Б)Отримання очищеного препарату VI-антигену.

Принцип методики у тому, що Vi- антиген ізолюють з водного екстракту сухої маси черевнотифозних мікробів шляхом трьократного переосадження етиловим спиртом в різноманітних умовах.

Спочатку активну фракцію, що містить в собі Vi- антиген, осаджують в інтервалі концентрацій спирту 27-71% після насичення екстракту хлоридом натрію. Отриманий осад після діалізу переосаджують при тих же концентраціях спирту після підкислення до рН 3,5-3,8. Втретє осадження відбувається в більш вузькому інтервалі концентрацій спирту (27-46-52%) після кислотного гідролізу, який руйнує залишки О-антигену. Отриманий сухий Vi- антиген розчиняють ізотонічним розчином хлориду натрію до концентрації 400 мкг в 1мл і розливають в ампули по 5 мл. Він використовується як розчинник сухої спиртової вакцини.

В) Хімічні вакцини з комплексних антигенів.

Отримання маточної культури для засіву в реактори і умови отримання виробничих культур аналогічні описаним методам одержання корпускулярних вакцин.

Ферментація культури.

Ферментативне розщеплення культури здійснюють панкреатином в реакторі. Температуру доводять до 45°С і добавляють панкреатин з розрахунку 2 г на 1 л культури густиною 30 млрд/мл. У реактор додають 1-1,5% хлороформу і доводять рН до 8,0-8,2. Через 4-8 год. після початку ферментації відбирають проби для визначення густоти мікробної суспензії і рН. Ферментацію вважають закінченою якщо густота суспензії по оптичному стандарту ГІСК ім.. Л.А. Тарасовича знизиться в 3-4 рази порівнюючи з вихідною. Після закінчення процесу реактор охолоджують до 25°С. Через годину роблять посів з реакторів у пробірки з тіогліколевим середовищем для визначення повноти знезараження культури.

Видалення рідкої частини ферменту, осадження і очистка розчиненого антигену. Стерильний ферментат перекачують з реактора в мірник суперцентрифуги і при 15000 об/хв. відділяють на ній залишки мікробних тіл і інші завислі частинки. Осад, знятий з ротора суперцентрифуги додатково знезаражують, обробляючи 1% розчином формаліну протягом доби. рН центрифугата доводять до 5,5-6,5, перекачують у реактор для осадження, охолоджують до 5-8°С і проводять осадження антигену охолодженим спиртом. Отриману суміш ретельно перемішують в реакторі, охолоджують до 5-8°С і витримують при цій температурі 18-20 год.

Осад антигену, що сформувався відділяють від надосадової рідини декантацією і центрифугуванням через суперцентрифугу. Прозорий центрифугат збирають в спеціальні ємності, осад антигену знімають з ротора і суспензують в стерильній дистильованій воді. Діалізують отриману суспензію у віскозних гільзах проти проточної дистильованої або обезсоленої води протягом 48 год. під толуолом.

Отримання сухого антигену. Віддіалізований розчин антигену піддають ліофільному висушуванню (37°С, 24-48год) в вакуумі із замороженого (при температурі -40–-50°С) стані. Висушений антиген зберігають в скляній банці з притертою пробкою у темноті при кімнатній температурі.

Виготовлення вакцини. Для складання серії вакцини використовують декілька виробничих серій кожного з антигенних компонентів, що включають вакцину (черевного тифу, паратифів А і В). При визначенні сумарної наважки враховують загальний об’єм серії і необхідність вмісту в 1 мл готової вакцини 0,2 мг черевнотифозного й паратифозного А і 0,25 мг В-паратифозного антигенів

Розчин антигенів готують в спеціальних ємностях. Отриманий розчин стерилізують, добавляючи 0,3 % формаліну, інкубуючи в термостаті при температурі 40°С протягом 5 діб, кожного дня помішуючи.

Після завершення знезараження розчин антигену контролюють на стерильність, потім проводять сорбцію антигенів на гелі гідроксиду алюмінію. Для цього розрахункові об’єми сорбенту вводять в розчин антигену і ретельно перемішують. Суміш витримують при кімнатній температурі, через 1 добу проводять повторне перемішування. Повноту сорбції визначають через 2 доби в центрифугаті надосадової рідини з допомогою реакції преципітації. Потім добавляють ізотонічний розчин хлориду натрію і консервант – мертіолат натрію

Після контролю сорбованих антигенів на стерильність зводять їх з очищеними концентрованими правцевим анатоксином, сорбованому на гелі гідроокису алюмінію.

Розливають вакцину при постійному перемішуванні. Вказують виробника, дозування, № серії, контрольний №, термін придатності.

г) Дизентерійні вакцини

Для підвищення терапевтичної дії лікарських препаратів одночасно з ними проводиться імунотерапія За останні роки передбачено виготовлення 3-х варіантів вакцин – моновакцин з шигел Флекснера або Зонне і дивакцини Флекснера – Зонне в зв'язку з тим, що найбільш часто зустрічається саме ці види збудників. Типовий склад дизентерійного компоненту Флекснера може змінюватись у відповідності зі зміною циркулюючих серотипів. Бажаним є введення в вакцину не менше 2-3 штамів кожного виду шигел.

Дизентерійні штами шигел Флекснера і Зонне повинні знаходитись в S-формі, володіти типовими морфологічними, серологічними і біохімічними властивостями. Величина LD₅₀ не повинна перевищувати 250 млн мікробних клітин для дезинтерійних штамів Флекснера при зараженні в ізотонічному розчині натрію хлориду і 20 млн при зараженні в 0,4% розчині агару. Величина ED₅₀ при зараженні вакцинованих тварин не менше 3 LD₅₀ тест-культури повинна бути не вище 30млн для дизентерійних штамів Зонне при умові одноразової імунізації і не вище 125млн для дизентерійних штамів Флекснера при умові дворазової імунізації.

При зміні будь-якої властивості штаму останній повинен бути замінений іншим перевіреним штамом.

Процес виготовлення спиртової дизентерійної вакцини складається з декількох стадій: приготування маточної культури, отримання нативної мікробної зависі, виготовлення вакцини, розливання в ампули, ліофільне висушування і запаювання ампул. Вирощування дизентерійних мікробів проводиться в умовах аерації при 37⁰С (окремо для кожного виду) на проживних середовищах з білкових гідролізатів (казеїн, м'ясо, риба).

Посівним матеріалом є 18-годинна агарова культура в ізотонічному розчині натрію хлориду в кількості 5-10% до середовища, яке засівають. Вирощування триває 6-8 год до концентрації 40-50 млрд мікробних клітин у 1 мл. Завис інактивують два рази 96% етиловим спиртом у співвідношенні 1:4 протягом 72 год. Завис розводять розчином хлориду натрію з 0,25 фенолу до вмісту в 1 мл вакцини 5 млрд дизентерійних бактерій Флекснера і 25 млрд бактерій Зонне. Потім розливають в ампули, ліофільно висушують

Критеріями оцінки нешкідливості сухих спиртових дизентерійних вакцин є їх стерильність, допустимий вміст консервантів, біологічна проба на тваринах. По їх специфічній активності прийнято судити по імуногенності, яку визначають ва дослідах на білих мишах. При цьому тварин імунізують підшкірно і заражають внутрішьочеревним введенням живої культури з наступним обліком виживання. За допомогою статистичних методів розраховують величину ЕD₅₀ , тобто дози, які забезпечують захист 50% тварин.

Але за останні роки виникли сумніви в пригодності цієї моделі для оцінки якості дизентерійних вакцин. Необхідні нові, більш точні і сучасні методи визначення ефективності дизентерійної вакцини.