73.Сутність та характеристика процесу виробничо-технологічної реструктуризації.

Мета виробничо-технологічної реструктуризації в за­лежності від глибини кризи та обраної стратегії її подолання може бути сформульована наступним чином:

• збереження (відтворення) виробничого потенціалу;

• підвищення результативності та ефектив ності функціону­вання виробничої підсис теми підприємства;

• поліпшення керованості підприємством в умовах загрози або розвитку кризових явищ.

Виробничо-технологічна реструктури зація полягає в пере­творенні наступних елементів виробничої підсистеми: виробни­чої структури підприємства, методів та форм організації вироб­ництва, технічної бази, технологічних процесів. Ці перетворення мають носити комплексний характер, тобто стосуватись як осно­вного виробництва, так і його інфраструктури (допоміжних та обслуговуючих підрозділів).

Бажаними наслідками (результатами) виробничо-технологіч­ної реструктуризації можуть бути такі:

• досягнення високої гнучкості та мобільності виробництва в залежності від динаміки змін на ринку;

• забезпечення постійної технічної готовності виробничих підрозділів до випуску конкурентоспроможної продукції;

• розширення можливостей виробництва щодо сприймання нововведень різних типів;

• встановлення тісного зв'язку всіх видів та етапів робіт з освоєння нововведень, їхньої інформаційної, технічної, технологічної сумісності та послідовності;

• надання нового змісту діяльності кожній виробничій ланці за рахунок сприйняття нової стратегічної орієнтації виро­бництва;

• поліпшення взаємодії із зовнішніми партнерами, що при­ймають участь у науково-дослідницьких, проектно-конст­рукторських, маркетингових та інших роботах зі створен­ня нової продукції на засадах зовнішньої кооперації.

74.Методи формування антикризових виробничо-технологічних стратегій та оформлення їх у вигляді відповідних планових документів.

Подолання кризових явищ у виробничий системі під­приємства може бути оформлене у вигляді програми або проекту, що має містити такі підрозділи:

• цілі та завдання перетворень (вихід на альтернативні стра­тегії реструктуризації);

• заходи з відновлення (модернізації, реконструкції, техніч­ного переобладнання) виробництва;

• обгрунтування розмірів та заходи з досягнення оптималь­них розмірів виробничого потенціалу;

• оптимізація витрат на виробництво (співвідношення «ви­трати/результати»);

• напрямки вдосконалення виробничо-технологічних схем виробництва продукції;

• контроль якості виконання програми (проекту) відновлен­ня та функціонування виробничої системи.

Впровадження антикризових заходів (стратегії) є найбільш ефективним, якщо їх характер узгоджується з існуючою на п-стві організаційною структурою управління та системою цілей. В інших випадках у кризових ситуаціях за умов дефіциту часу управління виробничою підсистемою доводиться вносити ординальні зміни, що зазвичай негативно відбивається на діяль­ності персоналу та викликає його спротив.

Значну допомогу в упровадженні антикризових заходів може надати залучення фахівців зі сторони, якими можуть бути зовнішні консультанти, нові управляючі, що перейшли з інших підпри­ємств, менеджери компанії, ім'я яких не асоціюється з попере­дньою неефективною стратегією. При цьому варто пам'ятати, що антикризові заходи (стратегії) реалізуються значно легше, якщо вони не потребують зламу загальних уявлень персоналу підпри­ємства щодо засобів та інструментів конкуренції на ринку.