3.Жц конкурентної переваги та її роль у формуванні підприємства.
Життевий цикл конкурентної переваги підприємства - часовий інтервал, протягом якого п-ство продуктивно використовує матеріальний (ресурс або сукупність ресурсів), або нематеріальний актив, що дає йому змогу ефективно конкурувати на ринку.
3 огляду на різноманітність джерел формування КПП — економічних, технологічних, структурних, управлінських, людських, інформаційних тощо. ЖЦ кожної КПП має свій механізм формування, використання та підтримки.
Керівники організації мають опікуватися життєвими циклами КПП, втрата яких призводить до зниження
конкурентоспроможності підприємства, а згодом і до його ліквідації.
Втрата кожиної з КПП може відбуватися внаслідок:
- зниження факторних параметрів КПП (морального та фізичного старіння підприємства);
- технологічних змін у галузі;
- змін у попиті на продукцію, що містить або базується на певному КПП;
- змши цілей та стратегій організації або підприємств-конкурентів;
- послаблення внутрішньофірмової конкуренції;
- помилок в управлінні тощо.
Життєвий цикл КПП складається з таких стадій: зародження, прискорення зростання КПП,
уповільнення зростання КПП, зрілість, спад (втрата).
4.Характеристика особливостей прояву основних фаз ЖЦ різних систем, в тому числі підприємств різних типів: МП, комерційних та безприбуткових підприємств, корпорацій, державних та приватних підприємств, організаційних об'єднань тощо.
Виникнення криз на різних стадіях розвитку організації наочно подано в концепції Грейнера. Відповідні фази розвитку компанії (піприємницька, колективістська, фаза «формалізації», фаза «деталізації», командна)
Кожній з п'яти фаз відповідає певний тип кризи: криза керівництва, криза автономії, криза контролю, криза бюрократичного апарату та криза синергії.
Характеристику зазначених п'яти основних фаз розвитку компанії наведено в табл.
ФАЗИ РОЗВИТКУ КОМПАІЇ (ЗА ГРЕЙНЕРОМ)
Останніми роками виокремлення чотирьох фаз розвитку організацій та відповідних видів криз — доволі поширений підхід. Різні автори, що досліжують проблеми розвитку організацій, іноді по
різному називають ці фази, однак їхні сутнісні характеристики не схожі. Узагальнені характеристики організації (підприємства) на різних фазах розвитку наведено в табл. 1.5)
Розглядаючи ці характеристики, потрібно мати на увазі, що так само як не буває двох однакових підприємств та оточення, в якому вони функціонують, не буває і єдино можливих проявів наведених параметрів взаємодії.
5.Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конфігурацію та тривалість жц підприємства.
Підприємство на кожній стадії свого ЖЦ зазнає відчутного впливу зовнішнього та внутрішнього середовшца, що позначаєгься на формуванні ЖЦ та на подальшому розвитку п-ства.
Внутрішнє середовище є джерелом життєвої сили організації, у ньому міститься потенціал, що дає змогу організації функціонувати та виживати на кожній стадії розвитку. Внутрішнє середовище може бути осередком проблем організації, а інколи й причиною її ліквідації, можливої в тому разі, коли це середовище : забезпечує належного функціонального рівня організації.
Зовнішнє середовище — це джерело, яке дає організації потрібні ресурси для підтримання внутрішнього потенціалу на потрібному рівні. Організація перебуває у стані постійного обміну з навколишнім середовищем, що забезпечує можливість виживання для неї. Ресурси зовнішнього середовища доволі обмежені, і тому вони є об'єктом «полювання» багатьох інших організацій. Отже, що організація може не отримати потрібної кількості ресурсів або зовсім залишитнся без них. Такий розвиток подій може призвести до негативннх наслідків, одним з яких є ліквідвція.
Класифікації факторів, що можуть спричинити кризу на п-стві, домінує підхід, згідно з яким зазначені фактори поділяють на дві групи: зовнішні (фактори, на які підприємство не може впливати взагалі або має незначний вплив) і внутрішні (фактори, що, як правило, залежать від організації діяльності самого підприємства).
До зовнішніх «кризоутворювальних» факторів можна віднести
-зростання інфляції,
-нестабільність податкової системи,
-недосконалість регуляторного законодавства,
-зниження рівня реальних прибутків населення,
-зростання безробіття, зниження обсягу внутрішнього ринку,
-збільшення монополізму на ринку,
-нестабільність валютного ринку,
-збільшення пропозицій товарів-субститутів,
-політичну нестабільність,
-природні лиха.
Внутрішніми факторами можуть бути:
- високий рівень комерційного ризику,
- недостатнє знання кон’юнктури ринку,
- неефективний фінансовий менеджмент,
- недосконале управління витратами виробництва,
- негнучке управління, старіння та зношення основних фондів,
- низький рівень продуктивності праці,
- високий рівень енерговитрат,
- перевантаженість об’єктами соціальної сфери,
- низька конкурентоспроможність продукції,
- залежність від обмеженого кола постачальників та споживачів.