Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
оспо екз.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
15.04.2019
Размер:
65.27 Кб
Скачать
  1. Судова влада як одна з гілок влади, система «стримувань і противаг».

Відповідно до Конституції України (ст. 126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно з законами України.

Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів.

Поняття судової влади містить два основні компоненти:

- цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди);

- ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через:

- здійснення правосуддя;

- конституційний контроль;

- контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

- формування органів суддівського самоврядування;

- роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

- утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно – аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).

Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно – розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Принцип поділу влади доповнюється системою «стримувань і противаг». Зазначена система допускає конкуренцію різних органів влади, наявність засобів для їх взаємного стримування і підтримування відносної рівноваги сил. «Стримування» і «противаги», з одного боку, сприяють співробітництву і взаємному пристосуванню органів влади, а з іншого боку -- створюють потенціал для конфліктів, які найчастіше вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів.

Суб'єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний Суд. Дана система виражається насамперед через повноваження цих органів, що включають суворо визначені взаємні обмеження. У Конституції України передбачені такі інститути системи «стримувань і противаг»:

1)  право «вето» Президента на законопроект, прийнятий Верховною Радою;

2)  імпічмент Президента з боку Верховної Ради, що призводить до його усунення з поста;

3) прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів, яка має наслідком його відставку;

4) участь Верховної Ради у формуванні Конституційного Суду (призначення третини складу);

5) контроль Конституційного Суду за відповідністю Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

6) парламентський контроль Уповноваженим Верховної Ради з прав людини (омбудсманом) за дотриманням конституційних прав і свобод людини та ін.

  1. Повноваження судової влади.

Конституція України (ст. 125) закріпила, що система судів загальної юрисдикції в України будується за принципами територіальності та спеціалізації. Аналогічне положення закріплене і в Законі України „Про судоустрій та статус суддів”. Умовами для створення чи ліквідації суду є зміни в адміністративно – територіальному устрої, передислокація військ чи реорганізація Збройних Сил України.

Особливості виконання судом функцій вимагають, щоб суди формувались і працювали з дотриманням спеціальних правил – правил, які б гарантували якісне, компетентне виконання повноважень згідно з вимогами закону. У зв’язку з цим закон закріплює досить жорсткі вимоги, що стосуються кандидатів на заміщення посади судді і порядку створення судів.

Згідно з Конституцією та Законом України „Про судоустрій та статус суддів”, суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються  Президентом України за поданням Міністра юстиції України на  підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого  суду.

Кількість суддів у суді визначається Державною судовою  адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на  підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого  суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків,  затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

Специфіка суду як органу судової влади полягає також у тому, що для його діяльності встановлені особливі правила, процедури, що жорстко регламентують діяльність усіх учасників судового засідання. Основна ціль цих процедур – забезпечити об’єктивний, повний, всебічний розгляд усіх обставин, які мають юридичне значення для конкретної справи, і забезпечити винесення законного, справедливого рішення. Що стосується встановлених для органів законодавчої чи виконавчої влади процедур, то вони не мають тієї детальності, всебічності, яка встановлена для судових процедур.

Кожна з форм судочинства регламентована досить детально самостійними законодавчими актами – Законом “Про Конституційний Суд України”, Цивільно – процесуальним кодексом України, Кримінально – процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

До повноважень судової влади входять:

- здійснення правосуддя;

- конституційний контроль;

- контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

- формування органів суддівського самоврядування;

- роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

- утворення державної судової адміністрації.

  1. Судова реформа в Україні: її етапи та їх характеристика.

  1. Поняття та форми правосуддя. Його відмінність від інших форм державної діяльності.

Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ та інших справ. Правосуддя є формою правозахисної та правозастосовчої державної діяльності.

Правосуддю відводиться головне місце у здійсненні правоохоронної діяльності, що пов’язано з тими завданнями, які покладає на правосуддя як основну форму реалізації судової влади держава.

Правосуддю притаманна низка ознак, що відрізняють діяльність суду від правоохоронної діяльності.

По – перше, його здійснюють шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивільних справ щодо захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; розгляду у судових засіданнях кримінальних справ і встановлення покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдовування невинних; розв’язання господарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин та інше.

