- •1.Сутність і суспільне значення виробництва
- •1.2. Сутність організації виробництва.
- •1.3Взаємозв’язок технології та організації виробництва.
- •2. Історія розвитку теорії та практики організації виробництва
- •3. Виробнича система, поняття , елементний склад, устрій
- •3.1 Виробнича функція
- •3.2 Класифікація систем
- •3.3 Виробнича система та її структура
- •4. Закони організації виробничих систем.
- •4.2 Закон організації виробничих систем
- •5. Закон резервів у виробничих системах відіграє важливу роль.
- •4.3 Закони розвитку виробничих систем
- •5. Загальні особливості та властивості виробничих систем
- •6. Промислове підприємство як складна організаційна система
- •6.1 Цілі та завдання формальної організації
- •6.2 Властивості підприємства
- •6.3 Сучасні виробничі стратегії та концепції організації виробництва
- •7. Сутність та види технології та технологічних процесів
- •8. Виробничий процес : поняття, структурні складові та класифікаційні ознаки.
- •8.1Класифікація виробничих процесів.
- •10. Планування виробничого процессу
- •10.1Основи розроблення технологічного процессу
- •11. Організаційні типи виробництва та їх техніко – економічна х-ка.
- •12. Трудовий процес, його структура та організаційна єдність з виробничим процесом
- •12.1Основи проектування трудового процессу
- •13. Організація праці та її форми, сутність, цілі і завдання організації праці.
- •15. Робоче місце: сутність , елементний склад, вимоги до організації, обслуговуванню та умов праці
- •15.1Сутність та види робочих місць
- •15.2 Вимоги до організації робочих місць
- •15.3 Оснащення робочого місця
- •15.4 Технологічне планування робочого місця.
- •15.5 Умови праці.
- •16. Нормуванн праці: призначенн, види норм, класифікація затрат робочого часу, структура штучного і штучно-алькуляційного часу.
- •17.Виробничий цикл: сутність, сфера застосування, характеристика складових та чинників тривалості.
- •18. Розрахунок виробничого циклу простого процесу при різних способах поєднання операцій.
- •19. Визначення виробничого циклу складного процесу з врахуванням заходів його скорочення. C. 210-220
- •20. Просторове розшарування виробничого процесу, принципи організації ідеального виробництва.С. 166-170.
- •21. Виробнича структура: сутність, види та умови застосування в практичній діяльності.
- •22. Система технічного обслуговування виробництва в сучасних умовах: понятті, характеристика складових.
- •23. Забезпечення виробництва технологічним оснащенням: завдання, визначення потреби та регулювання запасів, організаційна система, сучасні тенденції розвитку.
- •24. Ремонтне обслуговування засобів праці: основні завдання, види систем, нормативна база, зарубіжний досвід.
- •25. Енергетичне забезпечення виробництва: завдання, нормування енергоспоживання, методи визначення потреби у видів енергії й заходи енергозбереження.
- •26.Транспортне обслуговування виробництва: призначеня, проектування схем руху, визначення вантажопотоків, обігу, системи перевезень та потреб в рухомому складі.
- •28. Призначення методів організації виробництва, умови застосування і чинники, що впливають на їх вибір.
- •29. Особливості застосування одиничного ( штучного) методу організації виробництва, його характеристика і розрахунок кількості устаткування.
- •30. Партіонний метод організації виробництва: сутність й умови застосування.
- •31. Потоковий метод організації виробництва, класифікація поточних ліній та визначення їх основних параметрів.
- •32. Гнучке автоматизоване виробництво: структурно - змістовна характеристика та основні організаційно-виробничі.
- •33. Якість: основні вимоги, показники, засоби вимірювання, методи контролю та оцінки.
- •34. Міжнародні системи управління якістю: призначення, склад, моделі, елементи
- •36. Організація сертифікації продукції та атестації виробництв.
- •37. Науково-технічна підготовка виробництва: сутність і етапи здійснення.
- •38. Проектно-конструкторська підготовка виробництва: зміст, завдання та етапи.
- •39. Технологічна підготовка виробництва: завдання, порядок проведення, склад документації.
- •40. Екологічна підготовка виробництва: призначення, вимоги стандартів, моніторинг впливу виробництва на довкілля та заходи його поліпшення.
- •41. Організаційно-економічна підготовка виробництва: завдання, зміст, форми, методи нормативна база та вартісна оцінка.
- •42. Організація освоєння виробництвом нової продукції в різних типах виробництва.
- •43. Організаційне проектування виробничих систем: сутність, завдання структура та методи розробки.
- •44. Діагностування стану виробничих систем: основні показники організаційного та технічного рівня, порівняння з еталонними значеннями.
- •45. Процеси організаційного проектування виробничих систем: сутність моделювання, основні етапи, взаємозв’язок складових елементів проекту.
- •1.1. Виробництво і виробнича діяльність.
36. Організація сертифікації продукції та атестації виробництв.
