4.Проблеми визначення поняття «правоохоронний орган» в теорії та законодавстві.

Питання визначення поняття “правоохоронні органи” є дискусійним в юридичній літературі. Одні науковці вважають, що цим поняттям охоплюються всі державні органи хоча б у деякій мірі наділені правоохоронними функціями. Інші пропонують розглядати це питання у широкому( всі державні органи, які наділені певними повноваженнями в галузі контролю за додержанням законності і правопорядку) і вузькому (державні органи, які спеціально створені для забезпечення законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю, здійснюють таку діяльність у встановлених законом формах і яким надано повноваження застосовувати передбачені законом заходи примусу) розумінні.У законодавстві немає чіткого визначення поняття правоохоронної діяльності, немає і вичерпного переліку правоохоронних органів. У різних законодавчих актах поняття та перелік правоохоронних органів визначаються по-різному. Найширший їх перелік міститься у ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», яка до таких органів відносить органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи та установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні та правоохоронні функції. Термін «правоохоронні органи» згадується також у законах «Про громадянство України», «Про державну таємницю», «Про захист суспільної моралі», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про основи національної безпеки України», «Про поховання та похоронну справу», «Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону». Окрім перелічених законів, термін «правоохоронні органи» згадується ще у двадцяти інших законах України й численних нормативних актах Президента та Кабінету Міністрів. У різних правових актах поняття правоохоронної діяльності та правоохоронних органів тлумачаться по-різному, а часто навіть суперечать одне одному. Нечітке й суперечливе вживання законодавцем терміна «правоохоронні органи» свідчить про відсутність єдиного підходу в його розумінні й тлумаченні. Це ускладнює розв’язання теоретичних проблем у цій сфері, негативно впливає на правове регулювання компетенції правоохоронних органів, правове й соціальне становище їхніх працівників, а отже, на їхню діяльність загалом.

5.Судова та правозахисна діяльність: їх поняття та ознаки.

ПОД – це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права, спеціальноуповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в точній відповідності із законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку. Деякими авторами виділяється:- спеціальна ПОД – це діяльність спеціальних підрозділів (оперативних) в інтересах суспільства і держави з метою забезпечення кримінального судочинства з підстав та у межах визначених національним судочинством;

- судова діяльність, яка полягає у розгляді та вирішенні спірних питань із захисту права, відновлення порушеного права, припинення порушеного права, застосуванні заходів правового впливу, у тому числі санкцій, шляхом розгляду судових справ, аналізу судової статистики та узагальнення судової практики, а також у наданні правової допомоги відповідно до міжнародних договорів; специфіка судової діяльності полягає в тому, що судовому владарюванню притаманні такі ознаки державної влади, як: 1.юрисдикційність (сукупність правомочностей суб`єктів цієї діяльності з розгляду та вирішенні спірних питань з захисту права, відновлення порушеного права та ін)2. публічність (відкритість, політична або партійна незаангажованість)3. субординаційність (суди утворюють єдину систему із трьох судових інстанцій – судів першої інстанції, судів касаційної та апеляційної інстанції).- правозахисна діяльність, яка полягає в наданні правової допомоги юр.особам, громадянам, особам без громадянства, іноземцям.

6.Співвідношення курсу "Організація судових та правоохоронних органів" з іншими юридичними дисциплінами.Співвідношення СПОУ з інш. юридичними дисциплинами:- Теорія Держави і права дає визначення механізму держави, державного органу та йогоознак, дає поняття правоохорона, право захист, законність, визначає що таке право в загалі- Історія дає взаємозв`язок в часі- Конституц. право – в Конституції визначаються основні засади роботи прокуратури (7р.), правосуддя (8р.), конституційного суду (12р.), та інш. поняття.- Адміністративне право – одне із завдань АП – організація і функціонування держ. органів (наприклад, СБУ – боротьба зі злочинністю, МЗСТорг – зовнішні зв`язки і торгівля). Його норми створюють правову основу виконання правоохоронної функції як одного з напрямів державного управління, оскільки будь-яка державна діяльність, у тому числі й аналізована, потребує впорядкування та організації. - Кримінальний процес – визначає порядок впровадження у справах про злочин. Кримінальне право - виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільно небезпечного посягання на них, вивчає норми кримінального закону, а також практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію.- Цивільний та господарський процес – визначають порядок розгляду цивільних та господарських справ. Викладено порядок судочинства в цивільних справах.

7.Співвідношення курсу "Організація судових та правоохоронних органів" з дисципліною «Конституційне право України»- Конституц. право – в Конституції визначаються основні засади роботи прокуратури (7р.), правосуддя (8р.), конституційного суду (12р.), та інш. Поняття