- •1. Розкрийте поняття державне управління та висвітліть його ознаки.
- •2. Охарактеризуйте суб'єкти та об'екти державного управління.
- •3. Розкрийте предмет державного управління.
- •4. Охарактеризуйте риси державного управління.
- •5. Опишіть ознаки державного управління.
- •6. Висвітліть поняття та розкрийте класифікацію методів державного управління.
- •7. Проаналізуйте адміністративні методи державного управління.
- •8. Охарактеризуйте економічні методи державного управління.
- •9. Розкрийте правові методи державного управління.
- •10. Проаналізуйте соціально-психологічні методи державного управління.
- •11. Розкрийте апарат державного управління як систему органів виконавчої влади.
- •12. Визначте структурні ланки системи органів виконавчої влади.
- •13. Здійсніть класифікацію органів державного управління за способом утворення, реорганізації та ліквідації органу, призначення на посаду та звільнення з посади його керівників.
- •14. Прокласифікуйте органи державного управління за ознакою територіальні масштаби діяльності.
- •15. Запропонуйте класифікацію органів державного управління за характером, обсягом компетенції та функціональним призначенням.
- •16. Розгляньте класифікацію органів державного управління за ознаками порядок прийняття управлінських рішень та джерела фінансування.
- •17. Висвітліть питання організації апарату державного управління.
- •18. Проаналізуйте типові групи цілей та завдань функціонування апарату управління.
- •19. Розкрийте основні елементи змісту діяльності апарату управління: методи, функції, компетенції.
- •20. Висвітліть питання компстеицій системи органів виконавчої влади.
- •21. Проаналізуйте проблему дисбалансу між нормативно фіксованими завданнями (цілями), з одного боку, та обсягом реальних повноважень з другого у компетенційних актах органів виконавчої влади.
- •25. Висвітліть допоміжні функції державного управління.
- •26. Проаналізуйте систему суб'єктів гарантування національної безпеки України.
- •22. Висвітліть підходи до класифікацій функцій державного управління.
- •23. Проаналізуйте загальні функції державного управління.
- •24. Охарактеризуйте спеціальні функції державного управління.
- •27. Проаналізуйте адмініетративно-політичпі та економічні функції держави.
- •28. Висвітліть соціальні та культурні функції держави.
- •29. Охарактеризуйте інструменти соціального захисту населення які використовуй держава.
- •30. Висвітліть механізм здійснення та структуризації влади.
- •31.Розкрийте зміст принципу поділу влади.
- •32.Розкрийте чинники від яких залежить правовий статус президента відносно виконавчої гілки влади.
- •35. Висвітліть процес утворення, реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади.
- •36.Перелічіть завдання, які поставлені перед керівником центрального органу виконавчої влади.
- •38.Висвітліть причини утворення дорадчих органів цовв та охарактеризуйте їх склад.
- •39.Проапалізуйте завдання, які виконує цовв відповідно до своїх) профілю.
- •33.Запропонуйте вирішення проблеми співвідношення і взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади в Україні.
- •40.Розкрийте систему центральних органів виконавчої влади.
- •41.Висвітліть відповідальність, підзвітність та підконтрольність місцевих органів виконавчої влади.
- •42.Проаналізуйте процес формування місцевих державних адміністрацій.
- •43. Мотивуйте строк повноважень голів місцевих державних адміністрацій, опишіть варіанти дострокового припинення їх повноважень та перелічіть вимоги до посадовців мда.
- •44.Проапалізуйте нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій. Хто мас право скасовувати пормативно-иравові акти мда?
- •45.Перелічіть компетенції та права місцевих державних адміністрацій.
- •1. В галузі соціально-економічного розвитку:
- •2. В галузі бюджету і фінансів:
- •3. В галузі управління майном, приватизації та підприємництва:
- •4. В галузі екології
- •5. В галузі науки, освіти, охорони здоров’я:
- •8. В галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин:
- •9. В галузі оборонної роботи:
- •46.Проапалізуйте делегування повноважень місцевим державним адміністраціям.
