124. Основними принципами господарського права є:

1. Застосування комплексності нормативних актів.

Переважна більшість нормативних актів господарського права включає в себе норми двох або більше галузей права. Так, на­приклад, Закон України “Про підприємства в Україні” включає в себе норми господарського, цивільного, адміністративного, фінан­сового та інших галузей права.

2. Використання для вирішення господарських питань одногалузевих нормативних актів.

До таких відносяться “Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення”, “Положення про поставки товарів народного споживання”.

3. Регулювання діяльності множинності галузей економіки Ук­раїни (промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і т. ін.).

4. Поєднання господарських питань з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами.

Воно здійснюється шляхом використання права суб’єктів господарської діяльності вибирати право країни, з якою укла­дається міжнародна угода.

125.Господарське право має певну систему, яка складається 3 2-х частин:

-загальної

-спеціальної(особливої)

Загальна частина містить матеріал про основін положення правового регулювання господарської діяльності. Вхдить: Поняття, предмет, метод, господ.законодавство, суб’єкти господарського права їх правове становище, господарські договори, господ.правова відповідальність

Спеціальна містить: правове регулювання господ.діяльності в окремих галузях і сферах господарського життя(правове регулювання банкротства, правове регулюв. ЗЕД, правове регулювання біржової діяльності, правове регулювання в інвестиційній діяльності,правові основи стандартизації, сертифікації та управл.якістю продуктами, правове регулювання цін та ціноутворення.

126. Джерелами господарського права є:

Норми міжнародного права, рекомендовані міжнародними економічними організаціями в зовнішньоекономічних відносинах. Як приклад можна навести Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (публікація Міжнародної торговельної палати № 500 в редакції 1993 р.), введені в дію Указом Президен­та України “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладаються суб’єктами підприємницької діяльності України” від 4 жовтня 1994 р.

Нормативні документи про господарську діяльність в Ук­раїні. Вони поділяться на дві основні групи: закони і підзаконні акти. Закони України приймає Верховна Рада України. Вони мають вищу юридичну силу, серед них і Господарський кодекс України. Всі інші нормативні акти відносяться до групи підзаконних нормативно-правових актів, оскільки приймаються в роз­виток законів і не можуть виходити за їх межі. До цієї групи нор­мативних актів належать:

а) укази Президента України з господарських питань;

б) розпорядження Президента України з господарських питань;

в) постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (у подальшому – КМУ) з господарських питань;

г) господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів та органів управління;

д) нормативні акти господарського права місцевих рад та держадміністрацій.

127. Госпо́дарська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

ознаками господарської діяльності є такі:    - сфера здійснення - суспільне виробництво (господарська сфера);    - зміст - виробництво та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб - споживачів в широкому розумінні (громадян як кінцевих споживачів, суб'єктів господарювання та різноманітних організацій, що використовують зазначені блага для задоволення своїх господарських чи інших потреб);    - передача зазначених благ іншим особам на платній основі, тобто їх функціонування у формі товару;    - професійні засади господарської діяльності;    - спеціальний суб'єкт, який повинен зазвичай мати статус суб'єкта господарювання;    - поєднання приватних інтересів виробника (в одержанні прибутку чи інших вигод/переваг від господарської діяльності) та публічних інтересів (суспільства в особі широкого кола споживачів - в отриманні певних благ; держави - в отриманні прибутків та інших обов'язкових платежів від суб'єктів господарювання; територіальної громади - (1) в забезпеченні зайнятості членів громади шляхом їх залучення на засадах індивідуального підприємництва чи трудового найму суб'єктами господарювання до господарської діяльності, (2) у задоволенні потреб громади в певних продукції, роботах, послугах, (3) в участі суб'єктів господарювання у вирішенні завдань територіальної громади в благоустрої, (4) у сплаті місцевих податків та зборів тощо).

загальні принципи господарювання:    - забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;    - свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;    - вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;    - обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;    - захист національного товаровиробника;    - заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.