33. Методологічна функція філософії.

Методологічна функція філософії відіграє роль загального методу, цілісної сукупності орієнтирів як практично-перетворюючої, так і пізнавальної діяльності.

Осмислюючи й обґрунтовуючи стратегію щодо реалізації людських ідеалів, формуючи принципи їх досягнення, філософія цим самим виконує методологічну роль. Процес пізнання й практичної діяльності може дати належний ефект, лише будучи відповідно упорядкованим і організованим. Якщо на перших порах секрети такої упорядкованості залишалися поза увагою людей, то в подальшому вони виділяються в спеціальний предмет раціонального пізнання і фіксуються як система соціально апробованих правил, нормативів пізнання і діяльності. Пізніше методологія стає предметом спеціальної теоретичної рефлексії, формою якої виступає передусім філософське осмислення принципів організації і регуляції пізнавальної діяльності, виділення в ній умов, структури й змісту знання, а також шляхів, що ведуть до істини.

Кожна наука сама розробляє свої методи, але вони спираються на ту чи іншу філософську систему.

Методологічна функція філософії не зводиться лише до методології пізнання, а охоплює й весь рівень методології людської діяльності: ідеологічна: показує, що філософські вчення і напрями виражають не тільки «чисте прагнення до істини», але й інтереси та позиції певних суспільних сил, спільнот (націй, класів та ін.). Тому будь-яка філософська школа з позицій певного класу формує світогляд і впливає на суспільну діяльність з тих же певних соціальних (класових) позицій; виховна: показує, що оволодіння філософськими знаннями, філософським мисленням сприяє формуванню в людини потреб і прагнень до розумного розуміння світу й самої себе, свідомого визначення свого місця в світі, своїх найвищих цінностей, ідеалів, життєвих орієнтацій і цілей, сенсу життя; аксіологічна: вказує на місце цінностей у житті, на структуру ціннісного світу, тобто на зв'язок різних цінностей між собою, зв'язок із соціальними й культурними факторами та структурою особистості. Вона досліджує моральне й естетичне ставлення людини до дійсності.

Методологічна функція філософії дає для усіх форм суспільної свідомості, для теоретичної і практичної діяльності людини вихідні, що основоположні принципи, застосування яких визначає загальну спрямованість підходу до осмислення дійсності, спрямованість пізнавальної і практичної діяльності. Ця функція припускає, що відношення людини до світу повинно виходити з усвідомлення єю природи і сутності світу і людини, граничних основ буття, усвідомлення людиною свого місця у світі і відношення до нього, усвідомлення загальної структури світу і стану, у якому він знаходиться.

35. Гносеологічна функція філософії.

З боку свого методу філософія здатна виконувати декілька функцій по відношенню до науки: евристичну, координуючу, інтегруючу і логіко-гносеологічну.

Гносеологічна - одна з основоположних функцій філософії - має на меті правильне і достовірне пізнання навколишньої дійсності (тобто механізм пізнання). Вона полягає в розробці самого філософського методу, його нормативних принципів, а також в логіко-гносеологічному обґрунтуванні тих чи інших понятійних і теоретичних структур наукового знання.

Вироблення інформації, необхідної для вдосконалення елементів загального методу, поєднується з застосуванням її для розвитку загальнонаукових методів пізнання, наприклад, системного підходу, методу моделювання. Будучи застосованими до побудови наукових теорій, принципи діалектики як логіки включаються до складу їх логічних (або гносеологічних) підстав.

Приватні науки спеціально не вивчають форми мислення, його закони і логічні категорії. Разом з тим вони постійно стикаються з необхідністю вироблення логіко-методологічних засобів, які дозволяли б, «відходячи» на час від об'єкта, в кінцевому рахунку «приходити» до нього, збагачуючи свою істиннісне про нього уявлення. Приватні науки потребують логіці, гносеології, загальної методології пізнання. Цю функцію виконує діалектика як логіка.

Якщо загальна гносеологія переконує в можливості і необхідності адекватного наукового пізнання об'єкта, то діалектика як логіка (разом з формальною логікою) покликана забезпечити досягнення цієї адекватності. Вона розробляє засоби найбільш повного, точного відображення розвивається, безперервно змінюється сутності об'єкта.

Гносеологічна (логіко-гносеологічна) функція філософії досліджує процес закономірності пізнання світу людиною, визначає його сутність, можливості, умови, закономірності, розробляє систему принципів і категорій, які організують раціональне пізнання, є його понятійним фундаментом.

Гносеологічна функція філософії виявляється у розробці і виборі засобів і методів вивчення та зміни предметного світу або суспільства з урахуванням діючих законів та особливостей об'єкту.

Гносеологічна функція філософії полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальне відношення людини на розкриття природи і сутності світу, природи і сутності самої людини, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, з одного боку, збагачує людей знанням про світ, про людину, а з іншого боку - впливає на кожну з форм суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них у відношенні "людина-світ», а також визначає загальну логіку пізнавального відношення людини до дійсності.