22. Шляхи оптимізації структури місцевих бюджетів в Україні.

Місцеві бюджети слід розглядати у двох аспектах: 1) як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування; 2) як економічну категорію, що передбачає комплекс взаємовідносин між місцевими та Державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме: 1) формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади; 2) розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства; 3) контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій, підвідомчих цим органам влади.

До місцевих бюджетів віднесено: бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань. Місцевими бюджетами визнаються бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Відповідно до Бюджетного кодексу України структура місцевих бюджетів включає: республіканський бюджет АРК, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. В той же час місцеві бюджети є найчисленнішою бюджетної системи, оскільки їх налічується близько 12 тис. Одним з напрямів оптимізації структури місцевих бюджетів є скороченні їх кількості. Це, у свою чергу, забезпечить ефективніший та раціональніший розподіл міжбюджетних трансфертів, а також поліпшить контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.

23. Роль та значення Бюджетного кодексу України.

21 червня 2001 року було прийнято Бюджетний кодекс України, який змінив Закон України «Про бюджетну систему України». Бюджетним кодексом України встановлено верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватись у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України. У кодексі визначено структуру та принципи бюджетної системи (принципи організації бюджетного процесу), дано поняття бюджетного процесу та встановлено бюджетні права його учасників. Кодексом регламентовано міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів. Норми БКУ можна виділити в такі блоки: 1) регламентація процедур підготовки, розгляду, виконання і контролю місцевих бюджетів; 2) створення системи міжбюджетних відносин; 3) розподіл повноважень на здійснення видатків та розподіл доходів між бюджетами різних рівнів; 4) визначення методології обрахунку обсягу місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів.

24. Склад місцевих фінансових ресурсів. Баланс фінансових ресурсів і витрат.

Місцеві фінансові ресурси — це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.

До складу місцевих фінансових ресурсів входять:

- місцеві бюджети;

- фінансові ресурси підприємств, організацій та установ комунальної форми власності.

Формування місцевих фінансових ресурсів відбувається з участю централізованих та децентралізованих фондів грошових засобів. До централіз. фондів віднос.: 1) місц.бюджети; 2) дотації та їн.види фін.допомоги,які надход.з вищих бюдж-ів та фін.ресур.місц.органів влади. До місц.бюдж.віднос.регулюючі доходи, закріплені доходи, доходи отримані додатково в ході виконання поточного бюдж., запозичені кошти, добровільно внесені кошти юр. і фізич. осіб, штрафи, пені та ін., а також невикористані кошти бюджетів попередніх років. До децентралізованих фондів водносяться фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності – прибуток даних підприємств та фонди соціального розвитку.

25. Особливості формування доходів місцевих бюджетів.

Згідно з чинним законодавством сфера діяльності та завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані повноваження. З метою виконання власних завдань та функцій органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів. Одними з основних функцій місцевих бюджетів є формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади та розподіл і використання грошових коштів між галузями економіки.

Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функ­цій місцевих органів влади.

Способами мобілізації грошових коштів до дохідної частини місцевих бюджетів є: 1) пряме вилучення доходів з комунального сектора; 2) отримання доходів від комунального майна та власних пос­луг; 3) перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків; 4) залучення муніципальних позик.

Доходи місцевих бюджетів класифікуються за такими групами: 1) податкові надходження - передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі. 2) неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.

Відповідно до системи розподілу податків вирізняють: 1) закріплені (фіксовані) доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або за єдиною часткою для всіх регіонів. 2) регулюючі доходи-відносять загальнодержавні податки, які згідно з нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. 3) власні доходи-доходи, які утворюються за рахунок податків і зборів, що спрямовуються на виконання функцій місцевого самоврядування.

Важливим дохідним джерелом місцевих бюджетів є кошти, що передаються до них з Державного бюджету, які в бюджетній практиці називаються бюджетними трансфертами.