- •47.Висвітліть взаємодію мда з іншими органами державного управління та місцевого самоврядування.
- •48.Охарактеризуйте інститут Президента в Україні.
- •49.Проаналізуйте повноваження Президента України.
- •50.Опишіть повноваження Президента України по відношенню до місцевих органів виконавчої влади.
- •51 Висвітліть нормативно-правові акти Президента України.
- •52.Висвітліть завдання секретаріату Президента України та охарактеризуйте його структуру.
- •53.Проаналізуйте діяльність секретаріату Президента України.
- •54.Перелічіть контрольні повноваження Президента України.
- •55.Назвіть органи, які здійснюють функцію президентського контролю та проаналізуйте їх функції.
- •56.Назвіть риси президентського контролю.
- •57.Проапалізуйте основні типи урядів відповідно до партійного складу.
- •58.Розкрийте структуру Кабінету Міністрів України.
- •59.Розкрийте процедуру формування кму та визначте повноваження Прем'ср-міністра України.
- •60.Визначте обмеження щодо входження до складу Кабінету Міністрів України.
- •61.Розкрийте питання відповідальності, підконтрольпості та підзвітності Кабінету Міністрів України.
- •§ 2. Відповідальність, підконтрольність і підзвітність
- •62.Висвітліть завдання Кабінету Міністрів України та охарактеризуйте його компетенції.
- •63.Проапалізуйте особливості нормативио-правових актів Кабінету Міністрів України.
- •64.Висвітліть функції Кабінету Міністрів України.
- •65.Проапалізуйте особливості повноважень Кабінету Міністрів України у відносинах з іншими органами державного управління.
- •66.Розкрийте специфіку у діяльності Секретаріату Кабінету Міністрів України та охарактеризуйте його структуру.
- •70.Висвітліть найважливіші завдання Верховної Ради України.
- •67.Висвітліть систему консультативних, дорадчих та допоміжних органів Кабінету Міністрів України.
- •68.Наведіть приклади особливостей відповідальності урядів у зарубіжних країнах.
- •71 Охарактеризуйте принципи організації і діяльності Верховної РадиУкраїни.
- •72.Охарактеризуйте структуру Верховної Ради України та правові засади її діяльності.
- •73.Розкажіть про конституційні повноваження та організацію діяльності Верховної Ради України.
- •74.Окресліть поняття апарату і нормативної діяльності вру.
- •75.Проаналізуйте функції і компетенцію діяльності вру.
- •91.Систематизуйте етичні вимоги до державного службовця.
- •78.Узагальніть здобутки української суспільно-політичної думки XIX-XX ст. В царині державного управління.
- •69.Окрссліть зарубіжний досвід процедур формування та визначення складу урядів.
- •76.Проапалізуйте досвід державного управління у козацько-гетьманський період історії України.
- •77.Розкрийте основні етапи розвитку теорії державного управління.
- •79.Порівняйте управління українськими землями у складі Габсбурзької монархії (Буковина, Галичина та Закарпаття).
- •2. Конституційна модель організації влади та державного управління (1996-2002)
- •3. Зміни в організації державної влади у 2004-2008 роках
- •84.Розкрийте сучасний стан розвитку науки державного управління в Україні та її перспективи.
- •85.Поясніть, якими були особливості правового та державно-адміністративпого розвитку зунр.
- •86.Розкрийте процес формування державного управління в період
- •87 Поясиіть особливості розвитку державного управління в князівствах
- •1.Державне управління в Київській Русі
- •1. Організаційна структура державного управління у Великому князівстві Литовському
- •Державне управління в Російській імперії наприкінці XVIII – у хіх ст.
16. Розгляньте класифікацію органів державного управління за ознаками порядок прийняття управлінських рішень та джерела фінансування.
