- •4.Організація і види конкретних соціологічних досліджень.
- •5. Спостереження та інтерв’ю як різновид соціологічного дослідження.
- •6.Анкетування як різновид соціологічного дослідження.
- •7. Соціальна структура суспільства.
- •Причини соціальної диференціації суспільства.
- •10.Середній клас і його роль у сучасному суспільстві.
- •11. Соціальна мобільність і її види.
- •12. Социальный статус и социальная роль
- •Маргинальность и маргинальные слои общества
- •Личность и её исследования в социологии
- •Социологические концепции личности (ч.Кули, з.Фрейд)
- •Формирование личности согласно теории э.Фромма и ролевой теории
- •Социализация личности: суть, основные этапы
- •Модели социализации по Эриксону и Муру
- •Политическая власть: происхождение, суть, функции.
- •Власть и основные средства её реализации. Легитимность власти
- •Основные концепции происхождения государства
- •Монархия как форма государственного правления
- •Республика как форма государственного правления
- •Президентская и парламентская республика и их основные признаки
- •25.Федерація, конфедерація, унітарна держава – характеристики, особливості функціонування.
- •26.Правова держава: шляхи становлення, принципи організації.
- •Громадянське суспільство: сутність, історичний досвід розвитку.
- •28.Типологія політичних режимів.
- •29.Авторитарні політичні режими: ознаки, історичні форми
- •30. Монархія як домінуюча форма авторитаризму
- •31.Тоталітарні політичні режими: ознаки і падіння режиму
- •32.Демократичні політичні режими.
- •Особливості становлення демократії в Україні.
- •34.Політичний режим України
- •35.Основні типи виборчих систем.
- •36. Політичний процес та його форми. Реформа і політична криза.
- •37. Революція як форма політичного процесу.
- •38. Політичний конфлікт та його роль в соціально-політичному житті.
- •39. Конфлікт: етапи розвитку та засоби вирішення конфліктів.
- •40. Девіантна поведінка: сутність та основне проявлення.
- •41.Причини і види девіантної поведінки
- •42.Методи соціального контролю девіантної поведінки
- •43.Сім*я як соціальний інститут.
- •44.Сім*я як мала група.
- •45.Види і форми шлюбу.
- •46.Особливості демографічної політики
- •47. Зміст, функції і категорії соціології праці.
- •48. Особенности трудоустройства в Украине
- •49. Соціальна сутність управління працею
- •50. Соціальні аспекти зайнятості.
- •51. Соціальний, економічний, правовий підходи до визначення зайнятості.
- •52. Моделі економіки: самостійна і інтегральна частини суспільства.
- •54. Ринок як соціальний інститут.
- •55.Этапы формирования рынка
- •56. Преимущества и недостатки современного украинского рынка
- •57. Виды рынков
50. Соціальні аспекти зайнятості.
Зайнятість і безробіття – найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. Разом з інформацією про інші аспекти економіки вони є базою для оцінки та аналізу макроекономічної політики уряду будь-якої країни.
Зайнятість населення — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їхніх особистих і суспільних потреб, що приносить їм заробіток чи трудовий дохід. Розрізняють зайнятість у секторах економіки; постійну чи тимчасову; повну або часткову; основну та додаткову; продуктивну; вільно обрану; формальну форми зайнятості.
Враховуючи весь спектр відносин, які проявляються і перетинаються в змісті поняття „зайнятість”, його можна визначити як сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та їх участю в суспільно корисній діяльності, що приносить їм заробіток або доход.
Концептуально виділяють такі види зайнятості: повну, ефективну і раціональну. Повна зайнятість означає створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які б забезпечили можливість працевлаштування працездатного населення.
За формою зайнятості, враховуючи вид діяльності населення, розрізняють:
- економічно-господарську зайнятість, тобто всі види діяльності по створенню валового продукту й національного доходу;
- службову зайнятість, пов'язану з службою в армії, роботою на вибраних, назначених посадах;
- соціальну зайнятість, яка пов'язана з виконанням функцій соціального характеру (це творча, інтелектуальна зайнятість, навчання, релігія).
Зайнятість населення в будь-якій країні, а тим більше в умовах формування ринкових відносин, і зокрема ринку праці, є центральною ланкою соціально-економічного розвитку суспільства. Спеціалісти вважають, що за рівнем зайнятості населення можна зробити оцінку рівня розвитку даної держави.
51. Соціальний, економічний, правовий підходи до визначення зайнятості.
Зайнятість населення — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їхніх особистих і суспільних потреб, що приносить їм заробіток чи трудовий дохід. Розрізняють зайнятість у секторах економіки; постійну чи тимчасову; повну або часткову; основну та додаткову; продуктивну; вільно обрану; формальну форми зайнятості.
Зайнятість з економічної точки зору суспільства – це діяльність працездатного населення по створенню суспільного продукту або національного доходу. Ця зайнятість, з точки зору корисності, для суспільства має вирішальне значення. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень, якість життя населення в цілому та добробут окремих громадян.
Зайнятість з соціальних позицій – це зайнятість такими видами корисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, середніх та вищих навчальних закладах, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.
Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини і це право гарантується громадянину України державою. У відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності; реалізує програму професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів у відповідності до потреб суспільства.