45. Рівновага монополії в короткостроковому періоді.

О бираючи обсяг виробництва, монополіст керується принципом максимізації прибутку, як і фірма в умовах досконалої конкуренції, тобто MR=MС. Обравши обсяг виробництва Q_е на підставі тотожності MR=MС монополіст встановлює максимальну ціну Р_Е яку визначає крива попиту. В короткостроковому періоді обраний обсяг не обов’язково забезпечує монополісту прибуток. Монополіст одержує прибуток, якщо Р_Е>AC. Разом з тим монополіст продовжує функціонувати в галузі, якщо AVC< Р_Е<AC. Пристосування монополіста в короткостроковому періоді здебільшого залежить від тотожності MR і MС і співставлення ціни з середніми витратами.

46. Рівновага монополії в довгостроковоу періоді

Якщо середні витрати довгострокового періоду не більше ціни LRAC≤P монополіст функціонує і в довгостроковому періоді. Умовою максимізації прибутку є рівність MR=LRMC. Функціонування монополії призводить до певних суспільних витрат: 1. Діяльність монополії не сприяє підвищенню ефективності вир-ва і ефективності розподілу ресурсів. 2. Монополія ігнорує ефект від масштабу вир-ва і має більш високі витрати.3.Монополія може стримувати інтеграцію НТП.

Монопсонія – це стан ринку на якому є один покупець і багато продавців. Поведінка монопсоніста є дзеркальним відображенням поведінки монополіста. Монопсонічна влада – означає різноманітні способи покупця впливати на ціну. Вона залежить від еластичності пропозиції продукту

47. Стан ринку та особливості функціонування фірми в умовах олігополії

Загальна характеристика ринку: 1.Наявність декількох фірм (від 2 до10), кожна з яких в змозі самостійно впливати на ринкову ціну. 2.В галузі реалізуються і стандартизований і диференційований продукт.3.Існує досить потужний бар’єр для вступу у галузь.4.Кожна з фірм здатна впливати на рішення інших суб'єктів господарювання, що діють в галузі. Особливості функціонування фірм в умовах олігополії. Такі умови визначаються двома тенденціями,що діють в протилежних напрямках: 1.До з’єднання зусиль: олігополістичні фірми зацікавлені в максимізації сукупного прибутку галузі, що потребує об’єднання спільних дій й посиленні монопольної влади.2.До посилення ворожнечі. Передбачає зростання жорстокої конкуренції, загострення суперництва між олігополістичними фірмами. Протиріччя між двома тенденціями отримало назву „дилеми олігополіста” при цьому вірогідності поведінки учасників ринку та варіантів прийняття рішень досліджується за допомогою „теорії ігор”

48. Теорія ігорн та її значення для прийняття рішень в умовах олігополійного ринку.

Стратегічну поведінку в дуополії найадекватніше відображають моделі теорії ігор. Це теорія індивідуальних раціональних рішень, які приймаються учасниками гри в умовах недостатньої інформації щодо результатів цих рішень. Основними поняттями теорії ігор є такі:

Гравець — це особа, що приймає рішення (наприклад, фірма), учасник гри.Функція платежів — цільова функція гравця, яка встановлює зв'язок між варіантом дій та значенням функції — виграшем гравця, що вимірює­ться певною корисністю для нього (наприклад, прибутком для фірми).

Гра — це сукупність відомих усім гравцям правил, які визначають мож­ливі дії гравців та наслідки й виграші від кожної окремої дії.

Хід — момент гри, коли гравці повинні зробити вибір одного з можли­вих варіантів дій.Партія гри — певна визначена сукупність ходів і виборів.

Стратегія — це набір правил, які формулюються до гри і визначають вибір варіанту дій гравця в залежності від можливих дій суперників

Ігри з двома учасниками мають назву ігор двох осіб.

Якщо виграш одного учасника дорівнює програшу іншого, то це зветься грою із нульовою сумою.Гра з ненульовою сумою має місце, коли кожен з учасників може виграти від рішення одного з них.

Гра зветься кооперативною, якщо припускається змова гравців, і неко-оперативною, якщо змова неприпустима.

Результати дій учасників у грі двох осіб відбиваються у матриці ви­грашів, яка показує виграш кожного з учасників при будь-якій з можливих пар їхніх стратегій.

Відомим в економічній лі­тературі прикладом гри двох осіб з ненульовою сумою є ди­лема ув'язнених.

Для розв'язку дилеми фірми-гравці можуть скористатися максимінною стратегією: спочатку кожна фірма для кожної із своїх стратегій підраховує по два можливих результати, які виникають залежно від стратегії, обраної конкурентом. Серед цих результатів фірма знаходить віріант з мінімальним виграшем, що дає песимістичну оцінку кожної власної стратегії. Після цьо­го фірма робить вибір на користь тієї стратегії, яка має максимальну оцінку з усіх песимістичних.

домінантна стратегія-. це стратегія, яка дає найкращий результат порівняно з іншими стратегіями незалежно від дій конкурента.

Якщо обидва учасники (чи хоча б один з них) використовують домінантну стратегію, тоді гра має єдину точку рівноваги за Нешем. Рівновага за Нешем означає, що кожна фірма обирає найкращий для себе варіант дій залежно від дій конкурента.

Апарат теорії ігор дуже широко застосовується, перш за все при аналізі олігополій, зокрема картелів, при дослідженні змов на ринках готової про­дукції і ринках праці, при ухваленні рішень фірми щодо початку рекламної кампанії чи будівництва нових виробничих потужностей.