- •1.Сутність і суспільне значення виробництва
- •1.2. Сутність організації виробництва.
- •1.3Взаємозв’язок технології та організації виробництва.
- •2. Історія розвитку теорії та практики організації виробництва
- •3. Виробнича система, поняття , елементний склад, устрій
- •3.1 Виробнича функція
- •3.2 Класифікація систем
- •3.3 Виробнича система та її структура
- •4. Закони організації виробничих систем.
- •4.2 Закон організації виробничих систем
- •5. Закон резервів у виробничих системах відіграє важливу роль.
- •4.3 Закони розвитку виробничих систем
- •5. Загальні особливості та властивості виробничих систем
- •6. Промислове підприємство як складна організаційна система
- •6.1 Цілі та завдання формальної організації
- •6.2 Властивості підприємства
- •6.3 Сучасні виробничі стратегії та концепції організації виробництва
- •7. Сутність та види технології та технологічних процесів
- •8. Виробничий процес : поняття, структурні складові та класифікаційні ознаки.
- •8.1Класифікація виробничих процесів.
- •10. Планування виробничого процессу
- •10.1Основи розроблення технологічного процессу
- •11. Організаційні типи виробництва та їх техніко – економічна х-ка.
- •12. Трудовий процес, його структура та організаційна єдність з виробничим процесом
- •12.1Основи проектування трудового процессу
- •13. Організація праці та її форми, сутність, цілі і завдання організації праці.
- •15. Робоче місце: сутність , елементний склад, вимоги до організації, обслуговуванню та умов праці
- •15.1Сутність та види робочих місць
- •15.2 Вимоги до організації робочих місць
- •15.3 Оснащення робочого місця
- •15.4 Технологічне планування робочого місця.
- •15.5 Умови праці.
- •16. Нормуванн праці: призначенн, види норм, класифікація затрат робочого часу, структура штучного і штучно-алькуляційного часу.
- •17.Виробничий цикл: сутність, сфера застосування, характеристика складових та чинників тривалості.
- •18. Розрахунок виробничого циклу простого процесу при різних способах поєднання операцій.
- •19. Визначення виробничого циклу складного процесу з врахуванням заходів його скорочення. C. 210-220
- •20. Просторове розшарування виробничого процесу, принципи організації ідеального виробництва.С. 166-170.
- •21. Виробнича структура: сутність, види та умови застосування в практичній діяльності.
- •22. Система технічного обслуговування виробництва в сучасних умовах: понятті, характеристика складових.
- •23. Забезпечення виробництва технологічним оснащенням: завдання, визначення потреби та регулювання запасів, організаційна система, сучасні тенденції розвитку.
- •24. Ремонтне обслуговування засобів праці: основні завдання, види систем, нормативна база, зарубіжний досвід.
- •25. Енергетичне забезпечення виробництва: завдання, нормування енергоспоживання, методи визначення потреби у видів енергії й заходи енергозбереження.
- •26.Транспортне обслуговування виробництва: призначеня, проектування схем руху, визначення вантажопотоків, обігу, системи перевезень та потреб в рухомому складі.
- •28. Призначення методів організації виробництва, умови застосування і чинники, що впливають на їх вибір.
- •29. Особливості застосування одиничного ( штучного) методу організації виробництва, його характеристика і розрахунок кількості устаткування.
- •30. Партіонний метод організації виробництва: сутність й умови застосування.
- •31. Потоковий метод організації виробництва, класифікація поточних ліній та визначення їх основних параметрів.
- •32. Гнучке автоматизоване виробництво: структурно - змістовна характеристика та основні організаційно-виробничі.
- •33. Якість: основні вимоги, показники, засоби вимірювання, методи контролю та оцінки.
- •34. Міжнародні системи управління якістю: призначення, склад, моделі, елементи
- •36. Організація сертифікації продукції та атестації виробництв.
- •37. Науково-технічна підготовка виробництва: сутність і етапи здійснення.
- •38. Проектно-конструкторська підготовка виробництва: зміст, завдання та етапи.
- •39. Технологічна підготовка виробництва: завдання, порядок проведення, склад документації.
- •40. Екологічна підготовка виробництва: призначення, вимоги стандартів, моніторинг впливу виробництва на довкілля та заходи його поліпшення.
- •41. Організаційно-економічна підготовка виробництва: завдання, зміст, форми, методи нормативна база та вартісна оцінка.
- •42. Організація освоєння виробництвом нової продукції в різних типах виробництва.
