91.Організаційні структури управління (осу), як джерела кризових ситуацій та криз.

Система управління п-ством може призвести до розвитку кризових явищ, хоча водночас вона є інструментом подолання кризових явищ на п-стві. Найбільш інерційним елементом системи управління є організаційна система управління (ОСУ).

Поширеною проблемою на п-ствах України є наявність «застарілих ОСУ», які залишилися від систем – попередників, які розроблялися та використовувалися для інших умов функціонування на основі так званих типових галузевих структур. До них можна віднести:

- домінування жорстоко централізованих та функціонально орієнтованих структур управління, що заважає гнучкості у прийнятті рішень.

- надмірна замкненість структурних підрозділів на «перших»(вищого рівня) керівниках з неминучим зниженням ефективності управліня у зв’язку з перевантаженням відповідальністю.

Наявність чисельних заступників директора з невизначеними, розмитими обов’язками та діапазонами відповідальності

- неадекватна інформаційна підтримка діяльності п-ства та у першу чергу його керівників; брак механізмів та дотримання інформ. про зовнішнє середов.

- недостатня або структурно розмита діяльність по управлінню персоналом, власністю, тощо

- відсутність служб управління організаційними змінами.

Для подолання кризових явищ на п-сті загалом та організаційної кризи зокрема, необхідно створити таку систему управління, яка відповідала б вимогам середовища функціонування , мала риси ефективного інструменту управління, за допомогою якого млжна було б впливати на кризи різного типу.

92.Роль організаційної кризи у формуванні системної та стратегічної криз підприємства.

Організаційна криза — тип кризи, що розвивається під впливом кризоутворюючих факторів з боку зовнішнього та внутрішнього сере­довища, які формують систему кризових явищ, за яких відбувається руйнування пріоритетів у вищих цілях та стратегіях підприємства, ко­трі зумовлювали його існування у попередньому періоді і вимагають від власників і керівників підприємства специфічних заходів, суворих обмежень для забезпечення виживання організації та збереження вла­сності.

Організаційна криза — тип кризи, за умов якої наявні організаційні важелі впливу (організаційний механізм та структура, процеси, інстру­менти управління тощо) перестають сприяти досягненню поставлених цілей, тобто «не спрацьовують», унаслідок виникнення суперечностей усередині і поза межами організації, які мають хронічний характер та зумовлені невідповідністю організаційних параметрів підприємства умовам його функціонування.

Організаційна криза — результат навмисного чи випадкового пору­шення законів розвитку організації. Організаційна криза виступає, зок­рема, як спосіб розв'язання суперечностей в організації, причому стиль розв'язання протиріч залежить від ступені підготовленості керівників та персоналу до свідомого використання законів розвитку організації.

Причинами виникнення організаційної кризи можуть бути співвідношення як внутрішніх, так і зовнішніх кризоутворюва-льних факторів, їх перелік доволі великий, але основними з них такі:

• невідповідність організаційних параметрів підприємства організаційно — правовій формі організації бізнесу;

• невідповідність розвитку окремих підсистем одна одній та змінам в оточенні; а також пов'язані з цим поточні органі­заційні конфлікти;

• несистемний характер розвитку підприємства;

• застарілі форми, методи та стиль управління підприєм­ством;

• невідповідність чисельності та кваліфікації робітників на­явній організаційній структурі;

• помилки у визначенні пріоритетів, цілей та стратегій роз­витку підприємства (стратегічні організаційні конфлікти);

• необгрунтоване делегування повноважень; дисбаланс прав, обов'язків та відповідальності в окремих ланках системи управління та посадових осіб;

• відсутність планів в організації, програм розвитку під­приємства;

• відсутність регламентів у роботі, недосконалість внутрі­шніх нормативних