- •Тема: Кишкові вакцини план
- •2.Вимоги до виробничих приміщень.
- •Обладнання і апаратурне оформлення.
- •3.Технологія виготовлення препаратів.
- •А)Отримання корпускулярних вакцин.
- •Б)Отримання очищеного препарату VI-антигену.
- •В) Хімічні вакцини з комплексних антигенів.
- •4. Етапи контролю корпускулярних вакцин.
ВИРОБНИЦТВО БАКТЕРІЙНИХ ПРЕПАРАТІВ
Тема: Кишкові вакцини план
Загальна характеристика кишкових вакцин.
Вимоги до виробничих приміщень, обладнання, техніки безпеки.
Виробництво: а) корпускулярних вакцин;
б) очищенного Vi-антигену;
в) вакцин з комплексних антигенів.
г) дизентерійних вакцин
Етапи контролю корпускулярних вакцин.
1.
Кишкові інфекції характеризуються фекально-оральним механізмом передачі. Рівень захворюваності регулюється більше швидкістю зараження, ніж імунітетом населення. Головне значення в боротьбі з кишковими інфекціями належить санітарно-гігієнічним заходам, які можуть знизити рівень захворюваності, порушивши механізм передачі інфекції.
Засоби і методи практичної імунології, пов’язані з приготуванням і застосуванням кишкових вакцин, суттєво змінились залежно від рівня наукових уявлень. Імунологічна активність препаратів залежить від ряду факторів: властивостей вихідних культур, умов їх вирощування на штучних і природних середовищах, методів обробки мікробних суспензій і виділення з них протективних антигенів.
Специфічна активність вакцин визначається перш за все повноцінністю їх антигенної структури: капсульного Vi-антигену, соматичного О-антигену і джгутикового Н-антигену. О- та Vi-антигени відіграють основну роль в забезпеченні антиінфекційного і антитоксичного імунітету, однак найбільшою епідеміологічною ефективністю володіють ті черевнотифозні вакцини, які поряд з О- та Vi-антитілами індукують формування Н-антитіл.
У світовій практиці для профілактики кишкових інфекцій використовують ряд вакцин, які відрізняються за принципами добування (вбиті – корпускулярні або хімічні і живі) і за методами проведення вакцинації (парентеральні, ентеральні, аерозольні). Регламнтовно 2 типи тифо-паратифозних вакцин: корпускулярні (нагріта і спиртова, збагачена Vi-антигеном) і хімічні (тифо-паратифозно правцева вакцина ТАВte і її варіанти). Для імунотерапії застосовуються також дизентерійні вакцини.
У світовій епідеміологічній практиці до 40-х рр. ХХ ст. були найбільш поширені гріті вакцини. Прогрівання мікробних суспензій у заданих умовах дозволило отримувати достатньо ефективні, хоча і високореактогенні препарати. З 1946 р. Фелікс і В.А. Чорнохвостов запропонували стерилізацію і консервування мікробних суспензій спиртом.
Потім виникло питання про підвищення вмісту Vi-антигену у вакцинних препаратах. Для О-антигену можливість підвищення дозування обмежена його високою токсичністю, яку поки що не вдається суттєво знизити без пошкодження імуногенної активності. Що стосується Vi-антигену, то він може бути виділений у відносно нетоксичній високоімуногенній формі.
Наряду з грітими і спиртовими вакцинами, збагаченими Vi-антигеном широко використовують суху корпускулярну ацетонову вакцину, отриману при інактивації культур дією ацетону. Вона є більш ефективною, тому що володіє О- , Vi- та Н-антигенною активністю.
Для профілактики тифо-паратифозних захворювань широко застосовуються хімічні вакцини із комплексу проективних антигенів, виділених з мікробних культур відповідних збудників. При виділенні антигенних комплексів використовували метод триптичного протеолізу, модифікувавши відому схему Райстріка і Топлея.
У цих вакцинах полегшується можливість асоціації антигенів, виділених із декількох збудників, при взаємному підсиленні імунологічної активності. Хімічні вакцини готують у сорбованій формі; при цьому наявність сорбенту забезпечує вплив ад¢ювантного ефекту і певну ступінь детоксикації антигенів. Суттєво зменшується безпосередня реакція прищеплених на розчинні токсичні баластні компоненти і одночасно зростає тривалість антигенного подразника завдяки поступовій ресорбції антигенів з утвореного депо. Остання обставина дозволила відмовитись від двократної імунізації; належний захисний ефект досягається при однократному введенні хімічної вакцини, що є їх важливою перевагою.
У наш час регламентовано використання наступних кишкових вакцин:
вакцини черевнотифозної грітої – Vaccinum tuphosum califactum.
вакцини черевнотифозної спиртової, збагаченої антигеном, - Vaccinum tuphosum spirituosum dotatum Vi-antigenum S. lyphi;
вакцини тифопаратифозно-правцевої хімічної сорбованої рідкої (ТАВte) - Vaccinum tuphosum – paratyphozum-tetanicum chemicum adsorbate (ТАВte) liqude.