По – друге, розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ ґрунтуються на конституційних засадах.

По – третє, правосуддя здійснюють відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну форму судового розгляду й рішень, які виносить суд.

По – четверте, судові рішення ухвалюють суди іменем України, вони обов’язкові до виконання по всій території України. Рішення, що набрали законної сили у кожній конкретній справі є обов’язковими для всіх фізичних та юридичних осіб. Застосовується державний примус.

Завданнями кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності й жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в том числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і інтересів згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ.

Угода про відмову від права звернення за судовим захистом, як відомо, є не чинною.

Формами правосуддя є відповідні галузі процесуального права України. Також виділяють правосуддя, що здійснюється державними судами та недержавними судами (третейські суди, арбітражі, медіація та інші), але рішення недержавних судів можуть і в більшості випадків піддають судовому контролю за допомогою державних судів. Рішення недержавних судів не мають остаточності, через здійснення судового контролю з боку держави.

Правосуддя є окремою та спеціальною формою державної діяльності, яка несхожа з іншими формами діяльності держави, окрім підпорядкування даної форми діяльності держави основним принципам діяльності держави, що визначені Конституцією України.

  1. Поняття принципів правосуддя, їх система та значення.

Принципи – це основоположні ідеї, які закріплені в Конституції України і в нормативно-правових актах України. На підставі принципів відбувається організація та функціонування судової влади.

Основними засадами судочинства є (відповідно до ст. 129 Конституції України):

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і

судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх

доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування

технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження

рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду.

Система принципів складається з загальних принципів та спеціальних. Загальні принципи визначені Конституцією України і притаманні всім формам правосуддя. Спеціальні (обумовлені загальними принципами) визначені у відповідних процесуальних кодексах України і визначають порядок здійснення правосуддя в окремих галузях.

Так Кодексом адміністративного судочинства України (ст. ст. 7 – 14) визначено не тільки принципи відповідно до переліку ст. 129 Конституції України, але і міститься визначення даних принципів, що застосовуватиметься при відправленні за цим кодексом правосуддя.

Принцип від німецького Prinzip (з франц. – principe, з латинського – principum ‘основа’, ‘початок’). Значення принципів полягає у тому, що це є основою та відправною комою для тлумачення і застосування відповідних норм права, вони є визначальними для відповідного виду діяльності. Порушення принципів визначається призводить до нікчемності відповідного процесу – протизаконності по суті.

  1. Принципи, на яких будується судова система України, їх характеристика.

- єдиними засадами організації та діяльності судів; - єдиним статусом суддів; -обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; - забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; - обов'язковістю виконання на території України судових рішень; - єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; -фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; - вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

  1. Характеристика системи судів загальної юрисдикції.

Стаття 17. Система судів загальної юрисдикції  

1. Система судів загальної юрисдикції відповідно до  Конституції України ( 254к/96-ВР ) будується за принципами  територіальності, спеціалізації та інстанційності.

2. Систему судів загальної юрисдикції складають:  

1) місцеві суди;  

2) апеляційні суди;  

3) вищі спеціалізовані суди;  

4) Верховний Суд України.  

3. Найвищим судовим органом у системі судів загальної  юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами  спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.  

4. Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:  

єдиними засадами організації та діяльності судів;  

єдиним статусом суддів;  

обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених  законом;  

забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування  судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;  

обов'язковістю виконання на території України судових рішень;  

єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності  судів;  

фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;  

вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами  суддівського самоврядування.  

Стаття 18. Спеціалізація судів загальної юрисдикції  

1. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді  цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а  також справ про адміністративні правопорушення.  

2. У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися  спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.  

Стаття 19. Порядок утворення і ліквідації судів   загальної юрисдикції  

1. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються  Президентом України за поданням Міністра юстиції України на  підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого  суду.

2. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду  визначаються з урахуванням принципів територіальності,  спеціалізації та інстанційності.

3. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна  визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити  доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального  устрою.  

4. Кількість суддів у суді визначається Державною судовою  адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на  підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого  суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків,  затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

  1. Місцеві суди: порядок формування, склад та повноваження.