2.Відтворення унр. Директорія унр.

Створення 24 жовтня 1918 р. коаліційного уряду, до якого ввійшло 5 представників УНС, не просунуло Українську державу вперед по шляху консолідації суспільства. Більше того, невдовзі Гетьман зробив остаточний вибір між двома протилежними політичними таборами на користь консервативних проросійських сил. 14 листопада Гетьман опублікував грамоту про федерацію України з не більшовицькою Росією, Був призначений новий уряд проросійської орієнтації без представників УНС. Почалось формування офіцерських загонів. Отже, з незалежною Україною було покінчено.

Входили представники різних політичних напрямів. Соціал-демократи: В. Винниченко(голова), С Петлюра, А. Макаренко; українські есери — Ф. Швець, соціалісти-самостійники — П. Андрієвський. Директорія у своєму зверненні до українського народу закликала до повстання проти Гетьмана.Диктатура Директорії призвела до кризи влади. Діяльність цього органу паралізувалася також особистим суперництвом Винниченка і Петлюри. 10 лютого 1919 р. В. Винниченко подав у відставку. С Петлюра став одноосібним носієм верховної влади.

Внутрішня політика Директорії:

— прагнення утвердити в Україні національний варіант радянської влади без крайнощів більшовицького максималізму;

— проголошення акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 p.;

— законодавча влада передавалася Трудовому Конгресу, який населення обирало без участі "поміщиків і капіталістів";

— обіцянка скасувати закони гетьманщини, відновити 8-годинний робочий день, робітничий контроль.

Землі площею до 15 десятин не конфісковувались. Дипломатичні відносини було встановлено з Угорщиною, Чехословаччиною, Нідерландами, Італією, Ватиканом. Не вдалося налагодити зв'язки з тими країнами Антанти, Польщею та радянською Росією.

Петлюра Симон Васильович

Протестуючи проти Брестського миру Петлюра, будучи прихильником Антанти, подає у відставку. Цей крок зовсім не означав його відхід від національно-визвольної боротьби. Петлюра разом з Січовими стрільцями зіграє головну роль у локалізації більшовицького повстання у січні 1918 р. в Києві. Симон Петлюра був політик-реаліст, який вірив у перемогу української справи. Його кредо було: безмежна віра у те, що ідея і лад Української Народної Республіки були не випадкові і не запозичені, а зроджені з духовності українського народу та що вони є вічноживучі й непоборні. 13 листопада 1918 р. - створення Директорії 14 грудня 1918 р. - відновлення УНР грудень 1918 р. - другий наступ більшовицьких військ на Україну

3.Дисидентський рух в Україні.

Опозиційний рух, що існував в УРСР (СРСР) впродовж 1965-1985 років прийнято називати дисидентським. Дисидентство – рух незгодних, рух інакомислячих. Дисидентський рух в Україні, що неминуче набрав національно-демократичного забарвлення, заявив про себе ще в середині 1950-х – на початку 1960-х років. «Шістдесятники» - молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули собі визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Серед перших дисидентських організацій і груп в Україні були: - Українська робітничо-селянська спілка, що утворилася в 1958 році, на чолі якої був юрист Л. Лук’яненко. Завданням спілки було: несиловими методами домогтися виходу України зі складу СРСР, стати незалежною державою; Національно-демократичний рух 1960-х років заклав собою основу для подальшого розгортання дисидентського руху, у якому зрештою виділились три основні напрямки: 1) національно-визвольний; 2) правозахисний 3) релігійний дух . Висновок: значення боротьби дисидентів полягало в тому, що відбувалося організаційне та ідейне оформлення національно-демократичного руху, викривалася тоталітарна суть й антиукраїнський характер радянського режиму, подальшого розвитку набули національна самосвідомість і національна культура, одночасно з тим підтримувалася віра в можливість опору репресивній державі

Білет 17