

2) розрахунково-аналітичний – передбачає, що за базовий індекс приймаються зміни цього індексу в планованому періоді, а потім розраховується планова величина його показника

3) балансовий метод – полягає в тому, що шляхом побудови балансу досягається взаємо погодження наявних фінансових ресурсів та фактичної потреби в них

4) оптимізації планових рішень – розробляються декілька варіантів планових показників, з яких вибирають найоптимальніший варіант.

5) економіко-математичний – дає змогу дослідити кількісне відображення взаємозв’язків між фінансовими показниками та чинниками, які впливають па величину цього показника.

На сучасному етапі для планування місцевих та державного бюджетів використовується програмно-цільовий метод, сутність якого полягає в плануванні бюджету органу місцевого самоврядування на основі розроблення, аналізу, впровадження програм розподілу фінансових ресурсів.

39. Особливості складання фінансових планів.

Основний спосіб фінансового контролю – перевірка обґрунтованості планів фінансування (кошторис установ), аналіз їх використання, ревізія і перевірка фінансового-господарської діяльності установ. Виокремлюють такі види кошторисів:

1) Індивідуальні кошториси. Вони відбивають специфіку й особливості виробничої діяльності установ. Дані кошториси розробляються за затвердженими формами і розрізняються за видами бюджетних установ (школами, лікарнями, дитячими садками і т.д.) Кошторис складається з двох частин – загального і спеціальних фондів.

2) Загальні кошториси. Загальний кошторис являє собою основний фінансовий документ, який визначає обсяг, цільове призначення і розподіл коштів загального й спеціального фондів, що виділяються з бюджету на утримання кількох типових установ, які обслуговуються однією централізованою бухгалтерією. Для тих установ, для яких розроблені загальні кошториси, індивідуальні кошториси не розробляються.

3) Кошториси видатків на централізовані заходи. Ці кошториси складаються міністерствами, відомствами або управліннями виконкомів міських рад. На їхній основі фінансуються витрати на підготовку кадрів, придбання спеціального, цінного інвентарю і навчального обладнання, медичного обладнання, тощо.

4) Зведені галузеві кошториси. Це об’єднані в один кошторис індивідуальні кошториси однотипних установ, кошториси видатків на централізовані заходи міністерств і управлінь виконкомів.