68.Наведіть приклади особливостей відповідальності урядів у зарубіжних країнах.

1. Світова практика функціонування механізму політичної відповідальності урядів перед главами держав

Найбільш поширеним механізмом політичної відповідальності уряду перед главою держави є прийняття главою держави рішення щодо відставки уряду, при цьому для прийняття такого рішення главі держави не потрібна наявність чітких юридичних підстав. Рішення про відставку уряду приймається «з політичних мотивів».

Політична відповідальність уряду перед главою держави може наставати у таких формах:

а) солідарна відповідальність – відставка всього складу уряду за рішенням глави держави;

б) індивідуальна відповідальність – звільнення з посад окремих членів уряду.

У світовій практиці виділяють дві моделі реалізації політичної відповідальності уряду перед главою держави:

1) виключна відповідальність – уряд є відповідальним лише перед главою держави;

2) подвійна відповідальність – уряд відповідає одночасно перед главою держави та парламентом

Модель виключної відповідальності уряду перед главою держави діє переважно у державах з президентською формою правління (Бразилія, Домініканська Республіка, Індонезія, Коста-Рика, Мексика, Південна Корея, США[1]), та, як виняток, у деяких конституційних монархіях (Люксембург, Норвегія). Основними ознаками такої моделі є:

· очолювання главою держави всієї виконавчої влади та зокрема її головного органу – уряду та поєднання в одній особі (крім Люксембургу та Норвегії) посад глави держави та уряду;

· неколегіальний спосіб ухвалення урядових рішень, тобто виконування членами уряду не цілепокладальних, а дорадчих та адміністративно-виконавчих функцій, ухвалення рішень одноосібно главою уряду;

· індивідуальна відповідальність членів уряду перед главою держави як керівником уряду: найбільш поширеним механізмом реалізації такої відповідальності є звільнення главою держави з посади окремих членів уряду – на власний розсуд.

Механізмами обмеження президентської влади в межах цієї моделі можуть виступати:

· необхідність згоди парламенту щодо призначення членів уряду: така процедура серед країн із президентською формою правління та виключною відповідальністю уряду перед главою держави існує у США та Південній Кореї;

· позбавлення глави держави права розпуску парламенту (Бразилія, США, Мексика, Південна Корея);

· у деяких державах – федеративний устрій, широка самостійність органів влади суб’єктів федерації відносно центральної влади (Бразилія, Мексика, США).

Модель подвійної відповідальності в зарубіжних демократичних державах діє також переважно у президентських республіках (Аргентина, Коста-Рика, Перу, Уругвай), радше як виняток – в одній із країн зі змішаною формою правління (Португалія) та у деяких конституційних монархіях (Бельгія, Нідерланди, Данія). У конституціях президентських республік прямо зазначена лише відповідальність уряду перед главою держави, однак наявний і механізм відповідальності перед парламентом – право парламенту висловлювати недовіру всьому складові уряду чи окремим його членам, що тягне за собою відставку уряду або окремих його членів.

У Португалії – випадок змішаної форми правління – модель подвійної відповідальності реалізується через конституційне закріплення подвійної відповідальності уряду перед президентом і парламентом, причому відповідальність уряду перед главою держави є солідарною. Для відставки уряду за ініціативою глави держави висуваються дві умови: 1) наявність серйозних політичних підстав; 2) згода інших органів державної влади. Згідно з конституцією рішення президента Португалії щодо відставки уряду набуває чинності після ухвалення Державною радою (консультативно-дорадчим органом при президентові, до якого входять представники уряду, регіональної влади тощо). Втім, за весь час дії чинної конституції Португалії механізм притягнення уряду до відповідальності через відставку був застосований главою держави лише один раз – у 1978 році.

У конституційних монархіях (Бельгія, Нідерланди, Данія) подвійна політична відповідальність урядів перед парламентами та главами держав закріплюється у конституції або об’єкт політичної відповідальності уряду взагалі прямо не визначається. Також у згаданих країнах існує індивідуальна відповідальність членів урядів перед монархом, реалізована через право монарха на звільнення з посад окремих членів уряду.

Слід зазначити, що відповідальність урядів перед главою держави є у більшості конституційних монархій Європи (виняток – Іспанія та Швеція), але вона по суті не реалізується внаслідок наявних конституційно-правових звичаїв, якими де-факто встановлюється виключна політична відповідальність урядів цих країн перед парламентами.

Політична відповідальність уряду перед главою держави відсутня у державах з парламентською формою правління та переважній більшості держав зі змішаною формою правління.

У європейських державах зі змішаною формою правління, де президентам належать значні повноваження у сфері виконавчої влади, а самі уряди формуються де-юре повністю (Ісландія, Франція) або частково (Фінляндія) без участі парламенту, уряди відповідають лише перед парламентами своїх країн.

Необхідно вказати і на відмову від інституту відповідальності уряду перед главою держави у деяких країнах. Протягом останніх 10 років від подвійної до виключної парламентської відповідальності перейшли: Фінляндія – у 1999 р. – з прийняттям нової конституції, Хорватія – у 2001 році.

Разом із цим, необхідно зазначити, що у країнах зі змішаною формою правління відсутність політичної відповідальності уряду перед главою держави поєднується з політичною відповідальністю перед главою держави парламенту як ключового суб’єкта формування уряду, часто з досить значним обсягом відповідних повноважень президента. Найчастіше політична відповідальність парламенту перед главою держави реалізується в його праві розпускати парламент (або одну з його палат) без якихось спеціальних умов – «з політичних мотивів». Наприклад, у Франції право президента щодо розпуску Національних зборів не містить спеціальних умов і формально може бути застосовано у будь-який момент після обов’язкового проведення консультацій з прем’єр-міністром та головами палат парламенту.