За таким критерієм, як "порядок прийняття управлінських рішень", органи виконавчої влади поділяються на такі види:
а) колегіальні - це органи виконавчої влади загальної компетенції, в яких управлінський процес здійснюється колективно, але з керівником на чолі. Такий колегіальний спосіб керівництва знайшов своє вираження у самій назві цих органів - рада, кабінет, колегія, комітет тощо. Кожен член цього органу володіє певними владними повноваженнями, і його думка враховується при ухваленні рішення, яке приймається лише при наявності необхідно встановленого кворуму і виражається у формі юридичних актів - постановах, рішеннях, наказах.
До колегіальних органів відносяться Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, урядові комітети, різні державні комісії тощо.
б) єдиноначальні - передбачають вирішення всіх важливих питань, що перебувають у компетенції цих органів, однією особою - керівником (міністром, головою державного комітету, головою місцевої державної адміністрації), відповідальним за діяльність органу в цілому. Однак і в єдиноначальних органах утворюються допоміжні колегіальні органи з дорадчими, консультативними функціями - колегії, комісії, комітети, ради, штаби тощо. Кожне питання повинне бути попередньо опрацьоване у відділах, управліннях, департаментах і на підставі доповіді вирішується керівником.
За ознакою "джереіа фінансування" органи виконавчої влади поділяються на ті, що фінансуються з Державного бюджету - а таких органів переважна більшість, і такі, що мають змішане фінансування - з Державного бюджету та за рахунок доходів від власної діяльності.
17. Висвітліть питання організації апарату державного управління.
Переходячи до структурної характеристики управлінського апарату, доцільно спиратися на загальнопоширене тлумачення організації системи як її внутрішньої структурної побудови, що складається з елементів та взаємозв'язків між цими елементами.
Органи управління можуть також розрізнятися залежно: від характеру компетенції або змісту функцій -- на органи загальної, галузевої і функціональної, міжгалузевої компетенції; від сфери дії -- на органи управління економікою (народним господарством), соціально-культурним розвитком, у адміністративно-політичній сфері; від методів прийняття рішень -- на колегіальні та єдиноначальні і т. ін. Отже, управлінські структури складаються із структурних одиниць апарату. Друга їх сторона має охоплювати, як це випливає з наведеного вище загальнопоширеного тлумачення поняття «організація системи», взаємовідносини (стосунки) керуючих суб'єктів. Адже в реальному житті складність структурної побудови апарату оцінюється переважно не за кількістю його складових частин, а за множинністю їх фактичних взаємозв'язків. Саме тому «стосунковий», так би мовити, аспект вважається, ще одним атрибутом змісту поняття управлінських структур.
Дана позиція потребує суттєвого уточнення з урахуванням того, що реально існуючі між структурними одиницями стосунки характеризують не стільки власне організацію системи (яка покликана відображати та фіксувати структурну побудову апарату), скільки є результатом втілення структур у самому функціонуванні апарату. Тобто ці стосунки більше відносяться до характеристики його фактичної діяльності. Тому при визначенні «стосункового» аспекту управлінських структур принципово важливо уникнути підміни його ознаками якісно іншої -- функціональної -- характеристики апарату управління. Для цього слід виходити з того, що при визначенні структури апарату необхідно говорити не просто про взаємозв'язки, взаємодії елементів, а саме про спосіб цих взаємозв'язків і взаємодій. Стосовно апарату управління специфічний спосіб взаємозв'язків, взаємодій структурних одиниць виражається, як ми вважаємо, у нормативне встановлених моделях (або схемах) взаємовідносин цих одиниць. Саме нормативні моделі взаємовідносин (стосунків), а не взаємовідносини як такі, складають атрибутивну ознаку управлінських структур, що підлягають офіційній регламентації у відповідних правових актах.
