47.Суспільно-політична д-ть Кирило-Мефодіївського братства(кмб).

У 01.1846 р. в Києві виникла таємна сусп.-політ. організація – КМБ. Організаторами КМБ стали представники інтелігенції: М. І.Костомаров, М. І.Гулак, В. М.Білозерський. Згодом до нього увійшли Пантелеймон Куліш, студенти Київського університету О. В.Маркевич та інші. У04.1846 р. до товариства вступив Т. Г.Шевченко.

Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства була синтезом ідей 3 рухів: українського автономістичного, польського демократичного, російського декабристського в Україні. Програмні документи: «Статут і правила товариства»(Білозерський), «Книга буття українського народу», або «Закон Божий»(Костомаров). В останньому документі розвивається ідея про те, що український народ завдяки своїй волелюбності та демократичності звільнить росіян від їхнього деспотизму, а поляків – від аристократизму. Програма КМБ вироблялась у гострих дискусіях (П. Куліш наголошував на національному, М. Костомаров – на загальнолюдському і християнському, а Т. Шевченко – на соціальному елементі).

Основними завданнями КМБ: ліквідація кріпацтва і скасування станів, поширення освіти серед народних мас, об’єднання всіх слов’янських народів в одну рівноправну федерацію, в якій кожний народ мав би свою державність.

Укр. народові відводилась провідна роль в організації всіх слов’ян на визвольну боротьбу. Центром всієї федерації мав стати Київ. У членів товариства були розбіжності щодо тактики (Костомаров і Куліш вважали шляхом практичного втілення в життя програми поступові реформи, а Шевченко і Гулак – збройне повстання та повалення самодержавства).

КМБ було розгромлене навесні 1847 р. за доносом студента О. Петрова. Членів товариства заарештували і після слідства заслали в різні місця, заборонивши повертатись на Україну і працювати на ниві народної освіти. Суворе покарання братчиків мало стати пересторогою для тих, хто б намагався піти далі їхнім шляхом. Шевченка віддали в солдати на 10 років.

Ідеї братства глибоко ввійшли в світогляд тогочасної інтелігенції, створили грунт для наступних поколінь українських діячів. Це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної б-би.

Істор. значення КМБ полягало в тому, що воно органічно поєднало національні та демократичні ідеї. Вироблена ними ідея слов’янської єдності з центром у Києві протистояла концепції централізованої слов’янської імперії з центром у Петербурзі.

48. Культурно-просвітницька діяльність громадівських організацій в Україні 60-70 рр. 19ст.

1-і гр.. створ. у Петербурзі у 60-их, колишніми братчиками(Костомаров, Шевченко), і в 1859р ств. 1 гр..Для поширення своїх поглядів гр. за ініциативою Білозерського почала видавати журн. "Основа" (1861-1862). У 60-ті роки це 1 укр, періодичне видання(висвітлювало всі загальноукр. Пробл.- в культурі, екон., політиці, освіті, історії, між. відносинах). Журн, показав: існув. укр. нації, культури-незаперечний факт.Націон. рух захопив не тільки укр., а й поляків .Цю гр.( В. Антонович) назив.хлопоманами (холоп — образлива назва пол. панів укр. селян), самі вони себе називали українофілами. Підтримували укр. традиції та релігію,влаштовув. зібрання, готували і зачитували реферати, випускали журнал та заснували у 1859 р. підпільну школу, де зібрали бідних юнаків. На межі 1860-1861 pp. саморозпустився, а його члени разом з викладачами і студентами Київ. унів., серед яких були П.Чубинськии, М.Драгоманов, утв. товариство "Українська громада", яке у 1862 р. нараховувало 200 членів. Київська гр.і інші (в Чернігові, Вінниці , Катеринославі, Одесі, Полтаві, Харкові)головним завданням вважали організацію народн. освіти рідною мовою; здійснення наукових розвідок в галузі етнографії, мовозн., історії; підготовку і видання популярних книжок..Відроджен.Укр.непокоїло Росію, видано Валуєвський циркуляр(заперечував існування укр.мови). Проблема укр. мови розв'язувалася фразою: "Ніякої окремої малоросійської мови не було, нема та бути не може".Не витримавши натиску гр самоліквідовувалися.Діячі віддані не полишили працю,вчені-гуманітарії створили науковий центр з українозн. і широкий наук. рух .В Укр.утв. зародок нац. Ак. наук. З 1873 по1876 проведена значна наук. діяльн.,видано 7 томів "Трудов Юго-Западной экспедиции, 2 томи "Записок Юго-Западного Отдела И.Р.Г.О.", 3 томи праць М.О.Максимовича; створено етнографічний музей, бібліотеку, архів.Через доноси було видано Емський Указ (ліквідував ПЗВРГТ, заборонив громади, встановив жорсткий контроль над художніми творами українською мовою,заборон, діяльність театральних труп із суто укр. репертуаром) Драгоман. й Чубинському заборонено жити в Укр.Указ- серйозним ударом по укр. науці, культурі. Чинний до 1905 р. Громадів. рух не припинився. Гр. продовжували існувати підпільно. найвпливовішою була Київська (Стара) громада. Створено центр громади у Європі(М. Драгоманов).За корд. Драгоманов зав'язав стосунки діяч. Галичини, з М. Павлюком та С. Подолинським став видавати журнал "Громада" (1878— 1879 pp., 1882 р.).Принципи програми Др.:демократизм (надання гром.демократичних прав і свобод); федералізм (надання українцям в складі Росії автономних прав); культурництво; еволюційність (уникати радикальних змін); європеїзм (орієнтація Укр. в розвитку на Європу). Програма виявилась занадто радикальною. Київська гр. розірвала відносини з Драг. і припинила фінансування журналу, відмовилась від політ. діяльності, яка могла викликати репресії з боку рос. уряду. Єдиним свідченням укр.руху було видання російс. Журн. "Киевская старина" (1882-1907 pp).Молодь прагнула повалення існуючого ладу і встановлення нового, справедливого.Націон. свідома молодь стала організовувати громади( молоді, або студентські). Найрад. зі студен.груп було Братство тарасівців (1891-1898 pp.).Старше покоління гром. прийшло до висновку: без щоденної політ. діяльн. вся їхня попередня культурн. праця згасне. Укр. діячі заклали основи укр. політ. руху в Галичині (умови були більш сприятливими),У 1898р. у Києві була ств. Загальноукр. безпартійна організація (ЗУБО- координатор діяльності громад) Гром. підготували підґрунтя для почату політ боротьби,забезпечили з'єднання укр. руху на Лівоб.і Прав.УКр.Громадівці довели, що україн. має глибоке історичне коріння і етнічні особливості.