- •43. Організаційне проектування виробничих систем: сутність, завдання структура та методи розробки.
- •44. Діагностування стану виробничих систем: основні показники організаційного та технічного рівня, порівняння з еталонними значеннями.
- •45. Процеси організаційного проектування виробничих систем: сутність моделювання, основні етапи, взаємозв’язок складових елементів проекту.
- •1.1. Виробництво і виробнича діяльність.
5. Закон резервів у виробничих системах відіграє важливу роль.
Він зумовлений необхідністю компенсації відхилень від параметрів функціонування системи.
Резерви виробничої системи при їх різноманітності можна згрупувати таким чином:
-організаційні резерви;
- інтенсивно-екстенсивні резерви;
- ресурсні резерви.
Умови економічності виробництва та управління ставлять завдання оптимізації видів та величини резервів.
6.Закон усунення надлишковості означає, що кожна виробнича система має бути завершеною, тобто відмежованою мінімальними зв’язками від інших систем.
4.3 Закони розвитку виробничих систем
Розвиток виробничої системи здійснюється з різною швидкістю і підпорядкований відповідним законам:
1. Закон інерції, який відбиває об’єктивну властивість си- стеми зберігати свій стан, поки які-небудь впливи його не змінять. Цей закон наочно ілюструється станом і розташуванням устаткування, матеріальними зв’язками робочих місць, часовою структурою виробничого процесу, повільною зміною виробничого колективу, поділом робіт за робочими місцями відповідно до встановленого порядку, існуючих традицій, а також культури даної виробничої системи.
2. Закон еластичності відбиває спроможність виробничих систем деформуватися, змінюватися з часом відповідно до умов, що змінилися. Проявляється він у різноманітних аспектах: кількісному (можливість зміни обсягів робіт, що виконуються); якісному (можливість зміни виробів, що істотно відрізняються за конфігурацією, розмірами деталей, точністю обробки та іншими характеристиками від тих, що раніше вироблялися); оперативному (можливість негайних змін під впливом ситуаційних вимог) та стратегічному (можливість пристосування до змін зовнішнього середовища через тривалі відрізки часу).
3. Закон безперервності вдосконалення зумовлений змінами стану і вимог зовнішнього середовища (економічна ситуація, ринки збуту, умови постачання ресурсів) та цілями виробничої системи (за обсягом, якістю, видом продукції, що випускається, її собівартістю). Усі необхідні зміни у виробничій системі здійснюються в межах її еластичності.
Є два види розвитку виробничих систем:
саморозвиток, реконструкція
5. Загальні особливості та властивості виробничих систем
Виробничі системи, незважаючи на їх значну різноманітність, залежно від виду діяльності, типу виробництва, галузевих особливостей, мають ряд загальних особливостей, що відрізняють їх від систем інших класів і визначають своєрідність законів, принципів функціонування та розвитку. Найістотніші з них:
- цілеспрямованість виробничих систем;
-поліструктурність- характеризується одночасним існуванням у них підсистем, що перетинаються, де кожний елемент системи одночасно входить у кілька підсистем і функціонує відповідно до їх вимог та цілей;
- відкритість- обміні інформацією з зовнішнім середовищем;
- складність- великою кількістю процесів, що здійснюються в системі;
- різноманітність
У процесі проектування та вдосконалювання виробничих си-стем їм надаються такі певні властивості:
- результативніст- характеризує спроможність виробничої системи створювати продукцію або надавати послуги, що необхідні споживачам.
надійність— передбачає стійке функціонування, здатність до локалізації у порівняно невеликих частинах системи негативних наслідків стохастичних обурень, що відбуваються як усередині системи, так і в зовнішньому середовищ
гнучкість — являє собою можливість пристосовувати виробничі системи до умов зовнішнього середовища, яке змінюється, насамперед через поліпшення продукції, що випускається.
керованість — відбиває допустимість тимчасової зміни процесу функціонування в бажаному напрямі внаслідок керуючих впливів.
довготривалість — характеризує здатність виробничої си- стеми протягом тривалого часу зберігати результативність
структура визначає сукупність взаємопов’язаних ланок елементів, що створюють систему.
організація виробництва — відображає оптимизацію та координацію в часі та просторі всіх основних і допоміжних елементів системи та її підсистем, спрямованих на виготовлення необхідної споживачам продукції
рівень організації виробничої системи — відбиває ступінь наближення організації системи до ідеального стану