Отже, у структурах фіксується взаємоположення органів, міра та характер участі кожного з них у суспільному розподілі управлінської праці, завдяки чому забезпечується належна впорядкованість фактичної взаємодії структурних одиниць апарату. З огляду на це доцільно розуміти структуру апарату управління як фіксований розподіл праці (функцій і повноважень) між його ланками, хоч як тепер зрозуміло, це і не вичерпне визначення.
Практична ж реалізація зазначених нормативних моделей відбувається у ході його функціонування, тобто через численні стосунки його структурних одиниць як між собою, так і з об'єктами зовнішнього суспільного середовища. Сукупність таких стосунків узагальнюється поняттям державно-управлінських відносин. Самі нормативні моделі взаємовідносин в апараті управління не однозначні за внутрішнім змістом. Необхідно розрізняти у змісті кожної моделі як мінімум такі групи нормативне фіксованих схем.
Перша -- схеми зв'язків організаційного (лінійного чи функціонального) підпорядкування структурних одиниць.
Друга -- схеми розподілу між останніми цілей, завдань, функцій і повноважень (в тому числі обов'язків нести юридичну відповідальність за результати діяльності -- ці обов'язки, на відміну від звичайних компетенційних, можна дещо умовно визначити як «реюрисдикційні»).
Нарешті, третя -- схеми інформаційних зв'язків між структурними одиницями, які притаманні управлінським процесам. Ключове місце у змісті будь-якої нормативної моделі взаємовідносин належить, як свідчить досвід, схемам розподілу цілей, завдань, функцій і повноважень, оскільки відповідно до них, передусім, будуються фактичні стосунки структурних одиниць як по вертикалі, так і по горизонталі. Тому їх можна скорочено назвати як «схеми взаємодії» в апараті управління.
Висновок
Відносно самостійне виділення схем взаємодії має практичне значення для потреб правового регулювання управлінських структур. Адже фіксація даних схем безпосередньо пов'язана із встановленням компетенції окремих органів управління. Таким шляхом держава здійснює розподіл праці між ними, визначаючи конкретну роль кожного органу та забезпечуючи узгодженість їх дій.
Розуміння цього компетенційного аспекту управлінських структур дає змогу звернути належну увагу на необхідність удосконалення підготовки самих компетенційних актів. Зокрема, практика переконує в доцільності готувати всі правові регламенти, які регулюють структуру та діяльність кожного окремого органу, як єдиний регламентний «пакет». Його складовими мають стати: а) загальний статут органу; б) офіційна схема його організаційної структури; в) збільшена -- до рівня структурних підрозділів органу -- таблиця (матриця) розподілу в них цілей, завдань, функцій і повноважень (тобто мова йде про згадані вище схеми взаємодії).
При наявності такого компетенційно-структурного пакета, поліпшується оглядовість усіх офіційно закріплених компетенційних і структурних параметрів конкретних органів, що допомагає вчасно виявляти й усувати їхні відхилення від реальних умов функціонування та всілякі розбіжності, суперечності, інші недоліки.
Це має суттєве значення, оскільки за загальним правилом зазначені параметри регламентуються у розрізнених локальних документах. Це -- положення про органи (статути), їх структурні підрозділи, посади (посадові інструкції), а також такі юридичне значущі локальні акти, як штатні розклади, офіційно затверджені схеми організаційних структур, документообігу тощо. Природно, що вже при створенні, а тим більше з часом, вони певною мірою старіють і втрачають відповідність із дійсністю, а отже, своє регулююче значення
Через те в управлінській практиці існує значне розходження між формальним визнанням необхідності й реальною цінністю, так би мовити, працездатністю правових регламентів. А це призводить, зрештою, до фактичного виправдання як низької якості таких регламентів, так і їх відсутності взагалі.
Тому лише шляхом удосконалення методів, форм та процедур правової регламентації управлінських структур можна посилити її дійове значення в організації управлінського апарату і на тій підставі поступово змінювати фактичне ставлення до підготовки та використання локальних правових регламентів з боку кадрів, в першу чергу керівних, апарату управління в інтересах підвищення ефективності його діяльності.