Успіх реалізації продукції на внутрішньому й особливо на зарубіжному ринках можливий за умови, що вона відповідає вимогам норм, правил та законів, що діють у даній країні. Дозвіл на продаж товару регулюється законодавчо шляхом проведення процедури сертифікації відповідності і надання виробнику відповідного документа.Сертифікація — процедура, шляхом якої третя сторона дає гарантію, що продукція, процес або послуга відповідають вимогам, які встановлені стандартами або іншою нормативною документацією.Таку гарантію видає третя сторона — орган сертифікації (першою стороною вважається виробник або постачальник, продавець, другою стороною — споживач або замовник).Основні положення сертифікації регламентовані ДСТУ 3410-96. Сертифікація передбачає: а) сертифікацію продукції (процесів, послуг), включаючи імпортну; б) атестацію виробництв; в) сертифікацію систем якості; г) акредитацію випробувальних лабораторій, органів із сертифікації продукції, органів з сертифікації систем якості та аудиторів; д) реєстрацію в Реєстрі об’єктів сертифікації та інформацію про них у виданнях; е) технічний нагляд за виконанням вимог до об’єктів.Систему сертифікації — УкрСЕПРО, що створена і функціонує в Україні, очолює Національний орган із сертифікації — Держстандарт України. Він акредитує (підтверджує правомочність) випробувальних лабораторій, органів із сертифікації та атестує аудиторів. Органи із сертифікації поділяються на галузеві та територіальні (центри стандартизації, метрології та сертифікації), і спеціалізуються на конкретних видах продукції, послуг та сертифікації систем якості.Сертифікація поділяється на обов’язкову та добровільну. Обов’язкова сертифікація здійснюється винятково в системі УкрСЕПРО й передбачає перевірку продукції, яка затверджується Держстандартом, на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів: безпека, екологічність, відповідність (взаємозамінність). Добровільна сертифікація за ініціативою виготовлювача продукції передбачає перевірку продукції на відповідність вимогам, не віднесеним до обов’язкових за будь-яким іншим показником. Добровільну сертифікацію можуть проводити недержавні організації, які зареєструвалися в Реєстрі УкрСЕПРО (наприклад, Українська асоціація якості).Існує процедура визнання сертифікації інших країн, регіональної та міжнародної, якщо відповідні нормативні документи використовуються в Україні як національні.У першому випадку сертифікація імпортної продукції проводиться за правилами УкрСЕПРО, у другому — орган із сертифікації видає імпортеру свідоцтво про визнання іноземного (регіонального, міжнародного) сертифіката (знака відповідності).До складної продукції, призначеної для компетентного споживання (устаткування, прилади виробничо-технічного, наукового призначення), додаються сертифікати відповідності.Підприємства серійного та масового виробництва укладають з органом сертифікації ліцензії, угоди, що містять взаємні зобов’язання сторін на термін дії сертифікації. Ліцензійна угода — юридичний документ, який посвідчує, що акредитованому органу передається право на проведення робіт із сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництва і наступного технічного нагляду. Термін дії ліцензійної угоди — до трьох років. Його чинність може бути зупинена або анульована достроково: за ініціативою підприємства; за приписом технагляду в разі виявлення невідповідностей; за наявності обґрунтованих претензій споживачів до якості продукції.
Апеляційна комісія Держстандарту вирішує всі суперечності між підприємством та органом сертифікації. Порядок проведення сертифікації продукції такий: подання підприємством (заявником) заявки; відбір та направлення у випробувальну лабораторію зразків продукції; аналіз заявки і результатів випробувань та прийняття рішення про можливість сертифікації продукції з визначенням схеми (моделі) сертифікації; отримання сертифіката на одиничний виріб, партію (або дозволу на маркування продукції знаком відповідності), свідоцтва про визнання іноземної сертифікації; реєстрація продукції, яка сертифікувалася в Реєстрі УкрСЕПРО та інформації про неї в документах Держстандарту; укладення ліцензійної угоди на термін дії сертифікації серійної та масової продукції, технічний нагляд.Реєстр УкрСЕПРО — документ, що містить відомості про сертифіковану продукцію (процеси, послуги), системи якості, атестовані виробництва, акредитовані органи сертифікації, випробувальні лабораторії, атестування аудиторів системи УкрСЕПРО.Під час проведення сертифікації продукції має забезпечуватись конфіденційність інформації про результати сертифікації, яка є комерційною таємницею.З метою оцінки технічних можливостей підприємства-виробника забезпечити стабільний випуск продукції, що сертифікувалася, за ініціативою підприємства проводиться атестація виробництва — офіційне підтвердження органом із сертифікації наявності необхідних умов виробництва продукції або виконання послуг, що сертифікувалися. Атестація проводиться за другою моделлю сертифікації продукції.Основні етапи атестації виробництва: подання заявки; попередня оцінка; затвердження програми та методики атестації; перевірка виробництва та атестація його технічних можливостей; технічний нагляд за виробництвом, що атестувалося.До заявки додається комплект документів, а також Інструкція з атестації технічних можливостей (ІАТМ), яка містить: відомості про процеси, устаткування та обладнання, що використовуються при виготовленні продукції; блок-схему процесу виробництва з переліком та стислим описом усіх операцій виготовлення продукції від надходження матеріалів, комплектуючих виробів на підприємство до відвантаження готової продукції; програму та методику випробувань для атестації технічних можливостей виробництва та їх межі: межі зміни показника (номінальні та граничні значення); характеристику процесу виготовлення (умови, при дотриманні яких забезпечується бездефектний випуск або випуск з установленим граничним рівнем дефектності продукції за даним показником); характеристику контролю (суцільний, вибірковий), застосування якого забезпечить допустиме відхилення показника; позначку про атестацію технічних можливостей виробництва.
Атестація технічних можливостей виробництва здійснюється за головними етапами технологічного процесу.
Перевірка виконується згідно з затвердженою програмою та методикою атестації. У перевірці беруть участь члени комісії, фахівці та керівники підприємства, основним завданням яких є перевірка відповідності інформації, наведеної у вхідних матеріалах, фактичному стану безпосередньо на підприємстві та проведення необхідних випробувань для атестації технічних можливостей виробництва.