82.Мотивація ефективної поведінки в умовах кризи.

83.Особливості підготовки фахівців з антикризового управління, характеристики антикризових керівників, особливості підбору та навчання персоналу для підсистем антикризового управління.

Антикризові керівники повинні:

бути обізнаними про стан справ на підприємств;

розуміти природу та специфічні вла­стивості кризових явищ;

використовувати різні джерела інфор­мації;

координувати роботу різних підсистем підприємства,

во­лодіти мистецтвом мотивації,

мати навички ведення переговорів та подолання конфліктів.

Основними рисами є :

гнучкість поведінки,

витривалість,

тактичність,

відповідальність,

вміння навчатись на помилках,

комунікабель­ність.

Антикризовий менеджер — це особливий тип менеджера, який повинен володіти унікальною системою знань та навичок- системність мислення

Вміння:

1. Необхідні для реалізації функції антикризового управління

— вміння досягати поставленої мети;

— вміння вести оперативні наради, ділові переговори;

— вміння координувати діяльність: розподіляти функції, задачі, повноваження та обов'язки;

— вміння активізувати роботу співробітників: стимулюва­ти, мотивувати та надихати;

• вміння ефективно організувати особисту роботу.

якостей

демократичність, цілеспрямованість, оперативність прийняття рішення, компетентність, відповідальність, вимогли­вість, комунікабельність, енергійність, інформованість, передба­чливість.

2. Вміння, пов'язані з реалізацією педагогічної функції.

3. Комунікативні навички

84.Стратегії накопичення людського капіталу, як антикризова стратегія.

85.Роль персоналу, як стабілізатора діяльності та санатора підприємства.

Існують різні підходи щодо оцінки ролі персоналу в успіху організації. Деякі вважають, що роль людини в успіху організації другорядна, відводячи перше місце таким традиційним активам як фінанси і технології. Нітрохи не зменшуючи ролі інвестицій, фінансових показників, відлагоджених процесів бізнесу, відзначимо, що центральну роль в ефективній роботі організації насправді відіграє людський чинник. Не викликає сумніву твердження, що головною опорою антикризового управління є людина. Але також варто брати до уваги, що люди можуть служити і джерелом будь-якої кризової ситуації. Тобто персонал в організації може бути як джерелом, так і інструментом подолання кризових явищ. Логічним продовженням локальної кризи управління персоналом може стати ланцюжок локальних криз в інших організаційних підсистемах, якщо не будуть прийняті необхідні заходи. Наростання криз підсистем підприємства може привести до системної (стратегічної) кризи і надалі – до банкрутства.

Тема 10

86.Симптоми, причини та механізм формування організаційної кризи підприємства.

Організаційна криза — результат навмисного чи випадково­го порушення законів розвитку організації.

Організаційна криза — тип кризи, що розвивається під впли­вом кризотвірних факторів з боку зовнішнього та внутрішнього середовища, які формують систему кризових явищ, за яких відбувається руйнування пріоритетів у вищих цілях та стратегіях підприємства, котрі зумовлювали його існування у попередньому періоді і вимагають від власників і керівників підприємства спе­цифічних заходів, суворих обмежень для забезпечення виживан­ня організації та збереження власності.

Організаційна криза — тип кризи, за умов якої наявні орга­нізаційні важелі впливу (організаційний механізм та структура, процеси, інструменти управління тощо) перестають сприяти до­сягненню поставлених цілей, тобто не спрацьовують, унаслідок виникнення суперечностей усередині і поза межами організації, які мають хронічний характер та зумовлені невідповідністю ор­ганізаційних параметрів підприємства умовам його функціону­вання.

Основними симптомами, що свідчать про наявність

організа­ційної кризи, можуть бути:

• порушення організаційних процесів

• невиконання планів, договорів, контрактів

• збої в комунікаціях всередині та поза межами підприємства;

• загальне погіршення показників діяльності підприємства та окремих підрозділів;

• відсутність або уповільнення отримання інформації щодо подій всередині та поза межами підприємства

• втрата керованості внаслідок запізнення з реакцією на змі­ни в зовнішньому та внутрішньому середовищах

• прояв негативних рис, які свідчать про зміни організацій­ної культури

• загострення конфліктів всередині та поза межами підпри­ємства

Причинами виникнення організаційної кризи можуть бути співвідношення як внутрішніх, так і зовнішніх кризоутворювальних факторів:

• невідповідність організаційних параметрів підприємства організаційно — правовій формі організації бізнесу;

• невідповідність розвитку окремих підсистем одна одній та змінам в оточенні; а також пов'язані з цим поточні органі­заційні конфлікти;

• несистемний характер розвитку підприємства;

• застарілі форми, методи та стиль управління підприєм­ством;

• невідповідність чисельності та кваліфікації робітників на­явній організаційній структурі;

• помилки у визначенні пріоритетів, цілей та стратегій роз­витку підприємства (стратегічні організаційні конфлікти);

• необгрунтоване делегування повноважень; дисбаланс прав, обов'язків та відповідальності в окремих ланках системи управління та посадових осіб;

• відсутність планів в організації, програм розвитку під­приємства;

• відсутність регламентів у роботі, недосконалість внутрі­шніх нормативних документів;

• неготовність до переходу на нові управлінські технології;

• недостатня мотивація персоналу;

• брак якісної інформації для прийняття управлінських рі­шень